Тема: Тлумачення норм права
«Толкование закона составляет выяснение
воли законодателя, насколько она
выразилась в законодательном акте»
Н. М. Коркунов
Поняття, ознаки та причини тлумачення норм права.
Способи тлумачення норм права.
Види тлумачення норм права.
Інтерпретаційний акт: поняття, ознаки, функції та види.
§1. Поняття, ознаки та цілі тлумачення норм права
Створення правових норм пов’язано із відповідальною та кропіткою роботою уповноважених суб’єктів, результатом чого є формулювання та введення в дію певних правил поведінки. Професійність створення правових норм, їх єдиний стиль викладення та дотримання правил внутрішньої будови характеризує норму права як правило поведінки що формалізоване та має офіційно-діловий стиль викладення. Окрім того, розвиток суспільних відносин, а з ним і засобів правового впливу на них визначає ускладненість розуміння змісту правових норм як суб’єктами правозастосування, так і пересічними громадянами. Тлумачення норм права є важливим елементом механізму правового регулювання, оскільки надає змогу з’ясувати справжній зміст волі суб’єкту правотворчості, що закладена у змісті норми права. Соціального призначення тлумачення правових норм, на думку П. М.Рабіновича, полягає у забезпеченні правильного, однозначного (уніфікованого) розуміння змісту юридичної норми всіма, хто повинен її застосовувати або реалізовувати1. Системний характер тлумачення права виявляється у двох аспектах:
по-перше, він являє собою певний розумовий процес, спрямований на встановлення значення (змісту) норм права;
по-друге, під тлумаченням слід розуміти і сам результат указаного розумового процесу, виражений у сукупності думок (граматичних речень), в яких розкривається, відображується зміст норм, які тлумачаться 2.
Складність розуміння поняття «тлумачення права» виявляється у відсутності в юридичній літературі єдності думок. Так, В. В.Лазарєв, А. В.Осіпов, А. Ф.Черданцев, М. Н.Марченко розуміють під тлумаченням права складну й багатогранну діяльність різних суб’єктів, яка є інтелектуальним процесом, спрямованим на пізнання і роз’яснення правових норм3.
На думку інших вчених (А.С.Піголкіна, Н.Л.Граната), тлумаченню підлягає не право в цілому або система норм, а конкретний нормативно-правовий акт, що пов’язується ними із застосуванням термінів «тлумачення закону» або «тлумачення нормативно-правового акту»4. А. С.Піголкін підкреслює суб’єктний склад тлумачення норм права, визначаючи його як діяльність державних органів, посадових осіб, громадських організацій, спрямовану на встановлення змісту норм права, на розкриття вираженої в них волі тих, хто стоїть біля влади5.
А. Б. Венгеров, В. В.Копєйчиков, Л. В. Соцуро, В. М.Сирих, Л. С.Явич та інші застосовують терміни «тлумачення норм права», «тлумачення юридичної норми»6. На думку В. М.Сирих тлумачення норм права – це пізнавальна діяльність, здійснювана з метою встановлення змісту норми7. Правильне тлумачення змісту правової норми є основою результативності та ефективності правового регулювання.
Значення тлумачення норм права полягає в наступному:
по-перше, тлумачення норм права надає змогу з’ясувати зміст правової норми;
по-друге, тлумачення норм права є засобом забезпечення реалізації права;
по-третє, тлумачення норм права визначає рівень простоти та доступності змісту правової норми.
Тлумачення норм права має подвійний сутнісний зміст, що охоплює в собі:
з’ясування норми права, тобто внутрішній розумовий процес щодо встановлення смислу правової норми у свідомості суб’єкта тлумачення норми права;
роз’яснення норми права, що являє собою самостійну діяльність уповноважених суб’єктів тлумачення, результатом якої є викладення смислу правової норми. Роз’яснення норми права характеризується, з однієї сторони, як інтелектуально-вольова діяльність уповноважених суб’єктів, а з іншої сторони, як результат, що має свій прояв у вигляді інтерпретаційного акту.
Тлумачення норми права має категоріальне значення, що підтверджується наявністю самостійних ознак, а саме:
має як офіційний, так і неофіційний характер;
обумовлене змістом правової норми та професійним рівнем суб’єктів тлумачення норми права;
являє собою інтелектуально-вольову діяльність, що націлена на з’ясування та роз’яснення змісту і суті правової норми;
має результативний характер, що полягає у наданні обґрунтованої відповіді щодо змісту волі право творця, яка закріплена у правовій нормі;
залежить від суб’єктів тлумачення, що визначає правовий статус інтерпретаційних актів;
може здійснюватись як професійними суб’єктами тлумачення, так і пересічними юридичними і фізичними особами;
структурою системи тлумачення норм прав є: об’єкт тлумачення, що являє собою норму права, що має форму правового звичаю, судового (адміністративного) прецеденту, нормативного договору, нормативно-правового акту; суб’єкту тлумачення, що складаються з органів держави та місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб; предмет тлумачення, змістом якого є смисл норми права, який підлягає з’ясуванню та роз’ясненню;
метою є правильне та однозначне розуміння і подальше застосування правової норми;
пов’язується із прийняттям особливого правового акту – інтерпретаційного акту (акту тлумачення норм права), що має індивідуально визначений характер.
Тлумачення норм права – це інтелектуально-вольова діяльність суб’єктів права, що націлена на аналіз об’єкту тлумачення з метою встановлення та роз’яснення смислу правової норми.
Необхідність тлумачення норм права пояснюється наступними обставинами:
по-перше, абстрактний характер викладення змісту правової норми, що потребує її подальше роз’яснення та правильне застосування;
по-друге, необхідність встановлення правового регулювання як єдиної системи, що забезпечується взаємопов’язаними правовими нормами;
по-третє, багатоаспектністю життєвих ситуацій, що потребують адекватного роз’яснення смислу правової норми з метою забезпечення повної відповідності між вимогами правової норми та станом суспільних відносин;
по-четверте, особливостями юридичної техніки, мови викладення норм права, структурної будови юридичних документів, що їх закріплюють;
по-п’яте, наявністю пробілів та колізій між нормами права.