69 Повернення радянської влади на Україну

В 1943 р. у нацистсько-радянській війні відбувся вирішальний перелом: коли німецький наступ вичерпав свою навальну силу, радянські війська розпочали гігантський контрнаступ. Першим свідченням виснаження гітлерівських армій стала рішуча перемога радянських військ під Сталінградом, що на Волзі, V січні 1943 Зібравши залишки своїх резервів, улітку 1943 р. у битві під Курськом німці вдалися до останньої спроби перехопити ініціативу. Але й тут вони зазнали поразки. Тим часом СРСР користувався своїми величезними людськими ресурсами, результатами вдосконалення військового виробництва та масовими поставками бойової техніки із союзних держав. Зразу ж після перемоги під Курськом радянське командування розпочало контрнаступ, головне завдання якого полягало у відвоюванні Лівобережної України. Протягом кінця літа й осені 1943 р. радянські війська під командуванням Івана Конєва, Миколи Ватутіна та Родіона Малиновського зайняли Лівобережжя і Донбас. 23 серпня в результаті запеклих боїв німці вдруге й востаннє втратили Харків. У вересні—жовтні Червона армія прорвала могутню лінію німецької оборони на Дніпрі, й листопада Ватутін вступив до Києва. У січні 1944 р. після короткої перерви майже 2,3-мільйонна Червона армія розпочала очищення від німців Правобережжя і Криму. Успішне здійснення цієї мети забезпечила важлива перемога під Корсунем-Шевченківським. До березня в руках у німців лишалася тільки Західна Україна.Третій етап у відвоюванні України розпочався у липні 1944 р. Радянські війська оточили й розбили під Бродами вісім німецьких дивізій чисельністю близько 60 тис.чоловік. Серед них були 10 тис. бійців галицької дивізії, що мали нещастя отримати хрещення вогнем за цих катастрофічних обставин. Десь п'яти тисячам удалося вирватися з оточення, але понад 3 тис. було вбито, поранено й захоплено в полон. За підрахунками, 2 тис. уникли полону, й пізніше багато з них приєдналися до УПА. Після цієї перемоги радянські сили швидко пройшли Галичину, зайнявши Львів, Пе- ремишль і 27 липня Станіслав. У вересні вони перетнули Карпати, й до жовтня 1944 р. вся етнічна українська територія опинилася в радянських руках.Повернення радянської влади на Західну Україну. Оскільки Західна Україна перебувала під радянською владою лише короткий період часу, повернення Червоної армії мало тут інші наслідки, ніж на радянізованому сході. Зайнявши Західну Україну в 1944 р., більшовики на відміну від відносно обережної політики 1939 р. були сповнені рішучості швидко й безкомпромісно насадити націоналістично настроєним західним українцям свою владу. Вони мобілізували всіх чоловіків віком від 18 до 50 років і без належної підготовки та озброєння послали їх на фронт. Негайно почалися репресії проти греко-католицької церкви. Західну Україну заполонили понад ЗО тис. партійних працівників і 3500 спеціально навчених пропагандистів, які знову розпочали процес радянізації краю. Найбільш національно свідому верству населення складала інтелігенція, тому радянські власті робили активні спроби протиставити їй селянство та робітників. Відбудовано МТС, Колгоспи, Важко відбудовували місцеві ради бо не було депутатів. На підставі указу президії ВРУ повноваження депутатів 1939р продовжено до кінця війни. Відбудова за довоєнним зразком згідно постанови ЦККПРС «про керівні органи депутатів трудящих, відновлення роботи рад та їх виконкомів. До 1945 р. відновлено 624 облради 824 райрад, 16 тис сільрад, відновлено діяльність судів, прокуратури.

70. Державно-правові акти Народних Зборів Західної України та Північної Буковини і рішення Верхвоних Рад СРСР та УРСР про включення цих земель до складу України.

28 жовтня 1944 року Радянська армія звільнила від фашистських окупантів Закарпатську Україну. На звільненій території розгорнувся масовий рух за вихід Закарпатської України з Чехословацької Республіки і приєднання до УРСР. 26 листопада 1944 ро¬ку в Мукачевому відбувся 1-й з’їзд народних комітетів Закарпатської України, який прийняв Маніфест про возз’єднання Закарпатської України з Україною і вихід зі складу Чехословаччини. Обрана на з’їзді Народна Рада Закарпатської України 27 листопада 1944 року сформувала свій уряд у складі Президії Народної Ради та її уповноважених з таких питань: внутрішніх справ і державної безпеки; комунального господарства; фінансів; землеробства; промисловості та торгівлі; юстиції; освіти; комунікації; охорони народного здоров’я; соціальної опіки.Місцевими органами державної влади відповідно до адмініст¬ративно-територіального поділу були окружні, міські та сільські народні комітети.29 червня 1945 року був підписаний договір між СРСР і Чехословаччиною про входження Закарпатської України у СРСР, ратифікований Тимчасовими Національними зборами Чехословаччини і Президією Верховної Ради СРСР. На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 22 січня 1946 року в складі України створювалася Закарпатська область з поділом на 13 ок¬ругів, а 24 січня 1946 року Указом Президії Верховної Ради Ук¬раїни на територію новоствореної області поширилася чинність законодавства України.

