- •Сутність фінансів суб’єктів підприємств, їх функції та принципи організації.
- •Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарювання. (Вплив цих відносин на фінансову діяльність підприємств.)
- •4. Поняття фінансових ресурсів підприємств, характеристика їх складу.(Поняття фінансових ресурсів підприємства, їх склад і джерела формування.)
- •Класифікація фінансових ресурсів
- •Поняття доходів і витрат під-ва, їх клас-ція(Охарактеризуйте доходи і видатки підприємства і назвіть ознаки, за якими вони групуються.)
- •Характеристика методів організації фінансової діяльності підприємств. Принципи, мета і зміст кожного методу.
- •Поясніть взаємозв’язок між такими поняттями як «бюджетна система» та «бюджетний устрій» України.
- •За якими ознаками класифікують доходи бюджету? в чому полягає економічна необхідність такої класифікації?
- •За якими ознаками класифікують видатки бюджету? Розкрийте їх сутність.
- •Бюджетне фінансування: сутність поняття, принципи і форми.
- •Бюджетна система: визначення, структура бюджетної системи України, принципи побудови. (у меня)
- •Бюджетна резолюція, ї зміст та призначення
- •Міжбюджетні відносини, їх сутність і необхідність регулювання. Назвіть і охарактеризуйте види і форми міжбюджетних відносин.
- •22.Поняття місцевих фінансів, їх склад і призначення.
- •23.Економічна сутність та ієрархічна будова місцевих бюджетів.
- •24.Склад і структура доходів місцевих бюджетів. Власні і передані доходи місцевих бюджетів.
- •25.Склад і структура видатків місцевих бюджетів. Поточні видатки і видатки розвитку місцевих бюджетів.
- •26.Об’єктивна необхідність фінансового вирівнювання в Україні
- •Поняття державного боргу. Поточний і капітальний державний борг. Вплив державного боргу на фінансову безпеку держави.
- •Страхування: сутність і призначення. Назвіть ознаки, які характеризують специфічність цієї категорії в системі фінансів.
- •Об’єктивна необхідність страхового захисту і його роль у забезпеченні суспільного відтворення.
- •Сутність страхування. Визначте об’єкти страхування в різних галузях страхових відносин: майнове, соціальне, особисте, медичне, страхування відповідальності і страхування підприємницьких ризиків.
- •Страховий ринок: сутність, характеристика, організаційна структура.
- •Фінансовий ринок як економічна категорія, його призначення та економічні передумови функціонування. (!сегменти)
- •Ринок грошей і ринок капіталів, їх призначення і характеристика.
- •Класифікація фондового ринку за характером руху інструментів і за формою його організації. Суб’єкти фондового ринку.
- •Суб’єкти фінансового ринку і їх функції. Місце і роль держави на фінансовому ринку.
- •Дайте визначення сутності цінних паперів. Назвіть і охарактеризуйте боргові і дольові цінні папери.
- •Інструменти фінансового ринку, їх склад і характеристика.
- •Фондова біржа: сутність, функції.
- •Проведіть порівняльну характеристику перестрахування і співстрахування.
-
Сутність фінансів суб’єктів підприємств, їх функції та принципи організації.
Фінанси суб’єктів господарювання – це особлива галузь функціонування самих фінансів і фінансових відносин з метою забезпечення процесу виробництва. Фінанси суб’єктів господарювання – це процес формування фондів грошових коштів для обслуговування виробничого процесу з метою одержання прибутку, підвищення ефективності виробництва, забезпечення розрахунків з Державним бюджетом, фінансовими інститутами та іншими юридичними і фізичними особами. Фінанси суб’єктів господарювання виражають свою сутність через такі функції: 1)формування, розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності 2)контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення. Грошові фонди — це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, резервний фонд та ін. Організація та функціонування фінансів підприємств базується на відповідних принципах. До них належать: комерційний розрахунок, господарська та фінансова незалежність, фінансова відповідальність, матеріальна зацікавленість. Фінансові відносини виникають уже на стадії формування статутного фонду підприємства, який з економічної точки зору являє собою майно суб’єкта господарювання на дату його створення. Кошти, спрямовані в основні та оборотні засоби при формуванні статутного фонду, являють собою початкові фінансові ресурси підприємства.
