1. Ланківці в спогадах сучасників

Загальну характеристику угруповання представлені спогадами Б.Войнаровського, Докії Гуменної, Людмили Коваленко, Г.Костюка, Тамари Мороз-Стрілець, Ю.Смолича. Незважаючи на певні розбіжності суб’єктивного характеру, вони згадують об’єднання як талановите сузір’я письменників, об’єднаних любов’ю до літератури.

Спогади про персоналії “ланківців” становлять помітну частину української мемуаристики. Це збірки літературних портретів про Б.Антоненка-Давидовича, Г.Косинку, В.Підмогильного, Д.Фальківського, розпорошені в періодиці мемуари про Є.Плужника, Т.Осьмачку й Б.Тенету або їхні літературні портрети як компоненти більш складних жанрових структур.

Постать Марії Галич найменше висвітлена в мемуарній літературі. У книзі Докії Гуменної “Дар Евдотеї” характеристика внутрішнього світу й творчої особистості Марії Галич збігається з оцінкою Т.Осьмачки, котрий залишив єдиний на сьогодні її літературний портрет у мемуарах “Мої товариші”. Обидва автори наголошують такі риси характеру, як допитливість, романтичність, мрійливість. Вони підкреслюють поетичність творчості Марії Галич і вплив на неї прози Стефаника.

Висновки

“Ланка” – МАРС стала для Марії Галич тим літературним середовищем, у якому її творча особистість досягла максимального розвитку. Письменниця не брала активної участі в діяльності організації, проте цілком підтримувала прагнення “ланківців” модерного оновлення української літератури. Настанова послуговуватися різними стильовими напрямами й течіями в умовах, коли доктриною радянської літератури став соціалістичний реалізм, невизнання офіційної політики партії, що виявлялося в позиції пасивного опору, призвели до штучного вилучення “ланківців” із мистецького життя, а згодом до фізичного знищення більшості з них.

У творчості Марії Галич принципи романтичного імпресіонізму поєднувалися з окремими здобутками реалістичної прози. На жанровому рівні її твори еволюціонували від прозової мініатюри з її нерозвиненою фабулою та надмірною асоціативністю до розлогого оповідання, в якому чітко окреслюється сюжет, посилюється психологізм. Письменницю передусім цікавила психологія персонажів, духовна сфера життя, пізнання якого вона здійснювала за допомогою взаємозв’язку свідомого й підсвідомого. Для розкриття внутрішнього життя Марія Галич удавалася до форми потоку свідомості, який доповнювався чуттєвими спостереженнями. Мемуаристика Марії Галич становить важливу частину її творчого доробку, є джерелом для вивчення життєвого і творчого шляху, світоглядних засад. Перехід культури на ідеологічні позиції призвів до повного згортання її пошуків модерних засобів і прийомів письма.

Творча доля Марії Галич позначена рисами, характерними для митців її покоління. Осмислення тематично-стильової генези прози письменниці збагачує розуміння особливостей становлення й розвитку української літератури “розстріляного відродження”.

1. Воронцова О. “Ланка” – МАРС у літературній ситуації 20-х років // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – 2001. – № 2. – С. 20 – 28 (0,5 д.а.).

2. Воронцова О. Життєвий і творчий шлях Марії Галич: До 100-річчя від дня народження // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – 2001. – № 8. – С. 143 – 148 (0,4 д.а.).

3. Воронцова О. Жанр літературного портрета в спогадах Б.Антоненка-Давидовича, М.Галич і Т.Осьмачки // Нова філологія. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – № 2. – С. 72 – 78 (0,4 д.а.).

4. Воронцова О. Просторово-часова організація прози Марії Галич // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии: Научно-методический сборник. – Вып. Х. Ч. 2 / Отв. ред. В.А.Глущенко. Отв. за выпуск О.Е.Ольшанский. – Славянск: СГПУ, 2002. – С. 138 – 144 (0,5 д.а.).

5. Воронцова О. Оповідання М.Галич “Весною” та “Моя кар’єра”: ґендерний аспект // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Вип. 4. – К.: Інститут літератури ім. .Т.Г.Шевченка НАН України, 2003. – С. 184 – 186 (0,2 д.а.).