( Додатково : У листопаді 1944 р. І з'їзд Народних комітетів Закарпатської України ухвалив рішення про вихід Закарпаття із складу Чехо-Словаччини і возз'єднання його з Радянською Україною. 29 червня 1945 р. у Москві було укладено радянсько-чехословацький договір про Закарпатську Україну, в якому визнавалося, що на основі дружньої угоди обох сторін Закарпатська Україна возз'єднується з УРСР. Возз'єднання Закарпатської України з УРСР завершило історичний процес збирання всіх українських земель у межах однієї держави.)

71. Напад фаш. Німеччини на СРСР….

22 черня 1941 р. фашиська Нім. порушила пакт про ненапад і віроломно напала на рад. союз. Здійсн. план «Барабароса» фаш. Нім. розпочала військ. дії на всьому рад. фронті. Розпочався новий етап війни небаченої жорстокості і маштабу. В силу ряду об*єктивних і суб. дій обумовлено важкі наслідки на поч. війни. Ударні сили і угрупування армій Пн., Центру, Пд. розпочали війск. дії: Пн. – Ленінград, Центр – Москва. Особлива увага приділялась групі армій Пд. – захопення Укр., а також Кавказу. Було направлено 57 дивізій, 19 корпусів. Захопили військ-пром. потенціал. Згідно з планом «Ост» фаш. мали плани протягом 10 р. висилити 10 тис. людбей з Укр. і заселити німців. Укр. мала стати аграрною колонією. Вперші дні війни не дивляись на Сталінські прорахунки, перемога була в руках рад. союзу. Оборона Києва – 72 дні, Одеси – 83, Севаст. – 250. Війська Червоної армії відступали на Сх.Війна поставила перед рад. д. і сусп. нові завдання. Необх. відстояти честь, свободу, незалежність своєї д., звільнити захопленні терит., лікідуватинаслідки фаш. поневолення. Не дивлячись на початковий щоковий стан Сталіна і деяку запізнілість прийняття рішень було проведено низку мобілізаційних наслідків: 1)переведення госп. на воєння рейки; 2)зміцнити військ. сили; 3) організувати евакуацію підприємств; 4)організувати підпільний рух і боротьбу в фаш. корпусі. Ці заходи викладені в Постанові ЦКВКП(б) і Раднаркому СРСР, Партійним і рад. органом прифронтових обл. від 29 черв. 1941 р. і в промові Молотова викладені деякі заходи. Промова була дуже ефективною. Деякі райони Хмельн. уже 5 липня були загарбані фашистами. Президія ВР і Раднарком УРСР та ЦК Компартії Укр. 6 липня 1941 р.звернулись до укр. народу. Після окупації Укр. її терит. була розбита на декілька терит. одиниць. Найбільша з них назив. «Рейхкомісаріат Укр.» і охоплювала Волинь, Полісся, Правобер., частину Полтавщини і Запоріж. Рейхкоміс. под. на 6 генеральних округів:Волинь-Поділля, Дніпроп., Житомир, Київ, Крим і Миколаїв, які в свою чергу под. на округи і райони. Рейхком. очолювала цив. нім. окупаційна адміністр., якою керував Е.Кох. Столицею було м. Рівне. Для охорони гром. порядку була ств. поліція. Для забезпеч. жорсткого контролю за насел. вся терит. Укр. под. на три зони. Перша евакуаційна. яка відносилась до прифронтового району. В другій населення міст і сіл могло вільно пересуватися тільки в день. У третій існував спеціальний окупаційний режим з комендантською годиною. На всій окупац. терит.була введена сувора система реєстрації населення. Вводилась обов*язкова примусова праця. Жорстокість політики нацистів в Укр. не знала меж. Ще до поч.війни один з лідерів ОУН – С.Бандера – став автором здобуття незалежності Укр. щляхом викорисання для цього умов війни. Спираючись на підтримку ідеолога нац. партії Розенберга , Бандері вдалося отримати згоду гітлер. командування про ств. у складі нім. військ укр. збройного з*єднання «Легіон укр. націоналістів», який мав 2 підроздли – Нахтігаль і Роланд. Німці планували використати їх у диверсійних цілях. Гітлер. командування не мало єдиної думки про майбутнє Укр. Часчтина нац. керівників передбачала ств. самостійної укр. д. під протекторатом Нім. з метою використ. укр. в боротьбі з більшовиками. 30 червня 1941 р. у Львові без узгодження з німцями ОУН-Б проголосила відновлення Укр. самостійної д. Було ств. уряд – Укр. держ правління, який очолив Ярослав Стецько. Вищим органом д.стала Укр. нац. рада на чолі з Левицьким. Нім. командування прореагувало на цей факт вороже. Бандера і Стецько були викликані до Берліна і примушенні скасувати рішення про утв. Укр.д. У жовтні ОУН-М намагалися відновити д-сть Укр. нац. ради у Києві. Але гітлерівці жорстоко розправилися з ініціаторами цієї акції. Отож, ця відчайдушна спроба відродження укр. державності знову показала пагубність орієнтації на підтримку визвольної боротьби зовн. силами.

