
- •21.Мегарельєф геосинклінальних зон.
- •23.Флювіальний рельєф ,який створений тимчасовими водотоками :ерозійна борозна ,улоговина і рівчак ,яр.
- •24.Морфоскульптури рельєфа дна со.
- •25.Материк,як форма планетарного рельєфу.Характеристика морфоструктур материка.
- •27.Гори.Складові гір.Розташування хребтів у гір сист.
- •6.Нагір’я – гірська країна, значної висоти, що складається з хребтів і високо розташованих відносно рівних ділянок земної поверхні, що являли собою до останнього горотворення древні пенеплени
- •1. Радіальне – є у горах із сводовим підняттям (наприклад масив Хан-Тенгрі на Тянь-Шані, Ецтальські Альпи, гори Гарц).
- •2. Перисте (поперечне) – від головного хребту перпендикулярно йому відходять короткі відроги бокових хребтів (Великий Кавказ, Зеравшанський хребет, більшість гір Центральної Азії тощо.
- •29.Рівнини,провідні риси рівнин.К-ція рівнин за :за висотою ,морфологією.
- •30.Суфозійний рельєф.Процеси та умови утворення суфозійного рельєфу.Форми суфозійного рельєфу.
- •32.Процеси та умови утворення гляціального рельєфу .Поширення гляціального рельєфу по Землі.
24.Морфоскульптури рельєфа дна со.
Морфоскульптурний рельєф дна Світового океану формується під впливом 4 провідних екзогенних процесів: 1)гравітаційні процеси, що відбуваються під впливом сили тяжіння Землі; 2)океанічні течії; 3)осадконакопичення; 4)біогенні процеси. Морфоскульптури накладені на поверхні макро-, мега- та планетарних форм.
1. Гравітаційні форми рельєфу дна Світового океану. Форми рельєфу викликані повільним сповзанням рихлого грунту по дну, значними зсувами та ерозійно-акумулятивною дією каламутних потоків:
-кріпові форми – язикоподібні та фронтоподібні хвилясті поверхні незначних розмірів; є наслідком повільного сповзання та спливання мулу, піску;
-підводні зсуви – можуть бути блоковими (у вигляді сходів) і пластичними (форма язикоподібного потоку); біля гирла останні виникає горбисто-западинний рельєф;
-рельєф каламутних потоків – рельєф створений гравітаційними течіями водної суспензії завислих твердих частинок; ця маса бере початок з шельфу й зі значною швидкістю рухається униз до ложа океану; виконують як ерозійну (беруть участь у формуванні підводних каньйонів на материкових схилах та рівнинах ложа океану утворюють великі долиноподібні врізані лінійні форми – абісальні рівнини, так і акумулятивну роботу – на материковому підніжжі зумовлюють появу гігантських за розмірами підводних конусів виносу .
2. Рельєф, який створений океанськими течіями. Головна роль тут належить придонним та глибоководним, а також в меншій мірі – поверхневим течіям. Течії зумовлюють появу акумулятивних форм, за рахунок відкладання залишків планктону, донних твердих відкладів. Провідними формами рельєфу є – акумулятивні вали та хребти. Прикладом може бути – Східнотихоокеанський вал (довжина – 2000 км, ширина до 400 км, висота до 1,5 км), утворений поверхневою Міжпасатною екваторіальною протитечією.
3. Рельєф, який зумовлений осадконакопиченням. Процес накопичення рихлих осадків на дні Світового океану – це звичайне геологічне явище. Геоморфологічні наслідки цього процесу полягають у заповненні осадками первинних нерівностей дна, що спричиняє загальне вирівнювання його поверхні.
4. Рельєф створений біогенними процесами. Вплив процесів метаболізму живих організмів проявляється в наступних напрямках:
накопичення рихлого осадового матеріалу – скелетів і покривних частин тіла організмів, які мають переважно кремнійовий та вапновий склад; таким чином відмерлі організми беруть участь в загальному акумулятивному геоморфологічному процесі;
-ріст та розвиток коралових рифів, які формують коралові масиви, острови, коралові
береги;
-руйнація, розрихлення та переробка донних грунтів і гірських порід молюсками, мулоїдами (хробаками), які у підсумку і денудації, і акумуляції.
