40.Судова система і право в західноукр. Землях (в кінці 18-перш.Пол. 19 ст.)

Судова система. У першій половині XIX ст. судова си­стема на західноукраїнських землях залишилася без змін. Всі суди поділялися на шляхетські, духовні та міські. Шля­хетськими судами першої інстанції були земські та гродські суди. Для духовенства існували єпископські суди, для го­родян — магістратські там, де було чинним магдебурзьке право. Селяни були підсудні домініальним судам. Помі­щики мали судову владу як над сільськими громадами, так і над селянами. Посередником між поміщиком і грома­дою був війт, якого призначав поміщик з трьох кандидатів. Війт і присяжні з селян розглядали всі цивільні спори. Судом другої інстанції для домініальних судів був комі-татський суд.

Зміни в системі державного механізму в середині XIX ст. торкнулися і системи судів. Станові суди були замінені загальними судовими устано­вами для всіх станів. Вводились повітові, повітові колегі­альні, окружні суди і Вищий крайовий суд у Львові для всієї Галичини і Буковини. Вищою судовою інстанцією в державі були Верховний судовий і касаційний трибунал. Крім загальних судів в Австрії, Галичині і Буковині, існували спеціальні суди: військові, промислові і комер­ційні. Справи про злочини, за які передбачалось покаран­ня більше ніж на п'ять років ув'язнення, розглядалися в крайових судах. Утворювались суди присяжних (мужів довіри), а для розгляду дрібних цивільних справ — мирові суди. Присяжними і мировими суддями могли бути особи, які відповідали вимогам майнового, вікового та освітньо­го цензів.

У 1850 році в Австрії була запроваджена прокуратура. За австрійським законодавством суд підпорядковувався прокуратурі. В крайові та окружні суди вводилися посади державних прокурорів. При Вищому крайовому суді у Львові та Верховному судовому і касаційному трибуналі запроваджувалися посади генерального прокурора.

Право. На початку XIX ст. на західноукраїн­ських землях повністю затверджується австрійська систе­ма права. Галичина стає місцем апробації нових авст­рійських законів. Цивільний кодекс 1797 року, який було запроваджено в Галичині, став базою для подальшого вдос­коналення цивільного законодавства. З 1 січня 1812 року на всій території Австрії був введений в дію новий Ци­вільний кодекс. Джерелами кодексу були пандектне право, Прусське цивільне уложення 1794 року і провінціальне право деяких австрійських земель. Він складався з 1502 статей і поділявся на три частини.

Ще під час підготовки цивільного кодексу комісія пра­цювала над створенням цивільно-процесуального кодек­су. Його було прийнято в 1781 році, а в 1784 році він став чинним і в Галичині. Робота над кодифікацією кримінального права розпо­чалася в другій половині XVIII ст. В 1768 році приймається кримінальний кодекс. Він складався з двох частин, де пер­ша регулювала процесуальне, а друга — матеріальне пра­во. В 1787 році приймається новий кримінальний кодекс, який містив по­ложення, характерні для буржуазного права.Так, скасовувалася смертна кара. В1852р.видається нова редакція цього кодексу. Кримінальний кодекс 1852 року відмовився від поділу на злочини і тяжкі поліцейські проступки і запровадив поділ на злочини і проступки. Знову вводилася Смертна кара, широко використовувалося тюремне ув'язнення.