72. Перебудова держ. апарату на воєнний лад.

Реорг. орг. суду і прокуратури. Згідно указу Прездії УРСР « Про воєнний стан» від 22 червні 1941р. у місцях оголошених на воєнному фронті військ. рада фронтів були передані ф-ії органів держ. влади. З метою мобілізації всіх сил держ Постановою Президії ВР СРСР, ЦК ВКП(б) і Раднаркомом СРСР 30 червня 1941 р. ств. єдиний пол. воєнний орган з надзв. повноважень –ДКО. Він зосереджував всю владу – воєнну, пол., господ. Видава обов*язкові постанови і розпорядження. Призначав уповноважених в Києві, в кожній обл., великиї містах, на великих оборонних заводах. Утв. міські комітети оборони. Вони керували підготовкою до захисту міст. На місцях ств. міські комітети оборони. Вони успішно діяли при обороні міст-героїв. Проведена значна робота по мобілізації ресурсів відсічі фашистам. Сотні тися поповнили ряди винищуальних загонів. Ств. цілі дивізії народного ополчення. Щоб налагодити роботу тилу потрібно було здійснитии надзв. повноваження. 30 червня 1941 р. при Раднаркомі ств. спеціальний комітет по обліку і розподілу робочої сили. Вони проводили роботу по мобілізації робочої сили. Швидкий наступ фаш. військ зумовив ств. Раду з евакуації. В Укр. цю роботу проводили уповноважені. До к. 1942р. з терит. Укр. було евакуйовано 550 підпр. оборонного значення. Зпочатком війни зросла роль викон.-розпор. органів. Надзв. умови воєнного часу вимагали перебудови правлячих органів, особливо міліції і суд.-прокур. органів. Указом від 22 червні 1941 р. затв. Положення про військ. трибунали в місцевостях, оголош. районами військ. дій. Вони діли при військ. округах, на флотах, при арміях. Діяли лінійні суди залізн. і водного транспорту. Таким чином, на терит. Укр. були створені такі вйськ. трибунали : війсь. трибунал НКВС, зал. транспорту, водного трансп., у прифронтових обл. На Укр. функціонув. суд система, яка була до війни. Значні міни відбулись у д-сті терит. судів і органів прокурат УРСР. Вони переводились на воєнний стан. Обл. суди реоргганіз у воєнні трибунали. Були переведені на воєнний стан майже всі прокуратури.

73. Укр. рух опору: рад. партизани і УПА.

Бандерівці збагнувши, що Нім. розглядає Укр. як колонію, перейшли до партизанської боротьбі з гітлерівцями. Вже на прикінці 1942р. численні партизанські загони, якими керували оунівці, об*єднались в УПА. Її командиром став офіцер реформованого Нахтігалю Роман Шухевич. Він зумів ств. професійну партизанську армію, яка фактично контролювала майже всю територ. Зах. Укр. У 1942-43рр. під контролем УПА на Волині була прголошена Колківська республіка, де функціонув. укр. цивільна та військ. влада. Німці боялися потикати в цей район навіть носа. Програма боротьби УПА спрамовувалась як проти боротьби з фашистами, так і проти більшовицького режиму. Коли розпочався наступ Червоної армії на зх., УПА вступає в сутички з рад. військами. У серпні 1944. за ініціативою ОУН-Б під Самбором таємно зібралась делегація різних пол. партій і предст. сх. укр. та утв. Укр. Головну Визвольну Раду. У тилу Черв. армії розгонулась справжня парт. війна. У селах поряд з Радами нелегально діяли нац-держ. структури ОУН, які спирались на УПА.

74. Зміни у праві і ізаконод. в переод в.

