47. Революція 1905-1907рр.

Нар рубежі ХІХ-ХХ ст.. Україна найрозвиненіший промисловий регіон російської імперії, перша у світі за концентрацією виробництва в світі. 80% населення – селяни, що виробляли 52% с/г продукції, однак розвиток гальмувався феодальними пережитками.

Гноблення та експлуатація трудящих мас за відсутності фабричного законодавства, безробіття, підвищення цін, зниження заробітної плати, земельний голод селян, 64% земель у дворян зумовило назрівання буржуазно-демократичної революції. У січні 1905р. почалась буржуазно-демократична, загальноімперська революція, спрямована на знищення царизму, та ліквідацію поміщицького землеволодіння. Особливості: народ, (інтелігенція, селянство, робітничий клас) боровся проти царя, поміщицького землеволодіння і проти гноблення, за мову, культуру.

Під час революції утворились РАДИ РОБІТНИЧИХ ДЕПУТАТІВ у великих промислових центрах, численні Українські партії. Хоча революція зазнала поразки трудящі отримали досвід політичної боротьби, свідомість, шлях кнута і пряника а не репресії. Після революції почався період Столипінської реакції. Значення для народу: перший удар по царю, цар став спільним ворогом для усіх верств населення, українців об’єднала боротьба за автономію україни, виникли культурні організації, просвіти, пресса. 17 жовтня видано маніфест, яким абсолютну монархію перетворено у конституційну монархію. В усіх 4-х думах була українська фракція. Цар боявся робітничого класу, як і буржуазія. Селяни зазнавали диференціації, утворювалась сільська буржуазія, розорені селяни ставали робітниками. Від реформ Столипіна земля подорожчала, 5 жовтня 1906р – скасовано царем деякі обмеження – тепер селяни міг вільно обирати місце роботи, утворення великих фермерських господарств, руйнування общин. Сформувався робітничий клас у 1.5 млн. чоловік.

48. Суспільний лад України в період з початку хх ст. До 1917р.

Селяни 80% населення, за даний період спостерігається диференціація. Село поділяється на сільську буржуазію на бідних та заможних. Бідні ставали обезземеленими, обезземелені селяни ставали найманими робітниками. Ця верства населення переживае земельний голод.Робітники на початку ХХ ст. близько 430 тис. осіб. У 1917 їх кількість сягнула приблизно 1.5 млн чоловік їх ряди поповнювались за рахунок селян , міщан, ремісниківПоміщики – великі земле володільці що мали 62% усієї землі. Зійшли з економічної арени, але були політичним фундаментом в країні, на них опирався цар, надавав привілеї.Буржуазія – економічний фундамент царату. Їх ряди поповнювались із тих, хто вирішив займатись підприємництвом. Була велика, середня та мала буржуазія, Із дворян, хто став на капіталістичні рейки.ІнтелігенціяДуховенство

49 Зміни в державному ладі на Україні в період початку XX ст. До 1917 р.

Еволюція феодального за своєю класовою суттю царату в напрямі до буржуазної монархії являла собою складний і супереч­ний процес. спроби самодержавства пристосуватися до монополістичного капіталізму з притаманним йому різким загост­ренням боротьби класів. Зроблений абсолютизмом після 1905 р. наступний крок до буржуазної монархії знаменував еволюцію лише форми правління, а не типу держави.

Революційні події 1905—1907 pp. примусили правлячий клас піти на істотну зміну абсолютистської форми правління. Реформи, проведені за період з 17 жовтня 1905 р. до кінця квітня 1906 p., мали вимушений характер.

чотири основних періоди.

Перший період (від рубежу XIX—XX ст. ст. до 16 жовтня 1905 р.) — існування самодержавства напередодні першої російсь­кої революції. Він виявився в тому, що всеросійський жовтневий політичний страйк примусив Миколу II підписати 17 жовтня 1905 р. конституційний маніфест. цар залишався необмеженим монархом.

Другий період (17 жовтня 1905 p. — 2 червня 1907 p. — існування самодержавства з опозиційними І і II Думами. царат змушений створити нові центральні державні установи і прийняти закони, несумісні з необмеженою монархією. Так, була створена Державна дума з законодавчими функціями. Аналіз Установи (ста­туту) Думи та іншого нормативного матеріалу, діяльності всіх чоти­рьох дум дозволяє зробити висновок, що цей орган являв собою нижню палату російського парламенту. Другою палатою стала рео­рганізована Державна рада.

цар залишався юридичне і фактично необмеже­ним монархом.

Третій період еволюції самодержавства охоплював час з 3 черв­ня 1907 p. до липня 1914 р. При третьочервневому самодержавстві формально продовжували діяти і Основні закони 1906 p., і законодав­ча Дума, Більшість в III Думі складали вже не буржуазні ліберали та селянські депутати, а чорносотенці, які вира­жали інтереси кріпосників-поміщиків. Разом із октябристами, які представляли великий капітал, вони мали кваліфіковану більшість.