§ 3. Види тлумачення норм права
Багатоаспектність тлумачення норм права виявляється не лише у системі способів тлумачення норм права, але і у можливості класифікації тлумачення норм права на окремі різновиди. Видова характеристика тлумачення норм права надає змогу:
по-перше, уявити тлумачення норм права як комплексний правовий інститут, що націлений на повноцінне встановлення та роз’яснення змісту й смислу норм права;
по-друге, встановити особливості змісту тлумачення норм права в залежності від різноманітних критеріїв класифікації тлумачення норм права;
по-третє, розкрити специфіку тлумачення норм прав як практичний інститут аналізу правових норм.
В юридичній літературі тлумачення норм права поділяється на різновиди в залежності від різноманітних критеріїв поділу.
1. В залежності від правового статусу суб’єкта тлумачення норм права поділяється на:
І. Офіційне тлумачення норм права, змістом якого є встановлення та роз’яснення змісту норм права, що здійснюється уповноваженим на те суб’єктом, в результаті чого приймається інтерпретаційний акт, що має обов’язкову силу для суб’єктів права. П.Е. Недбайло вважає, що “офіційне тлумачення – це роз'яснення значення правових норм відповідно до волі законодавця, яке дається компетентними для цього державними органами і посадовцями в процесі застосування ними правових норм”9. А.С. Пиголкин пише, що “офіційне тлумачення здійснюється уповноваженим на те органом, формулюється в спеціальному акті і є формально обов'язковим для певного кола виконавців цієї правової норми”10. О. Ф. Скакун бачить в офіційному тлумаченні “роз'яснення змісту і мети правових норм, сформульоване в спеціальному акті уповноваженим органом в рамках його компетенції, що має юридично обов'язкову силу для всіх, хто застосовує роз'яснювані норми”11. До ознак офіційного тлумачення норм права відносяться наступні:
1) здійснюється органом держави або посадовою особою, що володіє владними повноваженнями;
2) пов’язана із професійною діяльністю суб’єкта тлумачення, що характеризує офіційне тлумачення норм права як компетентну діяльність уповноважених суб’єктів;
3) результатом є інтерпретаційний акт, що має формально-обов’язковий характер;
4) змістом є фіксація смислу і змісту справжньої волі правотворця, що закладена у нормі права;
5) має ієрархічнічний характер, змістом якого є:
- по-перше, що роз'яснення, що даються певним органом або посадовою особою не повинні суперечити роз'ясненням вищестоящих органів тлумачення;
- по-друге, норми права, що вміщені у нижчестоящому за юридичною силою нормативно-правовому акті повинні тлумачитися в повній відповідності нормам права, вміщеними у вищестоящих нормативно-правових актах;
6) має результативний характер, оскільки результати такого тлумачення закріплюються в офіційному письмовому документі, який публікується або іншим способом доводиться до відома суб’єктів права. Іноді офіційне роз'яснення може здійснюватися окремими суб’єктами в усному вигляді. Такий характер має, наприклад, роз'яснення судом прав і обов'язків окремим учасникам процесу під час розгляду справи. Разом з тим подібні процесуальні дії також фіксуються в певних документах (протокол, підписка свідків, експертів тощо)12;
7) складається з ряду послідовних стадій, які в сукупності складають певний інтерпретаційний процес.
Відповідно до ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України13.
Офіційне тлумачення норм права в залежності від повноважень суб’єктів тлумачення норм права поділяється на:
а) нормативне тлумачення, що визначається як державно-владна діяльність уповноважених органів або посадових осіб, що поширюється на невизначене коло суспільних відносин та можливістю неодноразового використання. Нормативному тлумаченню піддаються норми права, які з погляду компетентного органу потребують додаткового роз'яснення через ускладнення, що виявилися в результаті неправильної або суперечливої практики їх застосування або через інші причини. Подібні роз'яснення звичайно пов'язані з аналізом значного числа правозастосовних справ відповідної категорії;
б) аутентичне тлумачення, що здійснюється тим самим суб’єктом правотворчості, що і прийняв норму права. Буквальне значення слова “аутентичний” означає “відповідний справжньому, дійсний, вірний, заснований на першоджерелі”14. Право аутентичного тлумачення випливає з права видання нормативних актів. Якщо той або інший орган володіє правотворчими повноваженнями, то він володіє і компетенцією тлумачення норм права, що вміщені у своїх нормативних актах;
в) легальне (делеговане) тлумачення, яке здійснюється професійним спеціально уповноваженим на тлумачення органом або посадовою особою;
г) казуальне тлумачення, змістом якого є офіційне роз’яснення норми права, що є обов’язковим для конкретного випадку або осіб та здійснюється суб’єктом правозастосування при вирішенні конкретної справи. На відміну від нормативного тлумачення, метою якого є забезпечення одноманітного розуміння і застосування правових норм, казуальне тлумачення, перш за все, націлене на правильне вирішення конкретної справи. Воно в єдиному інтелектуально-вольовому акті пов'язує з'ясування змісту правових норм з поясненням конкретних суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що сприяє не лише знаходженню оптимального рішення по справі, але і збагаченню нашого уявлення про зміст норми, що інтерпретується. Казуальне тлумачення норм права можливо поділити на:
- судове, що здійснюється органами судової в процесі розгляду конкретних судових справ;
- адміністративне, що здійснюється органами державної виконавчої влади при вирішенні конкретних справ.