Право в роки в. спрямовувалось на виконання основних завдань і ф-ій д. з оборони країни і охорони соціаліст. власності. Найб. суттєві зміни і доповнення були внесення у цив., труд, зем., колгоспне, крим. крим-проц. право.Розвиток всії галузей права УРСР відбувався під суворою централізацією та на основі і у відповідності з змінами і доповненнями в загальносоюзному законод. Цив. право. В умовах воєнного часу висунули на передній план питання захисту права власності, яке тмчасово виходило з володіння як фізичних, тка і юридичних осіб. Були розширені права наркоматів і ств. порядок передачі майна між держ. підпр. та установами. Незмінним залишався порядок передачі продукції у власність споживача. Ряд змін було внесено до питання позовного захисту. Зметою забезп. прав осіб, які знаход. на фронті, терміни поз. захисту у справах цих осіб вважались продовженими на весь період знаходження у збройних силах СРСР. Сім. право. Війна залишила багатьох дітей сиротами. На вирішення цих поблем була спрямовано ряд н.-пр. акті :постанова Раднаркому УРСР Про влаштування дітей, які залишились без батьків, Постанова Раднаркому СРСР Про посилення заході боротьби з дитячою безпритульністю, бездоглядністю і хуліганством, постанова Раднаркому УРСР Про організацію роботи дітям сиротам, батьки яких загинули в боях з фаш. окупантами, замордовані або розстріляні фашиськими загарбниками тощо. Трудове право. Потреби оборони призвели до необхідності введення трудових мобілізацій і трудової повинності. Трудовій мобілізації підлягало трудове населення міст, з числа тих, хто не працював в держ. установах і підпр. Відбулися значні зміни в діючому труд. законодавстві. Скасовувались чергові і додаткові відпустки. Їх було замінено грошовою компенсацією. В умовах воєнного часу велика значення мала труд. дисципліна. Колг. і зем. законод. Було спрямоване на подальше обмеження прав селян і значно погіршувало їх становище. Крим. право. Відбулися досить суттєві зміни. 6 липня 1941 р. приймається Указ Президії ВР СРСР «Про відповідальність за поширення в воєнний час брехливих чуток, які викликають тривогу серед населення». Він вст. сувору відп. у вигляді тюремного ув язнення терміном від 2 до 5 років, якщо злочин за характером не вимагав більш важкого покарання. У грудні 1942 р. розширився склад такого злочину, як спекуляція. Багато уваги приділяється боротьбі із розкраданням. В роки війни широко заст. умовне засудження. Крим.-процес. право. Те закон., яке діяло до війни не мало достатньо норм, пристосованих до умов воєнного часу. 22 червня 1941 р. Президія ВР СРСР затвердила «Положення про військ. трибунали в місцевостях, оголошених на воєнному стані і врайоні воєнних дій» Цим положенням керувались не тільки військ. трибунали, а й загальні суди незалежно від місця їх д-сті.

75. Сусп.-пол. розвиток УРСР.

Результати відбудови народного господарства мали суперечливий характер. Закон «Про 5-ий план розбудови і розвитку народного господарства УРСР» 1946 -50 рр. Згідно з цим заком, обсях капіталовкладів в Укр. становив 65 млн. карбованців, що перевищувало розмір за три п*яттирічки разом.. Зх. політики прогнозували. що для відбудови Рос. і Укр. економіки потрібно 20-25 р. Результатом 5-ого плану стало: 1)протягом46-50рр. обсяг пром. продукції Укр. на 45 % перевищив період довоєнного 40 р. До роботи стали 130 шахт, відбудовано Дніпрогес. 2)суперечлива соц. політика. У 1947 р. здійснено грошову реформу. Груд. 1947 р. відмінено карткову с-му. Лише з 1957р. Постанова «Про скасування обов*язкових поставок с/г продукції. Вст. Закон «Про пенсії» - чол.65р, жін.60р. Після війни збільшилась територія країни, загалом Укр. Були задоволені справжні територ. претензії. 6 серпня 1945р. постановою між Польщею і СРСР переглянуто пол. – рад. кордон і вс. «лінія Керзона». В ході війни 12 грудня 1943 р. між СРСР і Чехосл. було підписано договір «Про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво». 8 тр. 1944р. договір «Про поступову передачу визволених рад. військами територ. Чехослов. адміністраії». Однак, в к. жовт. 1944р. вступили рад війська на терит. Закарпаття і порушено питання про передачу Закарп. рад. союзу. 19 чер. 1945р. у Москві підп. Чехосл. рад. договір про Закарпат. Укр., в якому говорилось, що Зак. Укр, яка увійшла як автон. одиниця Чехосл., тепер об*єднується з поконвічною батьківщиною – Укр. і вкл. у її склад. Цими актами завершився проце входження Закарп. до Укр. Отож, щодо сусп. ладу УРСР в основному збереглася та соц. структура, що була визначена Конст 1937р. Поділ сусп. на роб. клас, колгоспне сусп., труд. інтелігенція.

