
- •1.Культура як духовний та суспільний феномен.
- •2.Світова та національна культура, їх взаємодія.
- •3.Українська національна культура як самобутній соціокультурний феномен, її характерні риси та ознаки.
- •4.Предмет історії української культури.
- •5.Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури.
- •6. Історичні та духовні складники української культурної самобутності.
- •7. Джерела формування української культури.
- •8.Періодизація історії української культури.
- •9. Етногенез українського народу, основні етапи його становлення.
- •10. Кіммерійсько-скіфсько-сарматський культурний симбіоз як автохтонне джерело української культури.
- •11.Автохтонна та міграційна теорії походження українського народу.
- •12. Трипільська культура іу-ііі тис. До н.Е.
- •13. Пантеон слов’янських богів як світоглядна модель язичницьких релігійних вірувань.
- •14.Зарубинецька та Черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •15. Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру.
- •16. Київська Русь як соціокультурна система.
- •17.Розвиток писемності, освіти та літератури в добу Київської Русі.
- •18. Іларіон Київський «Слово про Закон, Благодать та істин»: зміст, значення та основні проблеми твору.
- •19. Візантійський канон та його інтерпретація у мистецтві Київської Русі.
- •20. Архітектура Київської Русі.
- •21.Образотворче мистецтво та іконопис Київської Русі.
- •22.Галицько-Волинська Русь як культурна спадкоємиця Київської Русі.
- •23.Етнокультурні процеси в Україні хіу-ху ст. На шляху формування українського етносу.
- •24.Відгуки ідей Ренесансу і гуманізму в Україні. «Олельковецький ренесанс» 40-70-х років ху ст.
- •25.Поширення ідей раннього гуманізму в Україні (Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський).
- •26. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури (xvі - перша половина хуіі ст.).
- •27.Розвиток гуманістичних та реформаційних ідей в українській культурі ху-хуі ст.
- •28. Зміст та основні проблеми праці Ст.Оріховського «Напущення польському королеві Сигізмунду Августу».
- •29. Діяльність і.Вишенського на ниві полемічної літератури.
- •30. Скульптура і живопис України хуі ст.
- •31. Розвиток книгодрукування в Україні хуі ст.
- •32. Поняття та специфічні риси Відродження в Україні.
- •33. Українці в освітніх центрах Західної та центральної Європи. (ю.Дрогобич, п.Русин та ін.).
- •34. Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку.
- •35. Культурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •36. Полемічна література України хуі – перша половина хуіі ст.
- •37. Книгодрукування в Україні хуі ст.
- •38. Культура Запорізької Січі та її самобутні риси.
- •39. Музична культура і театральне мистецтво України епохи Ренесансу.
- •40. Львівський архітектурний Ренесанс.
- •41.Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •42. Музична культура і театральне мистецтво другої половини 17 – 18 ст.
- •43. Діяльність Феофана Прокоповича.
- •44.Значення творчості г. Сковороди для розвитку української культури.
- •45. Своєрідність та особливості українського Просвітництва.
- •46.Класицизм в архітектурі та живописі українського Просвітництва.
- •47. Суспільно-політичні передумови розвитку української культури наприкінці хуііі – початку хх ст.
- •48. Генезис та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці хуііі – початку хх ст.
- •49. Дворянський період національно-культурного відродження, його особливості.
- •50. Аналіз праці «Історія Русів». Зародження національної ідеї.
- •51. Народницький період національно-культурного відродження, його характерні риси та ознаки.
- •52. Суспільно-політична діяльність «Кирило-Мефодіївського братства».
- •53. Просвітницька діяльність громадівських організацій в Україні.
- •54. Модерністський період національно-культурного відродження, його характерні риси та ознаки.
- •55. Ю.Бачинський та м.Міхновський – виразники української національної ідеї.
- •56. Національно-культурне відродження у Галичині.
- •57. Культурно-просвітницька діяльність «Руської Трійці».
- •58. Романтизм та його розвиток в Україні (п.Куліш, м.Драгоманов, т.Шевченка).
- •59. Літературна та громадсько-політична діяльність т.Г.Шевченка.
- •60. М.Костомаров «Закон Божий. Книга буття українського народу» – програмний документ «Кирило-Мефодіївського товариства».