-
Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарювання. (Вплив цих відносин на фінансову діяльність підприємств.)
Фінансові відносини підприємств відображаються в грошових потоках, які характеризують їх різноманітні й різнобічні взаємозв’язки. До зовнішніх фінансових відносин підприємства входять: а) відносини обміну:взаємовідносини між суб’єктами господарювання, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями; б) відносини розподілу: взаємовідносини з бюджетом: платежі та асигнування; взаємовідносини з фондами цільового призначення: внески і надходження; взаємовідносини зі страховими компаніями: страхові платежі й страхове відшкодування; взаємовідносини з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата процентів тощо; взаємовідносини з інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів; взаємовідносини з галузевими і корпоративними органами: внески у централізовані фонди і надходження з них. Внутрішні фінансові відносини підприємства мають розподільний характер і включають: розподіл доходу і формування прибутку; розподіл чистого прибутку та його використання; формування та використання амортизаційних відрахувань; утворення та використання фондів підприємств. В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром — прибутком. Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами — з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.
-
Порядок розподілу грошових надходжень підприємницьких структур від реалізації продукції, робіт і послуг. (Відмінності між загальним і чистим прибутком підприємства. Вплив держави на цей розподіл.)
У процесі виробництва продукції (робіт, послуг) створюється вартість, величина якої визначається ціною реалізації (продажу). Держава, використовуючи фінанси, може істотно впливати на структуру ціни через зміну норм амортизації, відрахувань до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування, регулювання оплати праці. Ціни можуть збільшуватись у зв’язку з введенням акцизного збору, податку на додану вартість (або збільшенням їх ставок). Під час визначення ціни на вироблену продукцію, виконані роботи та надані послуги розраховується розмір прибутку, що закладається в ціну реалізації. Це досить важливий момент як у функціонуванні фінансів підприємницьких структур, так і фінансів держави, оскільки розмір прибутку визначає ефективність самого процесу виробництва, можливість його розширення й удосконалення, а для держави — розмір платежів до бюджету. Результатом реалізації продукції (робіт, послуг) є дохід (виручка) підприємства.Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) є основним джерелом відшкодування авансованого у виробництво капіталу, його нагромадження, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. Важливим етапом у функціонуванні фінансів підприємницьких структур є розподіл доходу. Із отриманих грошових доходів відшкодовуються матеріальні затрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію та інші предмети праці. Подальший розподіл доходу пов’язаний із формуванням амортизаційного фонду як джерела відтворення основних фондів і нематеріальних активів. Частина грошового доходу, що залишилася, являє собою валовий дохід або новостворену вартість, котра використовується на виплату заробітної плати і формування чистого доходу підприємства. Частина чистого доходу враховується у собівартості продукції (робіт, послуг) як відрахування на соціальні потреби (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд зайнятості), частина використовується на сплату податків та інших платежів до бюджету (крім податку на додану вартість, акцизного збору, мита, податку на прибуток). Чистий дохід, що залишився, становить загальний прибуток підприємства, з якого сплачується податок на прибуток і формується чистий прибуток. За рахунок чистого прибутку підприємство створює резервний фонд, виплачує дивіденди, поповнює статутний фонд, стимулює своїх працівників тощо. Отже, у розподілі прибутку підприємницьких структур можна виділити два етапи. Перший — це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом таких чинників, як визначення об’єкта оподаткування, ставок податку, надання податкових пільг. Установлення оптимальних пропорцій розподілу прибутку між державою і підприємством має велике значення для забезпечення потреб підприємства і формування фінансових ресурсів держави, тому воно є одним із центральних у фінансовій політиці кожної країни. Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що перебуває в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі розподіл прибутку може здійснюватись через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямуванням коштів безпосередньо на фінансування витрат. Згідно з прийнятими в Україні положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це мало місце раніше, зокрема фонду нагромадження і фонду споживання.