168. Функції фінансів суб’єктів господарювання

У процесі господарської діяльності фінанси підприємств як економічна категорія виявляються та виражають свою сутність. Свою внутрішню властивість через такі функції:

- формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

- розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, суб’єктами господарювання;

- контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається шляхом створення статутного капіталу, а також під час розподілу грошових надходжень унаслідок повернення авансованих коштів в основні та оборотні засоби, використання доходів на формування резервного фонду тощо. У зв'язку з цим поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів Саме тому більшість економістів (О.Р. Романенко, A.M. Ковальова, В.М. Опарін та ін.) головними функціями фінансів підприємств визнають розподільну та контрольну, хоча у науковій літературі і до сьогодні це питання залишається дискусійним.

За допомогою розподільної функції відбувається формування статутного капіталу, розподіл ВВП у вартісному вираженні, визначення основних вартісних пропорцій у процесі розподілу доходів і фінансових ресурсів, забезпечується оптимальне співвідношення інтересів окремих товаровиробників, підприємств, організацій і держави у цілому. Отже, за допомогою розподільної функції фінансів здійснюється формування фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання для забезпечення усіх видів діяльності підприємства (операційної, інвестиційної та фінансової).

Контрольна функція виявляється у контролі за формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства у процесі відтворення. Об'єктивною основою контрольної функції є вартісний облік витрат на виробництво і реалізацію продукції (виконання робіт, надання послуг), формування доходів і фондів грошових коштів підприємства та їх використання. Контрольна функція реалізовується за допомогою фінансових показників діяльності підприємств, їх оцінювання і розробки необхідних заходів щодо підвищення ефективності розподільних відносин.

140. Поясніть відмінності між державними та місцевими позиками.

ДЕРЖАВНІ ПОЗИКИ, вид державних кредитів, основна форма залучення грошових коштів на покриття державних витрат, при якій саме держава виступає в якості боржника, позичальника. Випускаються, як правило, у грошовій формі і поділяються на облігаційні і Безоблігаційні. Державні облігаційні позики – це різновид боргових розписок (зобов’язань позичальника кредитору), випуск яких здійснено урядом, місцевими органами влади або державними підприємствами. За способом розміщення розрізняються державні позики вільно обертаються, що розміщуються за передплатою, і примусові. Бувають позики короткострокові – з терміном погашення до 1 року, середньострокові – на 3-10 років і довгострокові – св. 10 років. За видами прибутковості поділяються на процентні (займодержателі отримують щорічно рівними частками твердий дохід за затвердженою ставці) і виграшні, або лотерейні (дохід виплачується при виході облігацій в тираж погашення або тираж виграшів). За місцем розміщення різняться внутрішні і зовнішні. Облігації внутрішніх позик випускаються в національній валюті, їх можуть також купувати іноземні громадяни та суспільства. Облігаційні позики залишаються досить ефективним механізмом залучення коштів, у т. ч. і для покриття "бюджетних дір". Зовнішні позики реалізуються на іноземних грошових ринках у валюті країни-кредитора, держави-позичальника або третьої сторони.

За правом емісії розрізняють державні й місцеві позики. Державні позики випускаються центральними органами управління. Надходження від них спрямовуються у центральний бюджет. Місцеві позики випускаються місцевими органами управління і спрямовуються у відповідні бюджети