9. Літосфера та здоров’я людини.

Літосфера — зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає земну кору й складається з осадочних вивернених і метаморфічних порід. Особливе значення у складі літосфери Землі мають ґрунти. Ґрунти мають велике значення для життя людини. Вони є основним джерелом отримання продуктів харчування, очищають природні і стічні води, регулюють рослинний шар (покров) та водний баланс Землі. Близько 3/4 всіх ґрунтів земної кори мають понижену продуктивність. Для підвищення її ефективності необхідно вносити органічні та мінеральні добрива, поливати або проводити роботи з осушення перезволожених ґрунтів.

Багато турбот створює сільському господарству ерозія ґрунтів (видування родючого шару). Великою проблемою є і засолення ґрунтів, що призводить до осушення землі.

Негативні явища виникли також і в результаті хімізації сільського господарства. Зайве застосування мінеральних добрив, отрутохімікатів призвело до погіршення складу ґрунтів у результаті накопичення в них хімічних речовин (азоту, фосфору, фтору, солей важких металів, стронцію, цезію, радію, урану та інших). Наявність останніх спричинене чорнобильською катастрофою. Залишок у ґрунті сполук азоту, фосфору, сірки, з одного боку, зменшує родючість ґрунту, а з другого — забруднює сільськогосподарську продукцію нітратами, фосфатами та іншими токсичними речовинами. Використання таких продуктів небезпечне для життя людей.

Забруднення ґрунту — це процес потрапляння в нього різних хімічних речовин, токсикантів, відходів господарської діяльності людини в розмірах, які перевищують їх звичайну кількість, необхідну для участі в біологічному кругообігу У зв'язку з інтенсивним і зростаючим забрудненням ґрунтів хімічними речовинами розроблені гранично допустимі концентрації (ГДК) деяких шкідливих речовин у ґрунті.

Процес концентрації в ґрунті цілого ряду хімічних елементів (мідь, свинець, кобальт, олово, цинк, срібло, нікель, хром, ванадій, молібден) характерний для багатьох регіонів України поблизу більшості великих промислових підприємств.

Посилюється забруднення ґрунтів твердими відходами (упаковочними поліетиленовими матеріалами, непридатною побутовою технікою, папером, консервними банками, склом, будівельним сміттям, старими автомобілями та ін.). За даними ООН, такі відходи становлять щорічно 500 — 600 кг на душу населення. Тому тепер загострилась проблема переробки побутового сміття.

Головні джерела забруднення літосфери

• Застосування пестицидів та мінеральних добрив

• Промисловість, автотранспорт

• Стічні води, відходи побуту й атмосферне забруднення

• Накопичення у ґрунті радіонуклідів, особливо після катастрофи на Чорнобильській АЕС

Основними заходами щодо боротьби із забрудненням ґрунту є досконалість технологічних процесів у виробництві, раціональна технологія обробітку ґрунту (зменшення навантаження техніки, дотримання протиерозійних сівозмін, використання органічних добрив безплужний обробіток земель тощо).

Добровільна пожежна охорона та протипожежні об’єднання громадян.

10. Вплив шкідливих звичок на життєдіяльність людини.

Куріння є найпоширенішою в Україні шкідливою звичкою серед усіх верств населення. В осіб, що палять, домінанта здоров’я та високої працездатності схиляється у бік індивідуальних чинників ризику, які віднесені у «формулі здоров’я» до сфери способу життя.

Куріння є сухою перегонкою тютюну, у процесі якої у складі тютюнового диму утворюються понад 4200 речовин, серед яких нікотин, тютюновий дьоготь, синильна кислота, сірководень, аміак, поліциклічні ароматичні вуглеводні сполуки та інші.

Найвідоміша речовина у складі тютюнового диму – нікотин (франц. nicotine) – алкалоїд тютюну й махорки. Це сильна отрута, що порушує діяльність нервової системи і спричиняє хронічне отруєння організму. У малих дозах нікотин діє збудливо на центральну нервову систему людини, водночас посилюючи секреторну функцію слинних залоз, причащаючи дихання і підвищуючи кров’яний тиск. Великі дози нікотину призводять до пригнічення діяльності нервової системи, а одноразове вживання 50 – 60 грамів нікотину викликає параліч нервової системи людини, зупинення серця і дихання.