76. Зміни в законод. і праві Укр. в період відб. і спроб реформ. Крим. право. Було відмінено указ про відпов. за поширення «нездорових чуток». Прийнято Закон «Про амнітію». Не розповсюджувався на осіб засуджених за конрревол. д-сть, а також на тих, що займ. бандитизмом, за умисне вбивство. 27 бер. 1953 р. після смерті Сталіна оголош. амністія. У вер. 1955 р. були амністовані деякі громадяни, які працювали з нім. окупаційним режиом. Було заст. звільнення нім. громадян Указ Президії ВР СРСР від 26 трав. 1947р. «Про відміну смертної кари». Вона замін. позбавл. волі на 25 р. 12 січня 1950р. – смертна кара відновлена до зрадників батьківщини, диверсантів тощо. В липні 1947р. – Уаз «Про відпов. за розкрадання держ. та соціаліст. майна». Посилювалась карална політика за згвалтування (від 10-15р).При наявності кваліф. ознак – від 15р. 11 лют. 1957р. і 25 гр. 1958 р. – прийм. «Основи крим. законод. СРСР», а отже і крим. основи УРСР, які скл. з 4 розділів. які под на 47 статей. 28 гр. 1960р. – ВР УРСР затверд. КК УРСР. До нього повністю ввійшли союзні основи, закон «Про крим. відп. за військ. злочини». Основні положення: 1)злочином вст. дія чи чи безд. прямо передб. чинним законом; 2)відмова від принципу аналогії в крим. праві; 3)підстав. крим. відп. є лише вина; 4) підвищення віду крим. відп. до 16р., а за важкі злочини – до 14р.; %)проголошення і додержання положення про те, що закон, який усував чи пом*якн. покарання набував зворотної сили, а закон, який посилював – не мав; 6) зменш. к-сті суп.-неб. діянь,які закон кваліф. як злочини; 7)смертна кара – розтріл була оголошена як виключна міра покарання; 8)збільшення макс. строк позб. волі; 9)відновлювалась практика умовного засудж.10)додержання принципу індивідуальності законод. Отже, названі положення КК УРСР СВІДЧАТЬ ПРО ДЕМОКРАТИЗАЦІЮ. ЗАКОНОД. Процесуальне право. У повоєнний час хоч і не послідовно, але відб. демократ. розвиток проц. права. 25 вер. 1945р. указом скасовано широку підсудністьсправ війск. округами. 1953р. – лікв. особливий нар. орган, який здійсн. озасудові наради. 1956р. – скасовані антинародні, антигуманні постанови ЦВК. Було проведено ряд суд. процесів. Видано Указа През. ВР СРСР «Про реабілітацію щодо репресованих в період великої чистки» у вер. 1953р. Крим. судочинство скл. з основ крим. судочинства СРСР і союзних республік. яке прийн. у гр. 1958р. та КПК ВІД 28 гр. 1960р. Основні положення КПК: 1)про порушення крим. справи; 2)дізнання і попереднє слідство; 3)про проведення справ у суді 1 інстанції; 4)про провадження справ у касац. і наглядовій інстанції; 5)про виконання вироків, постаов і ухвал суду; 6)про застос. примусових заходів мед. характеру. Відпов. зміни відбулись в ЦП законод. Воно скл. із прийн. в гр. 1961р. основ цив. судочинства СРСР і союзних респ. та виданих у лип. 1961р. норм ЦПК. Основні положення ЦПК: 1)містив норми про осіб, які беруть участь у справі, їх права і обов.;2)про провадження в справах і судах 1 інстанції; 3)визначив виконання суд. рішень; 4)цив-проц. права іноз гром. і осіб без громад. Отже, почин. з 1957р. поч. 2 кодифікація права, результатом якої було прийняття З»Про судоустрій», КК, ЦК,ЦПК, КПК та ін., що сприяли удосконаленню правової с-ми

77.Соц.-екон. і пол. становище Закарп. в складі бурж. Чехосл. В кращому становищі знаходилося укр. насення Закарп. Але демонструючи прихилбне ставлення до укр. народу, уряд Чехосл. мало що робив для екон. розвитку краю. У Чехосл. найбільш розвинутій у промисл. відношенні країнні Центр.-Сх. Європи, Закарп. відводилась роль економ. найзанедбанішої провінції. Певного розвитку набула хіба що лісова та лісохімічна промисл. Робітники піддавались нещадній експлуатації. Їм платили у півтора-два рази менше, ніж в центрі країни і відповідно гірше забезпечквали умови їх праці. Не в кращому становищі знаходилося і сільське населення. Поміщикам належало в тричі більше землі, ніж її мали селянські господарства. Чеська адмін. ззовні більш прихильно , ніж румунська та польська влада ставилися до розвитку народної освіти. Проте повна відсутність укр. вищих навчальних закладів прирікла укр. мову і культ. на другорядність. Не рятувало становища і визнання мови місцевого населення офіційною мовою «Підкарпатської Русі». Адже в «Генеральному статуті», який регулював це, йшлося не про укр., а про «русинську мову», тобто говірку підкарпатських русинів. Впливові місцеві чинники відвертіше пояснювали суть «русинофікації».

