47. Цілепокладання в навчально-виховному процесі.

Ціль є системо утворюючою величиною для здійснення на уроці навчально-виховного процесу. Вона розглядається як його прогнозований результат, рух до якого йде через єдність ціле формування та ціле реалізації. Зважаючи на те, що до складу соціального досвіду входять чотири компоненти, урок повинен мати чотири цілі.

1. На кожнім уроці школярі довідуються про щось нове, тобто, засвоюють нові знання: закони закономірності, теорії, наслідки, правила. Цьому відповідає перша мета уроку.

2. Друга мета спрямована на передачу другого компонента соціального досвіду – способів діяльності, що здійснюється при багаторазовому повторенні діяльності в різних (уміння) чи однакових (навички) умовах при використанні репродуктивних методів.

3. Третя мета уроку стосується формування досвіду творчої діяльності, що відбувається в процесі самостійного вирішення проблемних завдань з використанням методів проблемного навчання.

4. Четверта мета уроку виходить на формування досвіду емоційно-ціннісних відносин, що відбувається в процесі адекватних переживань, створюваних і регульованих особистістю вчителя. ця мета стосується виховних аспектів уроку. Вона визначається змістом навчального матеріалу, системою відносин дітей і взаємин між мини, а також характером їх стосунків із учителем.

5. Цілі необхідно формулювати спочатку до теми, конкретно вказуючи, які саме знання повинні засвоїти діти, які уміння сформувати.

Цілепокладання – єдність цілеформулювання та філе реалізації.

57. Комплексний аналіз уроку.

Комплексний аналіз уроку, в основі якого лежать вимоги до змісту уроку (до діяльності вчителя і учнів) незалежно від його структури (нестандартні уроки). В основі комплексного аналізу лежать чотири групи вимог:

1. До організації уроку та особистості вчителя на уроці,

2. До навчальної (дидактичної) діяльності вчителя на уроці,

3. До виховної діяльності на уроці,

4. До діяльності учнів.

Ефективність уроку при комплексному аналізі визначається за якісними та кількісними показниками. Якісними критеріями ефективності уроку є:

1. Якість організації уроку,

2. Рівень навчання на уроці,

3. Міра реалізації виховного потенціалу уроку,

4. Активність і результативність діяльності учнів на уроці,

5. Особистість вчителя та її роль у вирішенні задач уроку.

Коли хоча б один із критеріїв не реалізується, то урок не можна вважати ефективним. Словесна характеристика виконання кожного з них являє собою якісну оцінку, а визначення рівня реалізації кожної вимоги кількісно – кількісну оцінку ефективності уроку. Для цього використовується метод рейтингу – оцінки виконання вимог компетентними суддями за обраною шкалою.

56. Педагогічний аналіз уроку, його типи та види.

Аналіз уроку, з одного боку, є джерелом інформації про реальний стан навчально-виховного процесу, а з іншого – дозволяє програмувати його в майбутньому, виправляючи, змінюючи, вдосконалюючи.

Педагогічний аналіз містить у собі:

1. Спостереження та запис уроку (його «фотографія»),

2. Розбір уроку,

3. Власне аналіз уроку.

Фотографія уроку – це докладний запис усього, що відбувається на уроці, з урахуванням часу та попередньою оцінкою того, що відбулося. У ході створення фотографії уроку тренуються педагогічні уміння одночасно спостерігати, оцінювати та фіксувати навчально-виховний процес у єдності всіх його компонентів: навчального матеріалу, учасників педагогічного процесу, цілей, форм, методів і результатів їх взаємодії. Форма запису уроку може бути різноманітною, однак вона повинна бути змістовною, зручною для заповнення, сприятливою для подальшої роботи з наявними записами.

Розбір уроку являє собою оцінний розгляд усіх деталей уроку з першої до останньої хвилини його проведення. Розбір уроку проводити тим легше, чим докладніше складена його фотографія. Він містить у собі констатуючі, оцінні та прогнозуючі судження. У ході розбору уроку відбувається обмін дімками, ненав’язливо передається досвід більш кваліфікованих учителів початківцям, вибудовується оптимальний варіант проведення уроку.

Власне аналіз уроку проводиться після його розбору і показує, які науково обґрунтовані вимоги до уроку і якою мірою були виконані на ньому. В залежності від того, до чого ставляться вимоги, розрізняють три типи аналізу:

1. Структурний, коли вимоги ставляться до елементів структури уроку, до його етапів,

2. Комплексний, коли вимоги ставляться до змісту уроку (до діяльності вчителя і учнів), незалежно від його структури,

3. Аспектний, коли вимоги ставляться до обраного аспекту уроку (методичний аналіз уроку, психологічний, лінгвокраїнознавчий, аналіз уроку з обраної теми).

Техніка проведення аналізу уроку відповідає на питання коли і як аналізувати урок. Час проведення уроку визначається готовністю того, хто перевіряє, і вчителя до професійної співбесіди. Бесіда вчителя з перевіряючим за результатами відвідування й аналізу уроку складається з трьох частин:

1. Самоаналізу уроку вчителем, у ході якого він говорить про задум уроку й міру його реалізації, аналізує причини успіхів і невдач, намічає шляхи подальшого удосконалення навчального процесу.

2. Аналіз уроку перевіряючим здійснюється відповідно до науково обґрунтованих вимог до уроку.

3. Висновки формулюються в результаті співбесіди з учителем, в ході якої нерідко проводиться кокекція попередньої оцінки. Висновки містять у собі:

● загальну оцінку ефективності уроку,

● основні його достоїнства,

● підлягаючі виправленню недоліки,

● рекомендації з удосконалення навчально-виховного процесу.