Встановлено, що нікотин є слабким наркотиком, причому фізична і психічна залежність від нього розвивається значно швидше, ніж залежність від алкоголю. Експериментально доведено, що після викурювання однієї сигарети у людини звужується поле зору, порушуються кольорові відчуття і, особливо, сприйняття червоного і зеленого кольорів, а сприйняття зорової інформації від приладів спадає на 20%. Швидкість рухових реакцій зменшується на 25%, послаблюється гострота слуху у діапазоні розмовної мови.

У курців швидше розвивається втома, тобто важливим негативним наслідком дії нікотину та інших речовин, що містяться у тютюновому димі, є зниження працездатності людей, які палять, а відтак – і зниження їхньої надійності.

Серед інших небезпечних речовин у складі тютюнового диму – тютюновий дьоготь, смола. Частинки дьогтю, потрапляючи у легені, осідають на альвеолярних поверхнях, деякі з частинок прилипають до них назавжди, виключаючи тим самим частину легеневої поверхні із процесів дихання. У багатьох країнах світу куріння стало „не модним”, і кількість людей, які курять, значно зменшилася. Зокрема, у США за останні 15 років кількість курців зменшилася з 55% до 32%.

Враховуючи значну шкідливість не тільки активного, а й пасивного куріння, в Україні у 2005 році прийнятий Указ Президента України, який накладає заборону на куріння у громадських місцях.

Алкоголь – висококалорійний продукт, швидко забезпечує енергетичні потреби організму. Як і нікотин, алкоголь – наркотик, до якого швидко звикають.

Стадії розвитку алкоголізму мають певну закономірність. Перший прийом викликає захисну реакцію, однак при повторних прийомах алкоголю починається ейфорія, а захисна реакція поступово слабшає. Унаслідок неодноразових прийомів алкоголю залежність від нього постійно зростає, при відсутності алкоголю людина починає відчувати хворобливий стан, який дуже важко переноситься. Різко знижується працездатність, виникає головний біль, тремтять кінцівки, людину морозить – це характерні симптоми абстинентного синдрому (алкогольне похмілля).

При середньому ступені сп’яніння часто відчуваються запаморочення, дзвін у вухах. Можуть з’являтися ілюзорні сприйняття оточуючого, грубі помилки в оцінці величини предметів, відстані між ними. Далі різко знижується цікавість до навколишнього світу, переважає почуття втоми, яке переходить у сонливість, а потім і в сон. У стані сп’яніння середнього ступеня людина не здатна робити будь-що нормально. Він може зламати, зіпсувати щось, стати винуватцем нещасного випадку, аварії, пожежі.

Важкий ступінь сп’яніння характеризується появою симптомів сильного отруєння алкоголем. Часто наступає безсвідомий стан, якому передує запаморочення, нудота, блювання, дзвін у вухах, почуття оніміння різних частин тіла, глибоке порушення координації руху, зниження тонусу м’язів.

При подальшому розвитку хвороби (алкоголізм) з’являються розлади діяльності основних органів та психіки.

В організмі немає жодного органу, на який би алкоголь не діяв негативно. Незначна кількість його осідає в порожнині рота, далі – у системі травлення: у шлунку – біля 20 % і в кишечнику – близько 80 %. Уже через 5 хвилин після вживання спиртного алкоголь виявляється в крові, а через 2 години всмоктується повністю. Алкоголь всмоктується досить швидко в кров, яка розносить його по всьому організму. Але розподіляється у різних тканинах організму нерівномірно і, як встановлено, основна його доза всмоктується в мозок.

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка (супроводжується виникненням страхітливих зорових галюцинацій), алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.