78. Спроби відродження укр. держави – Карп. Укр. Мюнхенською угодою 1938р. частина терит. Чехослов. була передана Німеч. У закарпатських укр. з*явилася надія для отримання автономії для Закарп. 3жовт. 1938р. щойно ств. Руська нац. рада висунула вимогу реальної автономії ві центру. Уряд Чехосл. змушений був погодитись на це. 11 жовтня був ств. перший уряд Карп. д. Головою уряду став Андрій Бродій, який вже через 2 тижні був заарештов. як угор. агент. 26 жовт. 1938 р. прем*єром був призн. Августин Волошин. 22 лист. 1938р. було прийнято закон Чехосл. Респ. про Конст. Карп. Укр. На цій основі автономний уряд розгорнув роботу з підготовки виборів до Сейму. Уряд Волошина заходився будувати укр. державність. Почалася українізація освіти адміністрації. 12 лист. 1939р. відбулись вибори до Сейму. У зовн. пол. укр. уряд орієнтувався на Нім. Але Гітлер вирішив передати все Закар. Угорщині. Тож, в ніч з 14 на 15 бер. нім. війська вступили на терит. Чехосл., а угорські – на терит Закарп. 15 бер. 1939р. Сейм проголосив Карпатську Укр.незалежною д. Сейм ухвалив заон, який містив такі пункти: 1)Карп. Укр. є незал.д.;2) назва д. є Карпатська Укр.; 3) Карп. Укр. є респ. на чолі з президентом, виборним сеймом; 4)державна мова в Кр. Укр. є укр.м.; 5) барвами держ. прапора є сині і жовті. Волошин звернувся до Нім. з проханням прийняти Карп. Укр. під свій протекторат, але та порадила укр. не чинити опору угорцям. Та укр. не бажали розлучатись з ств. державністю. Відбувся не рівний бій. Закарп. Укр. була окупована Угорщ. отже, головною причиною падіння Карп. Укр. було те, що вона не отримала міжн. підтримки. І хоча вона проіснувала лише кілька днів, але залишила глибокий слід у боротьбі.

79. Звільнення Закарпаття від фашистів. Ств. органів нар. влади. Держ. буд. 28 жов. 1944р. Рад. армія звільнила від фашиських окупантів Закарп. Укр. На звільненій терит. розгорнувся масовий рух за вихід Закарп. Укр. з Чехослов. Респ. і приєднання її до УРСР. На місцях ств. народні комітети, які стали тимч. органами держ. влади. 26 лист. 1944р. в Мукачевому відбувся 1 з*їзд народних комітетів Закарпатської Укр. На порядку денному стояли такі питання: 1)визволення За. Укр. від нім.-угорських окупантів;2)воз*єднання Зак. Укр. з Укр.3)наділення селян, робітників і службовців землею та лісом. 4)вибори Нар. ради Зак. Укр. З*їзд прийняв маніфест про воз*єднання Зак. Укр. з Укр. і вихід зі складу Чехосл. Обрана на з*їзді Народна рада сформувала свій уряд у складі Президії Нар. ради та її уповноважених з таких питань: внутр. справ і держ безпеки, комун. господ., фінансів, землеробства, промисл. та торгівлі, юстиції, освіти, комунікації, хорони нар. здоров*я, соц. опіки. Місцевими органами держ. влади, відпов. до адмін-терит. поділу , були окружні, міські та сільські народні комітети. Компетенції нар. комітетів підлягали всі питання господ., пол. і культ. будівн., питання щодо загального добробуту населення. Вони розробляли місцевий бюджет і забезп. його виконання, здійснювали керівн. і контроль за д-тю підпр. та підпорядкованих їм органів управління, забезпечували реаліз. актів Нар. ради, охорону держ. ладу і прав громадян. Народна рада і народні комітети обирались на термін до остаточного роз*яснення питання про воз*єднання Зак. з Укр. Виконавчим органов місц. народного комітету була його президія. 29 червня 1945 р. був підписаний договір між СРСР І Чехосл. про Закарп. Укр., ратифікований згодом Тимч. нац. зборами Чехосл. і Президією ВР СРСР. Отже, здійснилась споконвіна мрія укр. народу про воз*єднання в єдиній державі всіх укр. земель. На піставі Указу Презид. ВР СРСР 22 січня 1946р. в складі Укр. була ств. Закарп. обл. з поділом на 13 округів.

