- •До джерел методики розслідування відносяться (і.М. Лузгін):
- •2. Структура криміналістичної методики. Загальні положення методики. Структура та види окремих методик розслідування злочинів. Етапи розслідування
- •Класифікація окремих криміналістичних методик розслідування злочинів:
- •Етапи процесу розслідування злочинів:
- •3. Поняття, сутність та елементи криміналістичної характеристики злочинів
Класифікація окремих криміналістичних методик розслідування злочинів:
а) за видами злочинів (методика розслідування вбивств; методика розслідування крадіжок і т.д.);
б) за місцем вчинення злочинів (на транспорті; в умовах великого міста і т.п.);
в) за особливостями особи злочинця (методики розслідування злочинів неповнолітніх; осіб, що мають дефекти психіки, і ін.);
г) за особою потерпілого (проти малолітніх і неповнолітніх; проти іноземців і т.д.);
д) за часом, що пройшов з моменту вчинення злочину (особливості методики розслідування злочинів за „гарячими слідами”; нерозкритих злочинів минулих років);
ж) за обсягом:
— повні, тобто проведення всього процесу розслідування того чи іншого виду злочинів;
— скорочені, тобто методичні рекомендації з організації і здійснення якого-небудь одного етапу розслідування;
з) за охоплюваними видами злочинів:
— комплексні, тобто методики розслідування двох або більше взаємозалежних видів злочинів (наприклад, методика розслідування грабежів і розбоїв);
— конкретні.
Етапи процесу розслідування злочинів:
Початковий етап – період проведення початкових невідкладних слідчих дій, спрямованих на вирішення загальних і специфічних задач (встановлення події, що має ознаки злочину, переслідування і затримання винного за “гарячими слідами”, викриття винного у вчиненому злочині і т.п.);
Подальший етап – період проведення всіх інших слідчих дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів у справі, починається після пред’явлення особі обвинувачення (з'ясування обставин, не встановлених на початковому етапі).
Заключний етап – період розслідування, що починається з моменту прийняття слідчим рішення про закінчення розслідування і закінчується направленням справи прокурору або винесенням постанови про закриття кримінальної справи.
3. Поняття, сутність та елементи криміналістичної характеристики злочинів
Криміналістична характеристика є головним елементом окремої криміналістичної методики, що дозволяє визначати напрямок розслідування конкретної кримінальної справи.
Криміналістична характеристика відбиває типові ознаки і властивості злочину, її можна розглядати як „еталон”, з яким можна порівнювати розслідувану подію і пізнавати її сутність. Тому криміналістична характеристика – це своєрідний „трафарет”, що дозволяє порівнювати з ним інформацію на певному етапі і визначати напрямок подальшого розслідування.
Криміналістична характеристика – це відносно постійна сукупність інформації про злочин, вона змінюється в міру наукового дослідження й узагальнення практики.
На основі існуючих у літературі понять криміналістичної характеристики можна запропонувати наступне її визначення.
Криміналістична характеристика – це певна сукупність інформації про типові криміналістично значимі ознаки і властивості конкретного виду (групи) злочинів, що дозволяє розпізнавати їх і визначати напрямок розслідування.
Таким чином, криміналістична характеристика описує типові ознаки і властивості об’єкта злочинного посягання, особи злочинця, способу вчинення, обставин вчинення, типові ситуації, тобто характер вихідних даних на момент початку розслідування й ін.
Зміст криміналістичної характеристики повинен охоплювати всі елементи предмета доказування, що характерні для розслідування конкретної категорії злочинів. Звідси важливе значення має з’ясування змісту і структури криміналістичної характеристики.
Призначення криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона сприяє:
1) розробці окремих методик розслідування;
2) побудові типових програм і моделей розслідування злочинів;
3) визначенню напрямку розслідування конкретного злочину.
В літературі існує декілька точок зору на структуру криміналістичної характеристики злочинів (щонайменше їх десять: Р.С. Бєлкіна, С.І. Винокурова, І.Ф. Герасімова, А.Н. Колесніченка, Н.А. Селіванова, В.Г. Танасевича, Н.П. Яблокова й ін.), причому підходи різні.
Більшість авторів вказують на чотири елементи структури криміналістичної характеристики, а саме:
1) предмет злочинного посягання (в деяких випадках – особа потерпілого);
2) спосіб вчинення злочину;
3) „слідова картина” злочину;
4) особа злочинця.
Розглянемо окремі елементи криміналістичної характеристики.
1) Предмет злочинного посягання. Це речі матеріального світу, впливаючи на які особа посягає на ті або інші суспільні відносини. Точне встановлення предмета посягання дозволяє відмежувати один злочин від іншого, суміжного з ним.
Особа потерпілого. Система ознак, що відносяться до особи потерпілого, має складну структуру. Вона включає загальні демографічні ознаки (стать, вік, місце проживання, роботи або навчання, професія, фах, освіта та ін.), дані про спосіб життя, риси характеру, навички і схильності, зв’язки і стосунки. Дані про потерпілого включають також відомості про його віктимність (схильність окремих людей ставати в силу низки обставин жертвами певних злочинів).
Існує взаємозв'язок між особливостями особи потерпілого і злочинця, певна вибірковість у діях останнього. Наявність і характер зв'язків і стосунків між потерпілим і злочинцем впливає на мету, мотив, місце, час, способи вчинення і приховування злочину.
2) Спосіб вчинення злочину – це образ дій злочинця, що виражається у певній системі операцій і прийомів. Під готуванням до злочину розуміється підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину (ст. 14 КК України). Спосіб злочину являє собою збірне поняття. Його структура охоплює: способи готування до злочинного діяння, способи його вчинення і способи приховування (маскування). Не завжди спосіб злочину має повну структуру. Існують злочини, що можуть відбуватися без попередньої підготовки або не мають на меті наступне приховування події або слідів.
3) „Слідова картина” злочину – це будь-які зміни середовища, що виникли в результаті вчинення злочину. Сліди злочину охоплюють: а) зміни в речовій обстановці; б) сліди-відображення (сліди рук, ніг, транспорту, інструментів тощо); в) предмети — речові докази; г) документи — письмові докази; ґ) ідеальні сліди (сліди пам'яті людини); д) запахові сліди і сліди-мікрочастинки.
4) Особа злочинця. Система ознак особи злочинця включає дані демографічного характеру, деякі моральні властивості і психологічні особливості. Особа злочинця – це поняття, що виражає сутність особи, що вчинила злочин. У цьому зв’язку можна говорити про типові ознаки особи, схильної до вчинення тих або інших видів злочинів (це стосується в першу чергу професійної та організованої злочинності). Узагальнені дані про найбільш поширені мотиви злочину дозволяють визначати коло потреб злочинця, що штовхнули його на вчинення злочину, і тим самим встановлювати основні напрями розслідування.