28. Юридичне оформлення входження України до Росії (2пол. XviIст.)

В 2 пол. XVII-XVIIIст українська державність розвивалася під зверхністю іноземних держав: Моск. царства, Польщі, Австро-Угорщини. Назрівала нова війна і перед Б. Хмельницьким постало питання визнати союз або з Росією, або з Польщею. Він вважав, що робота з Москвою буде на певний період більш вигідною ніж з Польщею. Розпочалася Визвольна війна і він почав шукати своїх союзників. Першим був кримський хан, а через нього підтримка Німеччини. Кримський хан виявився ненадійним союзником. Потім було звернення до Москви. Але згодом Б. Хмельницький і козацька старшина переконалися, що без військового союзу з Росією, вони зможуть звільнитись від Польщі. В 1649-1654 рр в Україні панувало 13 московських посольств. Пропозицію про приєднання України до Росії 1 жовтня 1653р обговорив Земський собор і оголосив розрив міжнародного договору.

27. Правове становище України під протекторатом російського царя. Березневі статті 1654р. Царська жалувана грамота від 27 березня 1654р.

18 січня 1654р Хмельницький скликав раду козацької старшини в м.Переяславі, де було ухвалено остаточне рішення про зверхність Московського царя. Договір потрібно було зміцнити присягою. В 1654р мала відбутися присяга. Московські посли категорично відмовилися брати у цьому участь. Побоюючись втрати підтримки московського царя, враховувалося запевнення, що цар буде гарантувати права і привілеї. До 117 міст було направлено московських чиновників. Українська старшина хотіла, щоб договір був закріплений письмово. З цією метою було проведено 2 нарадив Чигирині і Корсуні, результатами були проект договору і петиції (звернення гетьманської укр. держави до рос. царя). Було підготовлено 23 статті (затверджено 11). Було прийнято проект нового договору. Зміст: непорушність прав і вольностей укр народу, невтручання царських представників: гетьмана і суддів, а не того кого скаже Москва, вільними голосами, а потім про це сповістити царя. Україна мала право мати свої збройні сили, вести дипломатичні переговори з іншими країнами, не питаючи Москви. Майже всі резолюції були прийняті царем. Цар не мав права дипломатичних відносин з Туреччиною і Польщею. Окремо від цих статей було видано окрему грамоту про права і привілеї укр. старшини і шляхти. Таким чином, були підтверджені права і вольності Війська Запорізького, встановлено кількісний склад збройних сил України, підтверджено право Війська Запорізького обирати гетьмана, спадкувати козацькі маєтки і права козаків їх вдовами і дітьми. Було затверджено перші з 23 статті. 27 березня 1654р козацькі посли одержали цей документ. Ним було оформлено входження України до складу Росії. Цей договір – це значна подія в історії укр. і рос народу. Національно-державні інтереси були надто різними.

30. Політичний лад. Адміністративно – політичне становище України.

Упродовж свого існування укр. гетьманська держава відтворила тільки їй притаманні органи центральної та місцевої влади. Гетьман. Обирався на довічний термін. Йому належала вища законодавча, виконавча та судова влада. Очолював збройні сили. Він організовував діяльність центральних органів управління, здійснював контроль і нагляд за органи місцевої влади. Мав право надавати зем ділянки з державного фонду. Генеральна рада – колективний військово-демократичний козацький орган Гетьманщини, який виконував адмін., законод., управлінські, судові функції. Лише їй належало право обирати гетьмана, ген старшину, інколи полковників. Скликання ген ради належало гетьману. Він відкривав засідання і головував на ньому. Рішення ухвалювалось голосуванням – підкиданням шапок або криком. Старшинська рада – постійний станово-представницький орган, який спочатку функціонував з Ген радою, а потім перебрав її повноваження. Вона складається з 2 палат. Верхня – колегія ген старшини була постійною установою, нижня – старшинські зїзди, що скликалися двічі на рік. Вирішувала питання внутрішньої політики: розпоряджалася фінансами, організовувала військове постачання, розглядала судові справи. Генеральна військова канцелярія. Очолював ген писар. Поділялася на 2 частини: колегіальну і розпорядчу. Складалися гетьманські універсали, вирішувались спори про належність до козацького стану, аналізувалися звіти полковників і сотників, розглядалися апеляції на вироки ген суду. Перша Малорос колегія – центральний орган рос колоніальної адміністрації в Гетьманщині. Гетьман виконував лише дорадчі функції. Без її згоди заборонялося видавати нормативно-правові акти, накази тощо. Контролювала фінансову систему. Правління гетьманського уряду – орган створений рос урядом для правління Гетьманщиною. Правління очолював князь Шаховський. Міг міняти укр. представників, виступав за повне усунення козацької старшини від влади. Заборонялося брати землю на правах займанщика. Друга Малорос колегія – орган царської влади, що мав на меті остаточну ліквідацію залишків політ автономії України. Було зроблено спробу розмежувати полкову військову та амін владу. Запроваджувався контроль за наданням посад і звань, президент зрівняв платню укр. чиновників із московськими.