Рельєф дна Світового океану різноманітний й зумовлений переважно ендогенними (тектонічними, вулканічними, землетрусами) процесами .
25.Материк,як форма планетарного рельєфу.Характеристика морфоструктур материка.
Материк – величезні за розмірами позитивні форми планетарного рельєфу, які виступають над океанічними западинами і їх розділяють на окремі басейни океанів.В геологічному та геоморфологічному відношенні материки – це складні гетерогенні (різні за походженням і морфологією) утворення, які мають тривалу історію розвитку та складну геолого-геоморфологічну будову.
Для материків притаманні наступні найхарактерніші риси геологічної будови: 1)земна кора континентального типу з 3 шарами – осадовим, гранітним і базальтовим
2)значна потужність земної кори – 35-75 км, більша під горами й менша (35-55 км) під рівнинами
3)наявність ділянок більш стабільних і стійких (платформи) та ділянок зі значною тектонічною рухливістю (мобільністю) – геосинклінальні області.В залежності від тектонічної будови та напряму геологічного розвитку в межах материків виділяють 2 основні типи морфоструктур:
1)платформенні (переважно рівнинні)
2)геосинклінальні (переважно гірські).Таким чином, головними формами мегарельєфу материків є рівнини та гори.Як платформенні, так і геосинклінальні морфоструктури відрізняються значною і неоднорідною геологічною будовою, розвитком, віком, що напряму відображається в будові рельєфу материків .
Геологічну основу складають платформи різного віку – від докембрію до мезозою.Найбільш древніми платформами докембрійського вікує: Південно- і Північноамериканські, Східноєвропейська, Сибірська, Африкано-Аравійська, Індостанська, Австралійська, Китайсько-Корейська і Південнокитайська, Східно-Антарктична.
-Рельєф (у вигляді височин та низовин) представлений морфоструктурами різного порядку, які відповідають в геологічному фундаменті кристалічним щитам (виступ фундаменту, корінні породи яких виходять на денну поверхню), антеклізам (глибинним виступам фундаменту) та синеклізам (глибинним опущеним блокам земної кори)
-Морфоструктури рахуються від самих великих за площею – геотектур, до більш дрібних морфоструктур І-го порядку, ще дрібніших – ІІ-го порядку й так далі – ІІІ-го, ІV-го тощо .
-Рельєф рівнинний, але рівнини можуть бути як низькими, так і займати більш високе положення (височини, плато)
-Щити й антеклізи зумовлюють появу денудаційних рівнин, синеклізи – акумулятивних і пластових
-На поверхні материкових платформ місцями є залишки останцових гір – древніх складчастих споруд, які сильно зденудовані, але ще помітні в рельєфі (наприклад, кряжі та хребти Гвіанського та Бразильського плоскогорій, гірські масиви в межах Африкано-Аравійської платформи тощо).
Загальна характеристика геосинклінальних морфоструктур. В.Є. Хаін серед геосинклінальних морфоструктур виділяє 2 підтипи: - Епігеосинкліна. - Епіплатформенні Епігеосинклінальні морфоструктури – представлені молодими горами суші, які сформувались під час альпійського (кайнозойського) горотворення на місці закриття геосинклінальних прогинів земної кори (наприклад, Анди, Альпи, Піренеї, Кавказькі, Гімалаї і т.д.); Поділяються на 2 підтипи: – окраїнноматерикові (формуються в межах переходу між материками і океанами (Альпи, Апенінські та Балканські гори, Анди)
– внутрішньоматерикові (Гімалаї, Памір, Гіндукуш, Карпати)
-Епіплатформенні (геоантиклінальні) – відроджені гори, які виникли на місці платформ палеозойсько-мезозойського і навіть докембрійського (наприклад, Скандинавські гори) віку, які були захоплені в процес горотворення упродовж альпійського орогенезу (неотектонічного етапу розвитку земної кори – останні 20-25 млн. років)
-Отже, рельєф геосинклінальних морфоструктур переважно гірський, але в межах міжгірських тектонічних западин сформувались і рівнини
-Прикладами останніх можуть бути Закарпатська низовина, Паданська низовина в Італії – між Альпами та Апеннінськими горами та ін.