80. Закон. д-ть Народної Ради і перші кроки рад. буд. в Закарп. 28 жов. 1944р. Рад. армія звільнила від фашиських окупантів Закарп. Укр. На звільненій терит. розгорнувся масовий рух за вихід Закарп. Укр. з Чехослов. Респ. і приєднання її до УРСР. На місцях ств. народні комітети, які стали тимч. органами держ. влади. 26 лист. 1944р. в Мукачевому відбувся 1 з*їзд народних комітетів Закарпатської Укр. На порядку денному стояли такі питання: 1)визволення За. Укр. від нім.-угорських окупантів;2)воз*єднання Зак. Укр. з Укр.3)наділення селян, робітників і службовців землею та лісом. 4)вибори Нар. ради Зак. Укр. З*їзд прийняв маніфест про воз*єднання Зак. Укр. з Укр. і вихід зі складу Чехосл. Обрана на з*їзді Народна рада сформувала свій уряд у складі Президії Нар. ради та її уповноважених з таких питань: внутр. справ і держ безпеки, комун. господ., фінансів, землеробства, промисл. та торгівлі, юстиції, освіти, комунікації, хорони нар. здоров*я, соц. опіки. У лют. 1945р. декретом №40 ств. при Народній раді Планово-екон. бюро, а декретом № 41 – Рахунковий відділ Народної ради Закарп. Укр. Головою Народної ради обрали І.Туряницю, заступниками голови – П.Сову і П.Лінтура. Місцевими органами держ. влади, відпов. до адмін-терит. поділу , були окружні, міські та сільські народні комітети. Вони розробляли місцевий бюджет і забезп. його виконання, здійснювали керівн. і контроль за д-тю підпр. та підпорядкованих їм органів управління, забезпечували реаліз. актів Нар. ради.Народна рада і народні комітети обирались на термін до остаточного роз*яснення питання про воз*єднання Зак. з Укр. На підставі декрету №33 виданого 12 січн. 1945р. у сіх округах і містах Закарп. були ств. народні суди – основна ланка суд. системи краю. Вони обиралися відповідними народними комітетами і затвердж. Народною радою строком на 3 р. Вищу суд. інстанцію – Вищий нар.суд – обирала Народна рада. Також в усіх адм. округах і містах Ужгороді та Мукачеві для нагляду за дотриманням законностіств. органи прокуратури. Усіх прокурорів приз. Нар. рада. 29 червня 1945 р. був підписаний договір між СРСР І Чехосл. про Закарп. Укр., ратифікований згодом Тимч. нац. зборами Чехосл. і Президією ВР СРСР. Отже, здійснилась споконвіна мрія укр. народу про воз*єднання в єдиній державі всіх укр. земель. На піставі Указу Презид. ВР СРСР 22 січня 1946р. в складі Укр. була ств. Закарп. обл. з поділом на 13 округів

. 81. Процес перебудови у країні і зміни в сусп-пол. житті. СРСР опинився на грані всеохоплюючої кризи:пол.,соц., куль., ідеолог. життя. Вивести країну із кризи, застою, адмін.-ком. сист. не спроможна. Потреба оновлення виникла не лише в екон., а й зміни в пол., сусп., міжн. житті сусп. Форми і засоби, глибина процесів оновлення жиитя сусп. були усвідомлені не зразу. У бер. 1985р. після смерті Черненка на пост ЦК КПРС обрано Горбачова і покладено поч. перебудови. Підгот. до 27 з*їзду КПРС, який мав відбутися 1986р. ускданювався тим, що було багато тих, хто був проти перебудови. Питання перебудови розг. Пленумом ЦК КПРС»Про перебудову і кадрову пол. партії».Рішення пленуму мало велике значення для гласності. Було прийнято ряд законів, напрвлених на розв. держ. підприємства.Відб. реформи. Іде процес поглиблення перебудови в політ. системі. В жов. 1989р. відбулись перші в іст. Укр.вибори нар. депутатів на альтерн. основі. Відбулося небачене пробудження громад.-пол. активності народу. Особливо пробудж. політика русифікації. Прийн. З»Про мови в УРСР» від 1 січня 1990р. Розгортається широкий нац.-демокр. рух спрмований на розширення суверн.Укр. респ. В липні 1989р. відб. пол страйки шахтарів Донбасу, Зх. Укр. Розпочин. процес формування багатопарт. системи в Укр. Відб. організовані оформлення масової пол. опозиції ком. партіїї. Виник. ряд комун. партій і організ. ВР приймає Декл. про держ. сувернітет 16 липня 1990р., це була тимч. Конст. незал. Укр.

