Види ренти
Виділяють диференціальну, абсолютну, монопольну ренти.
Джерелом земельної ренти є праця, що докладається до кращих і середніх за родючістю ділянок землі. На них в однакові проміжки часу працею створюється вартість більша, ніж на гірших ділянках землі. Більш висока родючість грунтів є тільки умовою створення цього виду ренти і до її джерела не стосується. Можливості виникнення та існування диференціальної земельної ренти пов'язані з різною якістю земельних ділянок, з різною їх родючістю.
Джерелом диференціальної ренти є праця, яка прикладається до кращих і середніх за родючістю ділянок землі. На них в однакові проміжки часу працею створюється вартість більша, ніж на гірших за родючістю ділянках землі. Більш висока родючість грунтів є тільки умовою створення цього виду ренти і п джерела не стосується.
Для утворення диференціальної ренти необхідні такі умови
1) відмінності у родючості окремих ділянок землі;
2) відмінності у їх розташуванні щодо місць збуту продукції;
З)відмінності продуктивності додаткових вкладень коштів у землю.
Відповідно до цих умов розрізняють диференціальну ренту І, пов'язану з першою і другою умовами, і диференціальну ренту II, пов'язану з третьою умовою.
Диференціальна рента виникає також внаслідок відмінностей у розташуванні ділянок землі щодо ринків збуту продукції. У тих підприємців-орендарів, ділянки яких розташовані ближче до місць збуту сільськогосподарської продукції, витрати на її доставку будуть менші і, навпаки, більш віддалені ділянки вимагають значних витрат виробництва. Підприємці, ділянки яких розташовані ближче до ринків збуту, реалізують свою продукцію за цінами витрат на доставку віддалених ділянок.
На ділянках, розташованих ближче до ринків збуту продукції, формується надлишок над середнім прибутком, який утворює диференціальну ренту і щодо розташування. Виникнення диференціальної ренти І пов'язане з природною родючістю землі. її привласнення можливе за екстенсивного ведення сільського господарства, коли збільшення обсягів виробництва продукції досягається за рахунок втягнення в обіг нових площ сільськогосподарських угідь.
Диференціальна рента II утворюється внаслідок додаткових вкладень підприємцем-орендарем коштів у одну і ту ж ділянку землі. Це сприяє збільшенню врожайності, підвищенню продуктивності праці
На відміну від диференціальної ренти І, привласнення диференціальної ренти II пов'язане з інтенсифікацією землеробства. Інтенсифікація сільського господарства - це така система його ведення, яка передбачає збільшення обсягів виробництва продукції за незмінних або таких, що зменшуються, оброблюваних земельних угіддях на основі додаткових вкладень коштів.
.Серед великої різноманітності земельних ділянок є такі, що мають унікальні або винятково сприятливі властивості для вирощування окремих культур. Це дає змогу господарствам, що розташовані у таких місцях, отримувати рідкісні продукти. Перевищення попиту населення на цю продукцію над її пропозицією створює умови для реалізації продукції за монопольно високими цінами, які перевищують вартість товару. Різниця між монопольного ціною та вартістю рідкісного продукту сільського господарства утворює надприбуток, який є монопольною рентою. Вона привласнюється землевласником. Джерело її існування - доходи тієї частини населення, яка купує на ринку ці дефіцитні землеробські продукти. Плата за користування такими ділянками землі має бути вищою за інші.
Аналізуючи механізм утворення диференціальної ренти, ми встановили, що найгірша ділянка землі не приносить її власнику ренти. Але таку ділянку власник безкоштовно не віддасть в оренду. Отже, орендарі найбільш неродючої ділянки повинні мати надлишок над середнім прибутком, щоб заплатити за право користуватись землею. Власники землі, користуючись своєю монополією приватної власності на землю, вилучають орендну плату і за користування найгіршими ділянками землі. Виплачувати її без шкоди для середнього прибутку підприємці-орендарі зможуть тільки в тому разі, коли ціна сільськогосподарської продукції забезпечить їм надлишок над середнім прибутком. У цій орендній платі є дві частини: одна дорівнює проценту на капітал, уже вкладений в землю і невіддільний під неї (меліорація, іригація, будівлі і т. д.); друга - існує завжди і відповідає передачі права користування землею.