- •61. Розвиток науки і освіти в Україні хіх ст.
- •62. Львівський університет та його значення для української культури хіх ст.
- •63. Харківський університет, його внесок у розвиток науки, української філософії.
- •64. Розвиток науки та філософської думки у Київському університеті св. Володимира.
- •65. Архітектура України хіх ст.
- •66. Розвиток музичної культури і театрального мистецтва в Україні хіх ст.
- •67. Періодизація духовної культури хх ст., головні тенденції і розвитку.
- •68. Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження (1917-1933 р.Р.).
- •69. І процеси державотворення в Україні у період національно-демократичної революції 1917-1918 м.Грушевський рр.
- •70. «Розстріляне відродження» 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури.
- •71.Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність «шістдесятників».
- •72. Діяльність діячів української культури в еміграції.
- •73. Лесь Курбас – визначний діяч українського театрального мистецтва.
- •74. Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.
- •75. Музична культура і театральне мистецтво України хх ст.
- •76. Національно-культурне відродження в Україні у середині 80-х – на початку 90-х років XX ст.
- •77. Культура України в умовах нової соціальної реальності.
- •78. Особливості соціокультурних процесів у незалежній Україні.
- •79. Головні чинники, тенденції та риси сучасної української культури.
- •80. Художня культура та її особливості.
- •81. Феномен масової культури.
- •82. Нова модерністська генерація в українській літературі.
- •83. Розвиток сучасних національних музичних традицій.
- •84. Традиції та новації в сучасному українському театральному та кіномистецтві.
- •85. Розвиток освіти і наукових знань в Україні наприкінці хх - початку ххі ст..
- •86. Поняття «культура», «нація», «національна культура».
- •87. Поняття «національної ментальності», «ідентичності», «державності».
- •88. Мова та релігійність як елементи української культури.
- •89. Історичні версії походження українців та їх міфологічні інтерпретації.
74. Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.
У 1920 р. він як більшовик боровся проти білополяків у житомирському та київському підпіллі.
О. Довженко в 1921 р. працював при українському посольстві у Варшаві, в Німеччині.
У 1923 р. повернувся до Харкова й став художником-ілюстратором «Вістей», автор політичних карикатур, який підписувався псевдонімом «Сашко». Довженко належав до літературних організацій «Гарт» та «ВАПЛІТЕ». Протягом 1926—1933 pp. він працював на Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. У 1930р. О. Довженко зняв картину «Земля», яка вивела українське мистецтво на міжнародні обшири й принесла митцю світову славу.
У 1932р. Довженко зняв перший звуковий фільм «Іван» і був запрошений до кіностудії «Мосфільм».
У 1935 р. Довженка нагороджують орденом Леніна, а восени на екранах з'явився «Аероград», у 1939р. вийшов «Щорс».
Протягом 1941—г 1945 pp. О. Довженко створив низку новел: «Ніч перед боєм», «Мати», «Стій, смерть, зупинись», «Хата», «Тризна» та інші. Епосом війни називають кіноповість «Україна в огні» (1943). Повість стала першим гострим, вразливим сприйманням фашистської навали. Довженко не оминав гострих проблем, запитував, як же сталося, що не «б'ємо ворога на його території» і цілий народ український — віддано на заклання. Цей твір був Сталіним заборонений, а Довженку не було дозволено повертатись в Україну. «...мені важко од свідомості,— записував у щоденнику Довженко,— що «Україна в огні» — це правда.
За «ідеологічно правильний» фільм «Мічурін» митець у 1949 р. одержав Державну премію, яка означала офіційну його реабілітацію після «України в огні».
Протягом 1949-56 pp. Довженко викладав у (Всесоюзному Державному інституті кінематографії), ставши професором цього навчального закладу.
У 1956 р. у березневому номері журналу «Дніпро» була опублікована «Зачарована Десна». У цей час була завершена й «Поема про море». У листопаді розпочались зйомки однойменного кінофільму. А 25 листопада Олександр Довженко раптово помер.
У 1957р. з'явилася друком збірка повістей митця «Зачарована Десна».
