75. Розкрийте суть поняття парадигми і наукової революції.

Парадигма у філософії науки - означає сукупність явних і неявних (і часто не усвідомлюваних) передумов, що визначають наукові дослідження і визнаних на даному етапі розвитку науки, а також універсальний метод прийняття еволюційних рішень, гносеологічна модель еволюційної діяльності.

З кінця ж 60-х років XX-го століття цей термін став переважно використовуватись у філософії науки та соціології науки для позначення системи ідей, поглядів і понять, вихідною концептуальної схеми, моделі постановки проблем і їх вирішення, методів дослідження, пануючих впродовж певного історичного періоду в науковому співтоваристві.

Згідно з Куном парадигма - це те, що об'єднує членів наукового співтовариства і, навпаки, наукове співтовариство складається з людей, які визнають певну парадигму. Як правило, парадигма фіксується в підручниках, працях учених і на багато років визначає коло проблем і методів їх рішення в тій чи іншій галузі науки, науковій школі. До парадигми можна віднести, наприклад, погляди Арістотеля, ньютонівську механіку і тому подібні речі.

Парадигма - це найбільш загальна картина раціонального устрою природи, світогляд;

Творець Теорії рішення винахідницьких задач Г. С. Альтшуллер вважав парадигмою передумову про принципову некерованості творчого процесу.

Наукова революція - формування нової парадигми.

За визначенням Томаса Куна, даному в «Структурі наукових революцій», наукова революція - епістемологічна зміна парадигми.

Згідно з Куном, наукова революція відбувається тоді, коли вчені виявляють аномалії, які неможливо пояснити за допомогою універсально прийнятої парадигми, в рамках якої до цього моменту відбувався науковий прогрес. З точки зору Куна, парадигму слід розглядати не просто як поточної теорії, але в якості цілого світогляду, в якому вона існує разом з усіма висновками, що здійснюються завдяки їй.

Конфлікт парадигм, що виникає в періоди наукових революцій, - це, насамперед, конфлікт різних систем цінностей, різних способів вирішення задач-головоломок, різних способів вимірювання та спостереження явищ, різних практик, а не тільки різних картин світу.

76.Як співвідносяться поняття „розвиток“, „прогрес“, „регрес“.

Розвиток — це певним чином спрямований, упорядкований ряд змін, який включає кількісні й якісні зміни. Найперше з чим пов'язаний розвиток є , - це те, що здійснювані зміни здійснюються в певній послідовності. Отже, розвиток складають зміни: необоротні; здатні нагромаджуватися і набувати більшого масштабу; які внаслідок цього викликають появу нових властивостей і якостей. Але не всі зміни є такими. Скажімо, зміна місця в просторі безпосередньо не повязана з розвитком. Не спричиняють розвиток і так звані фунціональні зміни, - ті що складають процеси самовідтворення, завдяки яким забезпечується стабільність будь-якої системи.

Таким чином, розвиток являє собою здійснення послідовних необоротних якісних змін. Оскільки зміни є необоротними, то вони визначають функціонування системи, якій вони притаманні як таке, що має певну спрямованість. Спрямованість – неодмінна ознака розвитку. Говорячи “розвиток”, ми, як правило, уявляємо собі зростання сходження, вдосконалення. Але ж і старіння – це також розвиток.

Коли перевають можливості формоутворення, появи нового , тоді зміни системи відбуваються у напрямку зміцнення і вдосконалення системи, по лінії ствердження багатоманітності її фунціональних виявів. Такий розвиток називають прогресивним або прогресом.

Прогрес – це зміна явищ у природі і суспільстві від нижчого до вищого, від простого до складного. Співвідносний з цим типом розвитку, який демонструє переважання, навпаки, руйнівних тенденцій, якій здійснює спрощення й збіднення форм, дезінтеграцію цілісності тощо, називають регресивним, або регресом.

Проте не весь прогрес має позитивні наслідки. Наприклад: негативні наслідки технічного прогресу. Прогрес завжди несе в собі прихованих регрес, який згодом, коли ослабне пртаманний системі рух до формування й вдосконалення, виходить на поверхню і стає визначальною лінією розвитку. Таким чином розвиток є завжди взаємодією прогресивних і регресивних змін, певним типом їх поєднання.