260.Обґрунтуйте, у чому полягає зв’язок фінансової безпеки держави з фінансовою безпекою суб’єктів господарювання.

     За  ринкових умов господарювання дуже важливого (якщо не вирішального) значення набуває  безпека всіх суб'єктів підприємницької  та інших видів діяльності. Економічна безпека фірми (підприємства, організації) — це такий стан корпоративних  ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки  та устаткування, прав) і підприємницьких  можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання  внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

     Рівень  безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво  і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні  уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Безпека суб’єктів господарювання на пряму залежить від грошово-кредитної безпекаи , безпеки фондового ринку, валютної безпеки, безпеки страхового ринку, боргової  безпека а одже і від  фінансової безпеки держави в цілому. 

261.Податкові системи країн з розвиненою ринковою економікою, тенденції їх розвитку.

 Сучасним  податковим системам властива  вагома частка податкових надходжень  бюджетів в ВНП. Наприкінці 90-х  років вона становила: у США  – 30%, Японії – 31%, Англії –  37%, Канаді – 37%, Німеччині –  38%, Італії – 40%, Франції – 44%, Бельгії – 46,1%, Нідерландах –  48%, Норвегії – 48,3%, Данії –  52%, Швеції – 61%.

Так, найменші масштаби перерозподілу державою ВНП  характерні для американського варіанта ліберальної ринкової економіки  та японської моделі. У США це зумовлено використанням податкової політики як засобу державного регулювання  економічних процесів, перш за все  як засобу створення умов, сприятливих  для діяльності промислових компаній, що потребує низького рівня податкового  тягаря в країні. В Японії невелика частка податків у ВНП є наслідком  того, що податкова політика як метод  державного регулювання відіграє другорядну роль. Провідна роль належить іншим  методам – державному програмуванню, прямій державній підтримці певних галузей і підприємств (цільові  субсидії і т. ін.).

Найвища частка податкових надходжень у ВНП характерна для шведського варіанта моделі функціональної соціалізації з властивим їй державним  втручанням передусім не у виробництво, а у відносини розподілу, що зумовлює необхідність акумуляції в руках  держави значної частки ВНП з  її подальшим використанням на соціальні  цілі. 

262.Склад і структура бюджетних доходів і видатків країн з розвиненою ринковою економікою.

 

263.Моделі фінансових відносин країн з розвиненою ринковою економікою.

   Як  державні фінанси загалом, так і  бюджети розвинутих демократичних  країн мають чітко виражений  перерозподільний та соціальний і меншою мірою "виробничий" характер: частка трансфертів у видатках державного бюджету становить 55—70 %, а витрат на товари і послуги, витрат на постачання суспільних благ — 15—ЗО %. Державні видатки  в Україні, навпаки, все ще більшою  мірою спрямовуються на утримання  та забезпечення діяльності бюджетних  установ (витрати на товари і послуги  становлять від близько 50 % усіх видатків бюджету). Для високо розвинутих держав переважно характерний не надто  високий рівень участі держави у  видатках капітального характеру. Цю функцію  найбільш ефективно може виконувати лише ринок. Натомість аналіз структурних особливостей державних видатків вказує на чітко виражену їх соціальну спрямованість.

    Характерною ознакою фінансової політики високо розвинутих держав є її інкременталістський, тобто стабільний, виважений характер. Так, обсяги фінансування видаткових програм  змінюються з року в рік лише на незначний відсоток, і тенденція  до зміни пропорцій є чіткою та прогнозованою. До питання змін у  податковій системі також підходять  виважено — ставки податків коригуються  поступово лише на незначний відсоток, для запобігання негативному  впливу на стан державних фінансів, ринкову та соціальну структуру. В Україні потреби швидкої  трансформації привели до обрання  іншого шляху — радикального реформування, що виявилось у динамічних, навіть хаотичних щорічних зрушеннях структури  бюджетів.

    Важливі питання функціонування державних  фінансів пов'язані із розмежуванням  їх між різними рівнями державного управління. Порівняти пропорції  розмежування функцій між рівнями  фінансової системи у різних країнах  дає змогу показник централізації, який характеризує частку видатків центрального уряду в повному обсязі витрат бюджетної системи. Розвинуті держави  мають різні моделі централізації  фінансової системи. В унітарних  державах загалом спостерігається  дещо вищий рівень централізації, а  у федеративних, де фінансова система  є трирівневою, дещо менший. Так, у  США цей показник становить 57 %, у  Франції — 71 %, у Канаді — 40 %. В Україні показник централізації коливається на рівні 65—70 %.