- •2. Основні періоди та етапи у розвитку історії соціології.
- •3. Критерії періодизації та етапи розвитку соціології.
- •4. Місце історії соціології в системі соціологічного знання.
- •6. Парадигми, школи, напрями, перспективи в соціології
- •10. Розвиток соціального знання Стародавнього світу.
- •11. Виникнення і розвиток історіографії та її значення
- •12. Соціально-філософські проблеми суспільства античн.
- •13. Соціальні погляди Платона.
- •14. Соціальне вчення Арістотеля.
- •15. Уплив християнства на західну цивілізацію і культур
- •16. Соціальні ідеї епохи становлення христ. Цивілізації
- •17. Августин Блаженний: християнська картина
- •20. Соціальні утопії т. Мора і т. Кампанелли.
- •22. Особливості розвитку соціального знання Нового часу.
- •23. Теорії “ природного права ” і “ суспільного договору ” у розвитку передісторії соціології.
- •24. Ш. Л. Монтеск*є: принцип географічного детермінізму у соціальному житті.
- •25. Філософія історії – новий етап у розвитку соціального пізнання.
- •26. Соціологічні ідеї консерватизму.
- •28. Соціальне питання й утопічний соціалізм.
- •29. А. Токвіль про демократію як суспільний лад.
- •30. Соціологічні ідеї лібералізму.
- •31. Позитивізм у соціології XIX ст.
- •32. Концепція а. Сен-Сімона.
- •33. Причини, передумови виникнення соціології.
- •36. Соціально-політичні передумови виникнення соціології.
- •37. Причини виникнення соціології у Дж. Рітцера.
- •38. Погляди на зародження соціології як науки.
- •40. О. Конт про місце соціології у системі наук
- •44. Учення о. Конта про три стадії соціального прогресу. Три стадії розвитку людства
- •45. Значення ідей о. Конта в соціології.
- •46. Загальна характеристика соціологічного натуралізму.
- •49. Вчення г. Спенсера про соціальні інститути.
- •50. Значення ідей г. Спенсера в соціології.
- •51. Соціал-дарвінізм про основні фактори соціального життя.
- •52. . Расово-антропологічна школа у соціологічній та соціально-філософській думці XIX - поч. XX ст.
- •53. Географічний напрям у соціологічній думці XIX - поч. XX ст.
- •55. .Теорія к. Маркса про суспільно-економічні формації
- •56. Вчення к. Маркса про боротьбу класів як рушійну силу історії.
- •58. Психологічний напрям у соціології к. XIX - п. XX ст.
- •48. Органіцизм та функціоналізм соціології г. Спенсера.
- •32. Концепція а. Сен-Сімона.
- •41. О. Конт про методи соціології.
- •39.Етапи життя і творчості о.Конта
- •38. Погляди на зародження соціології як науки.
- •36. Соціально-політичні передумови виникнення соціології.
44. Учення о. Конта про три стадії соціального прогресу. Три стадії розвитку людства
(Закон трьох стадій інтелектуального розвитку людства)
Конт переформулював ці стадії від Дж. Віко і Тюрго.
Теологічна (фіктивна) стадія: військове панування (триває до 1300 р.)
Метафізична (абстрактна) стадія: феодальне панування (1300-1800 рр.)
Наукова (позитивна) стадія: промислова/індустріальна цивілізація (з 1800 р.)
До стадії технічного розвитку відносить:
традиційне суспільство, доіндустріальне, індустріальне
Стадії інтелектуального і технічного розвитку в цілому відповідають один одному.
45. Значення ідей о. Конта в соціології.
Значення ідей Конта в історії соціології дуже суперечливі.
Його задум створення позитивної науки, яка б базувалася на спостереженні і дослідному знанні, так і залишилася задумом. Конт запропонував лише проект майбутньої науки, але не науку, яку ні йому, ані його найближчим наступникам не вдалося створити.
Особливу критику (на це звертали увагу навіть його сучасники) отримало його вчення про закономірності суспільного розвитку, яке зводилося лише до розумового розвитку (розвитку інтелекту) і не було пов’язаним з соціально-економічною структурою.
За мірками тогочасного наукового дискурсу релігійний месіанізм, який був присутній у всьому позитивному вченні, ніяк не вписувався у структуру сучасного знання.
Парадокс Конта: орієнтація на створення нової науки, яка повинна була базуватися на природньонауковій моделі, а з іншої – спосіб побудови і пов’язані з ним зміст нової наукової дисципліни настільки відрізнялися від принципів класичного природознавства, що соціологію Конта дуже важко підвести під природньонауковий тип.
46. Загальна характеристика соціологічного натуралізму.
Переважна більшість соціологічних шкіл XIX ст. намагалися зрозуміти соціальне через біологічне чи природниче, а тому одержали в історії соціології назву натуралістичної соціології. В межах соціологічного натуралізму розвивалися такі напрями, як органіцизм, со-ціал-дарвінізм, расово-антропологічний та географічний.
У межах натуралістичного напряму в соціології одним з перших виникає біологічний напрям, початок якого пов'язаний з органістичною школою. Загальною рисою біологічного напряму є принцип редукціонізму, тобто зведення соціального до біологічного, пояснення більш складної системи через простішу, що в даному випадку не дає змоги розкрити сутність власне соціального.
В основу ряду соціологічних шкіл натуралістичного напряму була покладена аналогія, тобто принцип подібності чи тотожності організму та суспільства. Але аналогія є логічною формою, умовиводом, коли за схожістю одних ознак робиться висновок про можливу схожість інших. Проте це яе значить, що такий умовивід завжди буде правильним, а тим більше істинним. Адже умовиводи за аналогією відносно двох об'єктів є гіпотетичними, тобто вони дають лише ймовірне знання.
Іншим важливим принципом зазначеного напряму був еволюціонізм — визнання поступального розвитку неорганічного й органічного світу та його безпосереднє поширення на суспільство.
47. Органістична школа у соціології. У межах натуралістичного напряму в соціології одним з перших виникає біологічний напрям, початок якого пов'язаний з органістичною школою. Загальною рисою біологічного напряму є принцип редукціонізму, тобто зведення соціального до біологічного, пояснення більш складної системи через простішу, що в даному випадку не дає змоги розкрити сутність власне соціального.
В основу ряду соціологічних шкіл натуралістичного напряму була покладена аналогія, тобто принцип подібності чи тотожності організму та суспільства. Але аналогія є логічною формою, умовиводом, коли за схожістю одних ознак робиться висновок про можливу схожість інших. Проте це яе значить, що такий умовивід завжди буде правильним, а тим більше істинним. Адже умовиводи за аналогією відносно двох об'єктів є гіпотетичними, тобто вони дають лише ймовірне знання.
Органістична орієнтація Спенсера в розумінні суспільства, а також тогочасні досягнення біології зумовили поширення цього напряму в соціології XIX ст. Серед найві-доміших представників органіцизму були П. Ф. Лілієнфельд, О. І. Стронін, А. Шеффлє, Р. Вормс, А. Еспінас, А. Фулльє та ін..