54. Обмеження та негативні фактори у формуванні конкурентоспроможності регіону.

Обмеження і негативні чинники здатні знизити результативність реалізації сприятливих конкурентних можливостей, а також ускладнюють використання соціально-економічного потенціалу в інтересах розвитку ринкових відносин у регіоні. До таких обмежень і негативних чинників можна віднести:

• екстремальні умови виробництва і життєдіяльності населення; слабку екологічну вивченість і науково обґрунтовану підготовку території регіону;

• низький рівень виробництва товарів і послуг та недостатній обсяг виробництва продуктів сільського господарства;

• віддаленість від економічно розвинених регіонів країни, відсутність розвиненої транспортної системи;

• низьку якість продукції та послуг, що різко знижують їхню конкурентоспроможність;

• високе економічне напруження, що породжує серйозні обмеження в розміщенні та регіональному розвитку продуктивних сил;

• недостатній розвиток виробничої та соціальної інфраструктури як стримуюча обставина для інвестування і створення нових робочих місць.

Конкурентне економічне становище суб'єктів регіональної економіки визначається їхньою здатністю здійснювати господарську діяльність у ринковому середовищі на умовах самостійності та самофінансування. Для досягнення успіху потенційні конкурентні можливості мають бути реалізовані. Досягається це завдяки стимулюванню чинників, що забезпечують розвиток конкурентних позицій суб'єкта ринку, а саме:

• матеріально-технічний і маркетинговий рівень діяльності підприємства; якісна характеристика кадрового складу;

• науково-інформаційна база для супроводження виробничої та комерційної діяльності;

• фінансова стабільність і кредитоспроможність підприємства; ефективність існуючих схем руху товарів;

• якість вироблених товарів і послуг, витрати на їх виробництво і реалізацію;

• надійна сировинна і паливно-енергетична база; стійкість кооперативних зв'язків;

• відповідність технологічного і технічного рівня підприємства сучасним вимогам науково-технічного прогресу, вітчизняного і світового ринку;

Потім регіон стає привабливим і конкурентоспроможним.

55. Найважливіші конкурентні позиції у взаємодії регіонів

До найважливіших конкурентних позицій відносяться:

1. Зручне географічне положення і висока транспортна освоєність території регіону

2. Наявність високоекономічних природних ресурсів.

3. Наявність у регіоні розвиненого науково-технічного потенціалу, науково-інформаційного середовища.

4. Інноваційний розвиток.

В літературі виділяють такі типи інноваційних змін:

- продуктові нововведення - виробництво нових виробів, або виробів з поліпшеними якісними властивостями, що дає право виробникам обгрунтовано підвищувати ціну на ці вироби на ринку.

- технічні (технологічні) нововведення - нове обладнання, нові технології, що докорінно змінюють або покращують істотно існуючий технологічний уклад і ефективність економіки.

- організаційні нововведення полягають у впровадженні нових або більш досконалих методів організації виробництва (потокових, сітьових та інших).

- економічні нововведення - нові механізми функціонування економіки, що забезпечують прогресивні зміни існуючого господарського укладу, сприяють розвитку економіки на всіх рівнях - від суспільства в цілому до окремого підприємства.

- управлінські нововведення - нові підходи та методи щодо організації управління, реформування системи управління для адаптації підприємств до мінливих ринкових умов.

- політичні нововведення - це нові механізми управління процесами державотворення, нові методи вирішення міжрегіональних проблем та проблем взаємовідносин політичних суб'єктів.

- соціальні нововведення - цілеспрямовані зміни в соціальній структурі і соціальних взаємовідносинах, проведені державою або організацією для підвищення соціального статусу особистості й оптимального співвідношення особистих і суспільних інтересів.

- юридичні нововведення спрямовані на розробку нових або вдосконалення існуючих законодавчих та підзаконних актів, що регулюють відносини у різних сферах суспільства.

5. Збалансована бюджетно-фінансова система як необхідна умова економічної самостійності та кредитоспроможності регіону.

6. Наявність в регіоні стабільної податкової системи, чітких правил ліцензування і надійних гарантій для підприємницької та інвестиційної діяльності.

7. Наявність сучасної ринкової інфраструктури і кадрів, що володіють знаннями, достатніми для організації ефективності маркетингової, фінансово-кредитної та біржової діяльності.

8. Сприятлива екологічна ситуація, що робить регіон привабливим для розміщення нових робочих місць і для проживання населення.

9. Наявність у регіоні надійного зовнішньоекономічного потенціалу.

10. Розвиненість економічної інфраструктури і визначені напрями її реформування.

11. Економіка багатьох регіонів значною мірою залежить від ефективності функціонування декількох крупних підприємств.

12. Розвиток туризму та рекреації.