
- •1. Поняття менеджменту державних організацій.
- •2. Мета і задачі менеджменту державних організацій.
- •3. Основні структурні елементи менеджменту державних організацій.
- •4. Суб'єкти управління державними організаціями.
- •5. Об'єкт управління державними організаціями.
- •6. Прямі та зворотні управлінські зв’язки.
- •7. Управлінська інформація як елемент управління державними організаціями
- •8. Система управління державними організаціями, її структура та зміст.
- •9. Функції управління, управлінський цикл, їх роль та місце в управлінській діяльності.
- •10. Організація вирішення управлінських задач за допомогою управлінського циклу.
- •11. Форми і методи менеджментк держ о-цій
- •13. Процес управління держ о-ціями
- •14. Принципи управління держ о-ціями
- •15.Розробка стратегії розвитку державних організацій
- •21. Розробка і прийняття управлінських рішень у мдо
- •22. Стратегічне і тактичне планування у системі мдо
- •23. Організація виконання прийнятих управлінських рішень у мдо
- •24. Мотивація діяльності у мдо
- •25. Регульювання і контроль у мдо
- •26. Керівництво та лідерство у системі менеджменту
- •27. Основні стилі управління колективом
- •28. Конфлікт у менеджменті державних організацій
- •29. Напрями підвищення ефективності менеджменту державних організацій
13. Процес управління держ о-ціями
Спрямованість державного управління обумовлена динамічною взаємозалежністю комплексу рис і факторів управлінської діяльності. Зокрема, виділяють такі риси державного управління, що розкривають його сутність [39]:
Державне управління завжди являє собою певну організуючу діяльність, у результаті якої виникають конкретні, управлінські за змістом відносини.
Необхідною умовою їх виникнення є наявність суб'єкта, наділеного владними повноваженнями для здійснення управлінських функцій.
Для виникнення управлінських відносин, крім суб'єкта, у них повинен брати участь також і об'єкт (об'єкти), на діяльність якого спрямовується управлінський вплив суб'єкта.
Характер відносин, які виникають між ними, завжди є владним, а в умовах державного управління - державно-владним, причому цими повноваженнями наділена завжди одна сторона - суб'єкт управління, а об'єкт управління є лише виконавцем вказівок і директив, що надходять від суб'єкта.
Організуюча діяльність державно-владного характеру полягає у виконанні та розпорядництві згідно з вимогами закону, тобто є підзаконною, ґрунтується на чинному законодавстві.
Управлінський вплив, який виникає під час цієї організуючої діяльності і налагодження управлінських відносин, може мати різний за своїми параметрами характер: це і державне регулювання, і централізоване керівництво, і оперативне управління.
Цю діяльність можна певним чином поділити на етапи (цикли, фази), в основі класифікації якої є її функціональна природа і організація, робота з кадрами, керівництво, координація, звітність, складання та виконання бюджету.
Державне управління, функціонуючи у правовому полі чинного законодавства, у випадку його порушення, тягне за собою юридичну відповідальність [25].
Це - головні характерні риси державного управління, хоча окремі дослідники називають їх більшу або меншу кількість.
Можна вважати, що державне управління - це вид діяльності держави, суттю якого є здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод.
14. Принципи управління держ о-ціями
Принципи державного управління - це фундаментальні істини, позитивні закономірності, керівні ідеї, основні положення, норми поведінки, що відображають закони розвитку відносин управління, сформульовані у вигляді певного наукового положення, закріпленого переважно у правовій формі, на основі якого будується і функціонує апарат державного управління.
Загальні: демократизм, законність, соц..орієнтованість, гуманізм.
Спеціальні:наукова обґрунтованість, правова упорядкованість, розподіл влади, інформаційна достатність, ієрархічність, оптимальне поєднання централізації і децентралізації, поєднання національних, регіональних, місцевих рівнів управлінь, конкретність, єдність розпорядництва, делегування повноважень, персональна відповідальність.
Часткові(регулюють особливості керівництва діяльністю учасників управлінського процесу): пріоритет прав і свобод людини і громадянина, єдність правових та організаційних основ держ служби, рівний доступ до держ служби, професіоналізм та компетентність держ службовців, стабільність держ служби, доступність інформації про держ службу, взаємодія з громадськими об»єднаннями і громадянами, захищеність держ службовців від неправомірного втручання в їх діяльність.