13. Соціальні погляди Платона.

Платон –знаменитий філософ античності,представник ідеалістичного напряму ,з творчістю якого пов’язана розробка проблем логосу,методу філософії ,психології ,політики.По суті він є першим професійним представником філософії.Творча спадщина Платона дуже велика .Правильлними формами держави він вважав монархію та аристократію ,якщо вони законні і їх діяльність направлена на досягнення блага та злагоди .Негативними формами політичного устрою для Платона є тімократія (панування купки багатіїв –марнотратців),демократія( влада більшості,може бути законною або незаконною),тиранія( влада одного над усіма).Розглядаючи усі форми держави ,в тому числі «правильні»,Платон вважає їх недосконалими .На його думку жодна з існуючих форм державного правління не здатна забезпечити доброчесність ,задоволення потреб громадян.Платон виділяє 3 класи населення у суспільстві (філософи-правителі,воїни та ремісники).Платон вважав,що в його державі немає місця для приватної власності .Платонівська філософія являє собою надзвичайно складну систему знання ,різні сфери якого логічно пов’язані між собою в єдине ціле.

14. Соціальне вчення Арістотеля.

Арістотель –найвидатніший давньогрецький енциклопедичний учений,творчий доробок якого включає проблеми космології,фізики,зоології,політичної економії,педагогіки,риторики..Він –основоположник логіки,психології та інших наук.За арістотелем ,сенс життя людини- досягнення вищого блага через діяльність .Діяльність у поєднанні з доброчесністю є блаженством і становить мету людського життя.Правильні форми державного управління – монархія .аристократія,політія (влада більшості).Це – нормальні форми,що забезпечують загальне благо і користь .Неправильними вважав – тиранію,олігархію,демократію-ці форми засновані на засадах панування і не спрямовані на загальне благо.Досить глибоко розглянув Арістотель і таку соціологічну проблему ,як дозвілля та вільний час .Дозвілля –початок усього й умова розвитку доброчинності та політичної діяльності людини.Дозвілля – це не просто вільний час ,а час,заповнений різноманітними заняттями- філософськими роздумами ,іграми та вправами ,завданнями,що викликають відчуття приємності.У своїй знаменитій «метафізиці» Арістотель вводить систему класифікації наук на теоретичні (філософія,математика,фізика),практичні( етика,політика),творчі( прикладні науки,мистецтво).Філософські ,соціально-філософські,соціологічні,моральні,етичні ,естетичні,політичні ,економочні та інші дослідження великого мислителя не втрачають своєї актуальності впродовж тисячоліть.

15. Уплив християнства на західну цивілізацію і культур

Торжество християнства означало занепад античної культури. Нова релігія стає панівним елементом духовного життя суспільства і підкоряє своєму контролю всі кліти­ни соціального організму. Рабовласницька імперія трансформується в феодаль­ну; і в процесі цієї еволюції під впливом церкви відбува­ється переорієнтація всього життя суспільства на релігійні ідеали та цінності, що позначилося передусім на розвитку духовної культури і пізнанні, основу яких становили язич­ницькі уявлення про світ і людину. Пізнання, мистецтво, спосіб життя в своїх орієнтаціях відриваються від землі і переносяться на небо. Наука стає зайвою або ж висту­пає прислужницею нової, впевненої в своїй правоті ідео­логії.

Епоха, середніх віків не залишила такого глибокого і яскравого сліду в науковому пізнанні, як антична. Період раннього і розвинутого феодалізму відзначається фактично кроком назад, причому це відбувалося на загальному фоні зниження рівня освіти і культури! Антична спадщина бу­ла або забута, або підлягала жорстким переслідуванням.

Період середньовіччя дуже бідний на матеріали, пов'я­зані із соціальними дослідженнями. Схоластика і теологія загальмували на віки розвиток наукового знання, яке було під патронатом християнського богослов'я.

Найвідоміші з тих часів трактати «отців церкви», при­свячені богословській тематиці. Соціальні явища «отці церкви» розглядали в контексті християнської філософії, де людина мислилась як продукт творіння божого. Одним з найвидатніших релігійних мислителів цього періоду був Августин.