За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, дві п'єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань
Його кінопоеми «Звенигора» 11928) та «Арсенал» (1929), кіноповість «Земля» (1930) були визнані світовою кінокритикою шедеврами світового кінематографа, а Довженко — першим поетом кіно. Низку кіноповістей О. Довженка було екранізовано після його смерті: «Повість полум'яних літ» (1944, 1961), «Поема про море» (1956, 1958), «Зачарована Десна» (1956, 1957).
75. Музична культура і театральне мистецтво України хх ст.
Значну роль у розбудові української культури відігравало театральне мистецтво. Продовжували працювати корифеї сцени – М.Старицький і П.Саксаганський, створювалися професійні та аматорські театри.
Справжнім реформатором театру був Л.Курбас, що заснував „Березіль” – експериментальний театр, метою якого було формування засад нового сценічного мистецтва. Л.Курбас прагнув до оновлення театрального мистецтва, виступав проти штампу на сцені. Перебував під впливом експресіонізму. У різний час у „Березолі” виступали Д.Антонович, А.Бучма, М.Крушельницький, Д.Мілютенко, В.Скляренко.
Добу бурхливого розвитку переживала в 20-ті р. українська музика.
У галузі музичного мистецтва в Україні розвивалася обробка народних пісень. У цьому напрямі плідно працювали М.Леонтович, Я.Степовий, К.Стеценко. Композитори і педагоги Б.Лятошинський, Л.Ревуцький, М.Вериківський, В.Косенко, С.Людкевич збагатили українську музику інструментальними, симфонічними, оперними творами.
Широкого розмаху набула концертна діяльність. У 1920 р. було створено хорову капелу „Думка”, що за короткий час стала одним з кращих хорів країни. „Думка” активно пропагувала українську музику не лише в республіці, а й за кордоном.
У 1925–26рр. створено театри опери та балету в Харкові, Києві та Одесі, а в 1928–29рр. ще чотири пересувних оперно-балетних колективи. У 1923 р. у Харкові створено перший Державний симфонічний оркестр.
Новий вид мистецтва – кіно – швидко поширилося і набуло популярності в Україні. Перші кроки кінематографа в Україні пов’язані з іменами механіка І.А.Тимченка та фізика М.А.Любимова, які ще в 1893 р. створили апарат для відтворення на екрані неперервного руху людей і предметів.
У 1896 р. фотограф А.К.Федецький знімав і демонстрував документальне кіно. З 1907 р. В перші роки радянської влади знімалися документальні, агітаційні та хронікальні фільми („Все для фронту”, „Ми переможемо”, „Червоний командир”, „Мир хатам – війна палацам”).
З 1922 р. почалося виробництво художніх фільмів, більшість з яких розкривали події громадянської війни.
У цей час продовжують працювати кінорежисери П.Чардинін, В.Гардін, І.Кавалерідзе.
У кінці 20-х – на початку 30-х рр. були екранізовані твори класиків української літератури: „Микола Джеря” (1927), „Борислав сміється” (1927), „Фатаморгана” (1931).
У 20–30-х р. розвивалося документальне і науково-популярне кіно. На Київській кінофабриці режисер Дзиґа Вертов (Кауфман Денис Аркадійович, 1896–1954) поставив ряд документальних фільмів: „Одинадцятий” (1928), „Людина з кіноапаратом” (1929), що зробили значний вплив на розвиток української кінопубліцистики.
У 1927 р. в Харкові була створена мультиплікаційна майстерня.
Значну роль у становленні українського кіномистецтва відіграв О.Довженко (1894–1956), який з 1926 р. працював режисером на Одеській кіностудії, знімаючи фільми за власними сценаріями (, „Звенигора”, „Щорс”, „Арсенал”, „Земля” та інші.). Новаторським і визначальним у творчості О.Довженка став фільм „Звенигора” (1928). Вперше в історії кіномистецтва до фільму було введено епічну, філософську стихію, з цим фільмом пов’язаний новий етап у розвитку українського кінематографа – поетичне кіно. Шедевром світового кіно став фільм О.Довженка „Земля” (1930), у якому режисер порушує важливі загальнолюдські проблеми: життя і смерть, людина і земля, оспівує землю і працю на землі. У 1958 р. цей фільм було визнано одним з 12 кращих фільмів світу.