П’янство та алкоголізм наносять велику економічну, соціальну та моральну шкоду суспільству. Люди, які п’ють, частіше хворію-ть, допускають брак в роботі, через них відбуваються аварії і травми (20 % побутового і 46 % вуличного травматизму). Через провину п’яних водіїв усе частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5 %). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв’язок зі злочинністю. 96 % правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп’яніння.

Дія електричного струму на організм людини і види уражень.

Дія електричного струму на організм людини має різносторонній характер і різносторонні прояви – від слабих подразнень до смертельних наслідків.

Електричний струм , що проходить через тіло людини, може спричинити термічну, хімічну, світлову, механічну та біологічну дію.

Біологічна дія є виключною властивістю живої тканини. Вона проявляється сильним збудженням нервової тканини, що призводить до порушення внутрішніх біоелектричних процесів, які пов’язані з життєвими функціями організму. Зовнішній струм при взаємодії з біоелектричними процесами людини може викликати судоми м’язів, життєво важливих органів, у тому числі серця і легенів, що призведе до зупинки дихання і кровообігу.

Електричне ураження організму струмом буває місцевим (електричні травми) і загальним(електричні удари) коли уражається весь організм.

Характерними видами місцевих електричних травм є:

• електричні опіки;

• електричні знаки;

• металізація шкіри;

• механічні ураження;

• електрофтальмія.

Залежно від умов виникнення опіки бувають трьох видів: струмовий (контактний), дуговий і змішаний, під дією струму і електричної дуги. «Ствол» електродуги має високу температуру – від 4000 до 150000С і вище. Очевидно, що людина яка потрапляє у таку ситуацію отримає опіки того чи іншого ступеню тяжкості. Тканини, що лежать на шляху струму,внаслідок великої кількості теплоти висушуються, обвуглюються і навіть безслідно щезають.

Внаслідок контакту з електромережею виникають електричні знаки. Шкіра в місці контакту затвердіває подібно до мозоля.

Металізація шкіри виникає внаслідок короткого замикання і потрапляння в глибину шкіри газоподібних або розплавлених часток металу, які розлітаються у всі сторони.

Механічні ураження є наслідком судомних скорочень м’язів під дією струму,що призводить до розриву кровоносних судин, м’язів, сухожилків, вивиху суглобів або перелом кісток. Вони виникають тоді, коли людина тривало перебуває під напругою 380В.

Електрофтальмія – ураження очей при горінні електричної дуги потужним ультрафіолетовим випромінюванням.

Електричний удар – це збудження живих тканин організму струмом, що супроводжується судомним скороченням м’язів. Це найнебезпечніший вид ураження, при якому порушується функціонування серцевої, дихальної і мозкової системи людини навіть без жодних зовнішніх ознак, що бувають при електротравмах.

Залежно від наслідків електричні удари умовно поділяються на чотири ступеня:

І – скорочення м’язів без втрати свідомості;

ІІ – скорочення м’язів з втратою свідомості, але зі збереженим диханням і роботою серцево-судинної системи;

ІІІ – втрата свідомості з порушенням дихання або роботи серця;

ІV – клінічна смерть, відсутність дихання і кровообігу.

Причиною смерті від електроудару може бути зупинка серця, дихання або електричний шок, коли струм діє на організм безпосередньо або рефлекторно через центральну нервову систему.

При надмірному збудженні організму людини електричним струмом виникає дуже важка нервово-рефлекторна реакція організму внаслідок чого виникає фібриляція серця або електричний шок.

Фібриляція серця – це такий стан, коли воно перестає скорочуватися як одне ціле у відповідній послідовності (спочатку пересердя, а потім шлуночок), настають окремі некоординовані посіпування серцевих м’язів (фібрил) і серце перестає працювати як насос.

Електричний шок має дві форми:

• сильне нервове збудження;

• глибоке гальмування і знесилення нервової системи

Шоковий стан знесилює людину, вона стає байдужою до оточуючого середовища при наявності свідомості протягом кількох хвилин або діб. Після чого настає одужання або смерть від повного згасання життєво важливих функцій організму. (Москальова)