7.Календарна система Київської Русі.

8.Календарна реформа Петра і.

19 грудня юліанського річного кола з вересневим початком був підписаний і опублікований іменний указ царя і великого князя Петра I Олексійовича. Царський указ називався так: « О писанні надалі січня з 1 числа 1700 у всіх паперах літа від Різдва Христового, а не від створення світу». Справжнім рескриптом наказувалося зміна ери і нового року . Реформа була обумовлена об'єктивними обставинами. В указі говорилося: А то вказали Ми Великий Государ учинити, для того що в багатьох Християнських навколишніх народех, які православну Християнську віру Східну тримають з нами згідно, літа пишуть числом від Різдва Христового. Втім, щоб нововведення було прийнято без особливих ускладнень, указ закінчувався розсудливої застереженням: (А буде хто похочет писати і від створення світу: і їм писати обидва ті літа - від створення світу і від Різдва Христового підряд вільно. Юліанський календар сам по собі був Петром I на Русі збережений, за приказкою, до наступної оказії. Як вже говорилося, російський царь, мабуть, не осмілився зазіхнути на овіяне старовиною і незаперечним авторитетом надбання великого і божественного Цезаря. А це означало, що збереглося і запізнення календарних дат - у той час - на 10 днів. 19 грудня 7208 від створення світу, коли був виданий реформаційних указ, в Європі відповідало 29 грудня 1699 від Різдва Христового за григоріанським календарем. Російська Православна Церква в богослужбовому побуті поряд з юліанським календарем зберегла і що стало на той час традиційним вересневе початок року, що спостерігається й понині. У пам'ять про настільки важливу подію, як введення в Росії нового літочислення, був розроблений проект пам'ятної медалі. Оригінал проекту зберігається у фондах рукописного відділу Державної публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна в Санкт-Петербурзі.

9.Юліанський календар

Юліанський Календар — введено починаючи із 1 січня 45 р. до н. е. Юлієм Цезарем у кінці 46 до н. е. Опираючись на поради грецького астронома Созігена (Sosigenes) та з метою добитися того, щоб певні астрономічні події на зразок весняного та осіннього рівнодення відбувалися щороку в певний цілком визначений день, Цезар узгодив тривалість року із сонячним календарем, тобто встановив її рівною 365 із чвертю дня (365.25). Четвертинки дня враховувалися наступним чином: кожного четвертого року до календаря додавався ще один день, і тривалість місяця лютого ставала не 29, а 30 днів.

Свого часу Гай Юлій Цезар пожартував: «Римляни завжди перемагають, але ніколи не знають коли це трапилося.»

Ім'я Цезаря вшановано у латинській назві сьомого місяця (тодішнього п'ятого) — Julius. Пізніше, Октавіан Август виправив конструкцію високосного року, і восьмий місяць на його честь був названий Augustus. А щоб не осоромитися перед імператором-попередником, місяць серпень Augustus також отримав 31-й день, який взяли з кінця року — 29/30 лютого. Таким чином лютий вкоротився й став тривати 28 днів звичайного року й 29 високосного.

Але юліанський рік тривалістю в 365 днів і 6 годин довший за істинний сонячний рік (365.2422 днів, або 365 днів, 5 годин, 49 хвилин і 46 секунд) на 14 хвилин 11 секунд. Різниця складає близько 0.0078 дня за рік або близько одного дня за 128 років. За півтора тисячоліття календар знову відставав на десять днів. Що й стало причиною введення в 1582 році Григоріанського календаря.