31. Позитивізм у соціології XIX ст.

На початку XIX ст; наукова думка, усвідомлюючи без­плідність філософії, надає все більшої переваги так звано­му позитивному знанню, яке можна одержати через окремі спеціальні науки шляхом спостереження й експерименту, і відкидає «метафізичні проблеми». В 30-х роках О. Конт обгрунтує принципи позитивізму як філософський напрям, виходячи з розуміння «позитивного» знання як такого, що є науковим, а не спекулятивним, «метафізичним». Сен-Сі-мон один з перших приходить до розуміння «позитивного» знання і позитивної науки.

Ще в 1813 р. Сен-Сімон у праці «Начерк науки-про лю­дину» пропонує перейти від абстрактної, гадальної науки про людину до справжньої і «надати науці про людину по­зитивний характер, засновуючи її на спостереженні і роз­робляючи методом, який використовується в інших галу­зях фізики». У цій короткій фразі міститься кілька нових принципово важливих для суспільствознавства ідей/ ідея нової науки про людину, надання цій науці принципово но­вого характеру («позитивного», а не «метафізичного»), орі­єнтація нової науки на спостереження дійсності (замість метафізичного теоретизування) і використання точних ме­тодів подібно до тих, які вживаються в «галузях фізики» (так Сен-Сімон називає галузі природознавчих наук)

Ідеї Сен-Сімона про нову науку лягли в основу системи позитивної філософії О. Конта.^Виникнення позитивізму, який формується як філософський напрям у 30-х роках XIX ст. 'Започаткований О. Контом і продовжений Дж. С. Міллем, Г. Спенсером та іншими^ позитивізм абсо­лютизував досягнення природознавства і виступив проти спекулятивної «метафізичної» традиції (філософії), стверд­жуючи, що наука не потребує філософії, яка стоїть над нею.

32. Концепція а. Сен-Сімона.

Видатний представник французького утопічного соціалізму Клод Анрі де Рувруа Сен-Сімон (1760—1825). ». Сен-Сі-мон один з перших приходить до розуміння «позитивного» знання і позитивної науки. Ще в 1813 р. Сен-Сімон у праці «Начерк науки-про лю­дину» пропонує перейти від абстрактної, гадальної науки про людину до справжньої і «надати науці про людину по­зитивний характер, засновуючи її на спостереженні і роз­робляючи методом, який використовується в інших галу­зях фізики».

Фізика ділиться на дві частини — фізику неорганічних («не­організованих») тіл (це астрономія, що вивчає космос, сонячну систему, земні фізичні явища) та фізику органіч­них («організованих») тіл — хімія, фізіологія, психологія. Науку про людину Сен-Сімон назвав «соціальною фізіоло­гією», або ж «соціальною фізикою», яка завершує класифі­кацію наук.

33. Причини, передумови виникнення соціології.

1. Наука про суспільство є можлива, коли з'являється об'єкт дослідження, тобто суспільство, а також коли існує особливий спосіб світоорієнтації суб'єкта пізнання, тобто наука.

ПОГЛЯДИ НА ЗАРОДЖЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

1. Систематичний скептицизм ( Р. Мертон);

2. Філософія історії (З.Бауман);

3. Соціологія як наука буржуа чи середнього класу (А.Гоулднер);

4. Соціологія як нова «релігія», нове «лікарство» для суспільства (О. Конт).

ВНУТРІШНІ: природньо-наукові (ідейно-теоретичні // інтелектуальні)

ЗОВНІШНІ: соціально-політичні, соціально-економічні

34. Соціально-економічні причини виникнення соціології.

1. Бурхливий розвиток капіталістичних відносин (з одного боку - економічний, соціальний, політичний прогрес; з іншого боку – посилення експлуатації, неймовірно важке становище робітників, використання дешевої жіночої і дитячої праці, збільшення робочого дня, погані побутові умови праці і побуту). Тому у соціальній думці того часу існувало декілька форм реакцій на ці процеси: утопічний соціалізм, консерватизм і лібералізм.

2. Капіталістичний лад, після великої кількості революційних подій і утвердження нових економічних відносин (поява стану буржуазії) вимагав нових соціальних завдань: збереження і утвердження буржуазного суспільства. Із цим завданням могла впоратися нова наука про суспільство.

3. Урбанізація - процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення

35. Ідейно-наукові передумови виникнення соціології.

Фундаментальні відкриття в усіх галузях науки (математика, астрономія, фізика, механіка, біологія). Без досягнень у цих науках не могла йти мова про розвиток соціології, яка конструювалася, творилася за взірцем точних і природничих наук.

Соціальні вчення вчених-протосоціологів:

Виокремлення ідеї/поняття «суспільства»;

Формування ідеї соціального закону;

Формування закону прогресу. Кондорсе, Віко - погляд на прогрес, як об’єктивний процес.

Формування ідеї методу (перехід від абстрактних до «точних» методів).

Монтеск’є – намагався розглядати розвиток суспільства через призму впливу на нього різних природних факторів;

Формування понять, використаних у соціології

Тьєрі, Гізо, Міньє (історики періоду Реставрації) з к. ХVІІІ ст. – у науковому обігу з’являється поняття «клас», яке є відмінним від поняття «стан», поняття «класова боротьба»;

Гегель – розгляд громадянського суспільства як єдиного, але такого, яке роздирають суперечності, антагоністичні інтереси, але поряд з цим індивід не може жити без інших.

Соціологія виросла на основі трьох найбільш виражених орієнтаціях соціальної думки ХVІІІ-ХІХ ст.: консервативній, ліберальній та утопічній.

Розвиток наукової традиції, розвиненої Просвітництвом.