26.Джерела та розвиток феодального права в Гетьманській державі.

Джерела:1.звичаєве право (ним користувалися як судові так і адмін. орг.);2.договір. статті (укладалися майже всіма гетьманами з царським урядом під час прийняття їх на посаду). Велике значення мало гетьманське закон..Це були універсали, декрети та грамоти.Воно регулювало адмін. та цив. відносини. З царювання Петра 1 все частіше видавалися акти, призначені спеціально для України, а також вводилися в дію акти загальноросійського значення. На Лівобережній Україні було відновлено дію Статуту 1588р та збірників магдебурзького права. Законність цих джерел була підтверджена Березневими статтями 1654р, а пізніше – універсалом гетьмана І.Скоропадського від 16 травня 1721р. У Правобережній Україні та Зх. Волині, до входження їх після поділів Польщі до складу Рос. імперії, джерелами права були норми звичаєвого права, Статут 1588р, магдебурзьке право та поточне законодавство Речі Посполитої. Цивільне право. Важливим джерелом права власності на землю стає пожалування земель за службу гетьманськими універсалами, а пізніше царськими указами. Землі надаються козацькій старшині, українській шляхті, православній церкві та монастирям. Джерелами права власності на землю були також купівля-продаж, спадщина, освоєння пустощів. Існувало 2 форми власності на землю: вотчина та рангові маєтки. Земля вважалася об’єктом власності Січі і була загальнонародною. Землекористувачі платили Січі податок на землю. Сімейне право. Шлюбний вік для дівчат становив 16р, для юнаків-18р. Заборонялося одружуватися родичам по прямій лінії. Обов’язкова згода батьків. У випадку розриву шлюбу сторони у присутності свідків та священика складали т. зв. «розлучні листи», в яких обумовлювались права та обов’язки сторін. Спадкове право. Існувало спадкування за законом і за заповітом. Право спадкування мали як сини так і дочки померлого. На укр. землях, де діяло польське законодавство, жінки були обмежені у спадкуванні. Майно матері сини і дочки отримували у рівних долях. Позашлюбні діти були позбавлені права успадковувати батьківське майно. Кримінальне право. Суб’єктами злочину призначалися особи, які досягли 16р. Психічне захворювання не звільняло від відповідальності, але пом’якшувало вину. Злочини поділялися на: державні, проти прав. віри, військові, службові, проти порядку управління та суду, проти особистості, майнові, проти моралі. Особливо важким була державна зрада. Серед службових злочинів особливо небезпечними вважалися казнокрадство та хабарництво. Важкими злочинами були: вбивство батьків, службової особи, дитини. Покарання поділялися на основні та додаткові. Смертна кара, тілесні, визнання з козацької громади, позбавлення волі, ганебні, майнові покарання. Смертна кара проста та кваліфікована. Проста: розстріл, повішання, відтинання голови, утоплення; до квал.: четвертування, посадження на палю, закопування живим. До майнових покарання відносили штрафи і конфіскація майна. Страта не застосовувалася до вагітних, дівчат-13р, хлопч.-16р., старих людей.