№82 Декларація і акт проголош. незалежності

Деклар. як політико-правовий акт проголошувала основні принципи,програмні положення внутр.і зовн.політики.Деклар. була прийнята 16 липня 1990р ВРУ.За своєю юрид.природою цей документ був фундаментом нової констит..Тут було визначено основні напрямки держави(це констит. Акт),стверджувався суверенітет.В основу покладено кращі традиції укр.. законодавства.Складалась з 10 розділів.

I. Самовизначення Української нації. Українська PCP як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення.

II. Народовладдя. Громадяни республіки всіх національностей становлять народ України. Народ України є єдиним джерелом державної влади в . Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад.

Від імені всього народу може виступати винятково Верховна Рада.

III. Державна влада. Українська PCP самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя.

Державна влада здійснюеться за принципом розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.

IV.Громадянство.Українська PCP має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства CPCP.

Українська PCP забезпечує рівність перед законом усіх громадян Республіки незалежно від походження, соціального і морального стану, расової та національної принадлежності, статі, освіти, мови, політичних, релігійних поглядів,роду занять, місця проживання.

V. Територіальне верховенство. Українська PCP здійснює верховенство на всій своїй території. Територія Української PCP в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.

VI. Економічна самостійність Українська PCP самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах. Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української PCP, природні ресурси її континентального шельфу та виняткової (морські) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу,

Українська PCP самостійно створює банкову , цінову, фінанс.,митну,податкову системи, формує держ.бюджет.Українська PCP забезпечує захист всіх форм власності.

VII. Екологічна безпека. Українська PCP самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території Респубпіки та порядок використання природних ресурсів.

Українська PCP дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління. Українська PCP має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів.

VIII. Культурний розвиток. Українська PCP самостійна у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право іх вільного національно-культурного розвитку.

Національні, культурні та історичмі цінності на території Українськоі PCP є винятково власністю народу Республіки.

IX.Зовнішня і внутрішня безпека. Українська PCP має право на власні Збройні Сили. Українська PCP має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української PCP. Українська PCP проголошує про свій намір стати в майбутньому нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброі

X. Міжнародні відносини. Українська PCP як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами,, бере участь у діяльності міжнародних організацій. Декларація є основною дяя нової Конституції, законів України.

Акт проголошення незалежності України 16 серпня 1991р.

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України.

Територія України є неподільною і недоторканою.Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України.2. Утворити Міністерство оборони України.

3. Урядові України приступити до створення Збройних Сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету міністрів і Національного банку України.

Ці два документи мали важливе значення для Україна на шляху до становлення демократичної держави,проголошувалась незалежність,суверенітет,свобода та принцип нейтральності у зовн. політиці,свободи громадян,нові демократ.принципи та свободи…

№83 Біловезька зустріч

Біловезька угода — документ, підписаний 7—8 грудня 1991 року Президентом України Леонідом Кравчуком, Президентом Росії Борисом Єльциним та Головою Верховної Ради Республіки Білорусь Станіславом Шушкевичем у Біловезькій Пущі під Брестом (Білорусь), яким оголошено розпуск Союзу РСР і створення Співдружності Незалежних Держав. Окрема угода була укладена щодо здійснення єдиного контролю над наявною в державах ядерною зброєю.8 грудня 1991 року у Віскулях (резиденції білоруського уряду в Біловезькій пущі) керівники Білорусії, Російської Федерації і України підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня 1991 року в Алма-Аті глави одинадцяти суверенних держав підписали протокол до цієї угоди, в якій було відмічено, що Азербайджан, Вірменія, Білорусія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан і Україна на рівноправній основі утворюють Співдружність Незалежних Держав. У грудні 1993 року до СНД приєдналася Грузія. З республік колишнього СРСР до СНД не увійшли Латвія, Литва і Естонія. Співдружність Незалежних Держав діє на підставі Статуту, прийнятого Радою голів держав 22 січня 1993 року, засновано на засадах суверенної рівності всіх його членів. Держави-члени Співдружності є самостійними і рівноправними суб`єктами міжнародного права. У січні 1993 року прийнятий Статут СНД, в січні 1996 року - положення про емблему і прапор СНД. Згідно Статуту, держави-члени СНД суверенні і рівні і є самостійними і рівноправними суб`єктами міжнародного права. Основна мета Співдружності - здійснення співпраці в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній і культурній областях. У Співдружності діють більше 60 міждержавних (міжурядових) координаційних і консультативних органів, основними з яких є: Рада глав держав, Рада глав урядів, Рада міністрів закордонних справ, Рада міністрів оборони, Економічний суд, Міждержавний банк, Міжпарламентська асамблея, Виконавський комітет. РІА Новини

41