Монополія приватної власності на землю була тією перепоною, яка перешкоджала вільному переходу коштів з промисловості у сільське господарство, утворенню єдиного середнього прибутку як для промисловості, так і для сільського господарства. Тому сільськогосподарські продукти реалізуються за цінами, які відповідають їх вартості, що визначається умовами виробництва на гірших ділянках землі, тобто вищих за суспільну ціну виробництва, за яку береться ціна виробництва у промисловості.
Надлишок вартості сільськогосподарської продукції над її суспільною ціною виробництва, що утворює додатковий прибуток, який привласнюється землевласниками, називається абсолютною рентою. Причиною існування абсолютної ренти є монополія на приватну власність на землю, яка закріплює більш високу норму прибутку у сільському господарстві понад середню норму прибутку. Абсолютну ренту приносять усі ділянки землі, які орендують підприємці-орендарі.
Існування диференціальної та монопольної ренти ні у кого не викликає заперечень. Для отримання прибутку не нижчого, ніж в інших галузях економіки, держава виплачує фермерам субсидії. У минулому приватна власність на землю справді обмежувала переливання капіталу у сільське господарство. Нині підприємці із несільськогосподарських галузей можуть легко проникати зі своїм капіталом до аграрної сфери. Щодо рівня органічної будови капіталу в сільському господарстві, то в економічно розвинених країнах світу він вже піднявся до рівня промисловості. Ця умова для створення абсолютної ренти відпала. Але залишилась така причина, як існування абсолютної ренти — монополія приватної власності на землю. Тому слід брати до уваги існування і дію інших факторів утворення абсолютної ренти. Монополія приватної власності на землю лише закріплює високу норму прибутку в сільському господарстві і примушує реалізувати сільськогосподарську продукцію за її вартістю, яка вища за ціну виробництва.
Отже, абсолютну ренту породжує не низька органічна будова аграрного капіталу, а монополія приватної власності на землю, яка не дає механізму конкуренції вирівняти прибуток у галузях з низькою органічною будовою капіталу шляхом його переливу. Для того, щоб це здійснити необхідно платити абсолютну ренту, яка є складовою частиною ціни сільськогосподарської продукції. Підвищення органічної будови капіталу в аграрному виробництві економічно розвинених країн зумовлює зменшення абсолютної ренти. Але зростання загального обсягу функціонуючого капіталу сприяє її збільшенню. Отже, у ринковій економіці існують об'єктивні передумови утворення таких форм земельної ренти, як диференціальна, монопольна та абсолютна. Фактори та умови виникнення додаткового прибутку та перетворення його в земельну ренту пов'язані з особливостями відтворення в сільському господарстві, насамперед, з обмеженістю земель, придатних для ведення аграрного виробництва, та відмінностями у їх родючості і розташуванні щодо ринків збуту.
Висновок
Отже, всі рентні відносини розподіляються між земельними
власниками й тими, хто користується землею.. Економічні відносини, які виникають в аграрному секторі, є тимчасовими, не стійкими. Невизначеність увідносинах власності впливає й на ефективність сільськогосподарського
виробництва, підриваючи його матеріальну основу, а саме: економічний
інтерес.
Приватна власність на землю, по-перше, породжуючи монополію приватної
власності на землю, веде до утворення абсолютної земельної ренти, тобто
до стягнення додаткового податку на користь земельних власників з усіх
споживачів продукції землеробства в зв’язку з тим, що ціни на цю
продукцію на ринку формуються не на основі середніх
затрат, а на основі затрат індивідуальних, так як приватна
власність на землю перешкоджає вільному переливу капіталу. По-друге,
диференціальна рента І, потрапляючи в приватні руки, вилучається з
суспільного використання й стає джерелом збагачення власників землі, а не суспільства в цілому. По-третє, диференціальна
рента ІІ через механізм переукладання орендних договорів максимально
вилучається в тих, хто її створив, на користь земельних власників, що
веде до втрати стимулів у користувачів землею робити додаткові
капіталовкладення, пов’язані з підвищенням родючості землі й
ефективністю сільськогосподарського виробництва в цілому.
Використана література:
Політична економія - Федоренко В.Г. (12.3. Диференціальна та монопольна рента)
http://uk.wikipedia.org/wiki/рента
Політекономія- Базилевич В. Д.
М. Туган-Барановським (11. Джерела виникнення земельної ренти)