Офіційне тлумачення норм права в залежності від результату тлумачення норм права поділяється на:
а) остаточне, тобто тлумачення, яке володіє абсолютною юридичною силою, воно виходить від вищої інстанції і через це не може бути спростованим. Так, відповідно до ч.2 ст. 150 Конституції України, ч.4 ст. 63 і п.9 ст. 65 Закону “Про Конституційний Суд України”, рішення і висновки Конституційного Суду України є остаточними і оскарженню не підлягають15.
б) заперечним є тлумачення, яке має відносну юридичну силу і може бути спростованим.
Офіційне тлумачення норм права в залежності від часових рамок повноважень суб’єктів тлумачення норм права поділяється на:
а) постійне тлумачення, що здійснюється органом, для якого діяльність по офіційному роз'ясненню норм права є невід'ємною частиною його компетенції і не обмежується в часі;
б) тимчасове тлумачення, що здійснюється за спеціальним дозволом або дорученням та обмежено певними тимчасовими рамками.
Офіційне тлумачення норм права в залежності від складу суб’єктів тлумачення норм права поділяється на:
а) індивідуальне тлумачення, яке здійснюється однією особою;
б) колегіальне тлумачення, що здійснюється певним державним органом за участю необхідного числа його представників (наприклад, Конституційний Суд України. Воно здійснюється в рамках спеціальної процедури, що дозволяє врахувати думку кожного з учасників інтерпретаційного процесу;
в) сумісне тлумачення, яке здійснюється декількома суб'єктами, які виконують суміжні функції і керуються в своїй діяльності одним і тим же законодавством. Воно може зачіпати широкий круг питань і має міжвідомче значення.
Офіційне тлумачення норм права в залежності від форми зовнішнього виразу тлумачення норм права поділяється на:
а) письмове тлумачення, в якому в найбільшій мірі виявляється офіційний характер тлумачення норм права, оскільки воно формулюється в певному документі, що містить всі необхідні реквізити офіційного документу. Воно також забезпечує можливість ознайомлення з ним широкого кола зацікавлених суб'єктів і багаторазового його використання;
б) усне тлумачення, що має свій прояв у вигляді роз’яснення змісту окремих норм права (роз’яснення прав та обов’язків особам, які беруть участь у справі – ст. 167 ЦПК України)16.
Офіційне тлумачення норм права в залежності від предмету роз’яснення поділяється на:
а) матеріальне тлумачення, що здійснюється відносно норм матеріального права;
б) процесуальне тлумачення, що здійснюється відносно норм процесуального права.
Офіційне тлумачення норм права в залежності від результату тлумачення норм права поділяється на:
а) роз’яснююче тлумачення, що націлене на з’ясування змісту та сутності вимог, які регламентовані у нормі права;
б) підтверджуюче тлумачення, що проводиться з метою підтвердження правильності раніше даного тлумачення;
в) виправляюче тлумачення, яке вносить в раніше дане тлумачення норм права певні корективи, тим самим усуваючи неточності;
г) відміняюче, що відміняє інтерпретаційні акти, прийняті раніше.
ІІ. Неофіційне тлумачення норм права, що характеризується як з’ясування та роз’яснення змісту та смислу норм права, яке здійснюється будь-якими суб’єктами права, які не мають на те офіційних повноважень, а сам інтерпретаційний акт не набуває обов’язкової сили. Неофіційне тлумачення також має істотне значення, але це, понад усе, виявляється на рівні наукових досліджень або в процесі індивідуальної інтерпретації, оскільки воно здійснюється будь-яким суб’єктом і не є формально-обов’язковим. Таке тлумачення здійснюється будь-яким суб’єктом права.
Неофіційне тлумачення норм права поділяється на наступні різновиди:
а) повсякденне тлумачення норм права, що здійснюється будь-якими пересічними суб’єктами права щодо їх розуміння змісту правових норм на підставі їх життєвого досвіду та поглядів;
б) професійне-практичне тлумачення норм права, що здійснюється в межах юридичної практичної діяльності суб’єктами, що мають відповідну юридичну освіту та практичний досвід роботи в галузі права, яка націлена на юридичне роз’яснення норм права відносно конкретної життєвої ситуації;
в) професійне-доктринальне тлумачення норм права, що здійснюється в межах юридичної наукової діяльності суб’єктами, що мають відповідну юридичну освіту та науковий досвід роботи в галузі права, яка націлена на розробку науково обґрунтованих положень щодо змісту правових норм.
Таким чином, тлумачення норм права являє собою складну систему, що складається із системи елементів – видів тлумачення норм права, які націлені на комплексне встановлення та роз’яснення положень правових норм.