72. Діяльність діячів української культури в еміграції.

Поет, есеїст, критик і публіцист Є.Маланюк (1897-1968). В еміграції з 1921 року. Синтезував необарокові та неоромантичні форми в єдності неокласичної поетики. Окреме місце в поезії Маланюка посідає оригінальна концепція «України – Скитії, степової Гелади».

С.Гординський (1906 р.н., з 1944 р. – за кордоном) – поет, перекладач, художник.Написав ряд поетичних збірок, здійснив один з найкращих переспівів «Слова о полку Ігоревім». Перекладав вірші Горація, Овідія, Гюго, Байрона, По, Гете, Шіллера тощо.

Серед письменників, які викривали тоталітарну систему нищення особистості, привертає увагу творчість І.Багряного (1907-1963). Був репресований у 1932 році, а в 1945 – емігрував за кордон. Його романи «Звіролови» («Тигролови») (1944) і «Сад Гетсиманський» (1950) розкрили перед світом національну трагедію поневоленого в центрі Європи народу. Твори написані на документальному матеріалі і особистих переживаннях автора. Роман «Сад Гетсиманський» належить до визначних творів XX ст..

М.Черешневий створив пам’ятники Л.Українки в Клівленді (США) й Торонто, Л.Молодоженин – пам’ятник Т.Шевченкові у Вашингтоні (1964).

Графік і живописець, мистецтвознавець Я.Гніздовський (1915-1985) створив графічні твори «Сонячник» (1962), портрет М.Скрипника (1971), живописні полотна «Пшеничний лан» (1960), «Селянський хліб» (1981).

Першою українською вищою школою за кордоном став Український Вільний Університет у Відні (1921). Його засновником був Союз Українських Журналістів і Письменників (співзасновники М.Грушевський і С.Дністрянський).

В 20-30-х рр. в Празі працював Український Високий Педагогічний інститут ім.Драгоманова, де готували вчителів для початкових шкіл та позашкільної освіти.

У 1923 р. Дмитро Антонович, Д.Дорошенко, О.Колесса, В.Щербаківський заснували Українське історико-філологічне Товариство, яке займалось дослідженням історії України, військової історії, історії освіти, права, етнографії, економіки, археології.

Український науковий інститут в Берліні заснований у 1926. Першим ректором був Д.Дорошенко. При інституті працювали українські науковці і історики С.Томашівський, Д.Олянчин, В.Кучабський.

Після Другої світової війни центр науково-культурного життя української діаспори переміщується в Північну Америку – Канаду і США.

73. Лесь Курбас – визначний діяч українського театрального мистецтва.

Лесь Курбас — митець європейської освіченості, вивчав історію і теорію світового театрального мистецтва, розвивав кращі традиції українського театру корифеїв, прагнув зберегти притаманну йому національну самобутність. Митець вперше в історії українського професійного театру розробив комплексну програму театральної реформи, що включала виховання нового інтелігентного актора-громадянина, нового типу режисера — ідейного і творчого інтерпретатора п'єси та вистави, розвиток принципу студійності, втілення на практиці етичних засад діяльності театрального колективу тощо.

Повне ім’я: Олександр-Зенон Степанович Курбас

25 лютого 1887 р. — народився в місті Самбір.

Жовтень 1915 р. — Л. Курбас засновує в Тернополі перший стаціонарний український професійний театр «Тернопільські театральні вечори», в якому працювали: Я. Бортник, Г. Бабіївна, Т. Демчук, В. Калин, М. Крушельницький, Ф. Лопатинська, А. Осиповичева, І. Рубчак та ін.

1916 — починає грати в київському театрі М. Садовського.

24 вересня 1917 р. — офіційне відкриття Молодого театру.

1 травня 1919 р. — об’єднання Першого театру Української Радянської Республіки ім. Шевченка з «Молодим театром». Утворюється перший театр Української Радянської республіки ім..Шевченка Головний режисер - Л. Курбас.

Червень 1919 р. — Курбас створює Державну українську музичну драму й очолює її разом з М. Бонч-Томашевським. Починає підготовку до постановки опер «Галька» С. Монюшко і «Тарас Бульба» М. Лисенка.

1920 — група акторів на чолі з Курбасом виходить зі спільного театру ім. Т. Шевченка й створює Кийдрамте — Київський драматичний театр.

1922 р. — Курбас у Києві засновує Мистецьке об’єднання «Березіль».

1925 р. — Лесь Курбас перший у радянському театрі отримав театральну медаль Парижа.

1926 р. — Перейменування київського театру «Березіль» у Центральний український театр Республіки, театр переїжджає в Харків.

5 жовтня 1933 р. — Курбаса усунули від керівництва театром.

26 грудня 1933 р. — Курбас працює в Москві над виставою «Король Лір» Міхоелса. Там його заарештовують. Курбас потрапляє в табір Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежій горі, потім — на Соловки.

3 листопада 1937 року Леся було розстріляно в урочищі Сандоморх, на 16-му кілометрі траси Медвежегорськ-Повенець, Карелія

Треба сказати, що Курбас мав талант не лише режисерський. Він писав і художні твори. Його оповідання "В гарячці" ще 1906 року Іван Франко опублікував у "Науково-літературному віснику". В Старому Скалаті з-під пера Леся, зокрема, вийшли "Сни". Він володів десятьма мовами, тож займався літературними перекладами.