
- •Педагогіка – наука, практика, навчальна дисципліна.
- •Основні категорії педагогіки та зв'язок між ними.
- •Система педагогічних наук.
- •Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •Методологія педагогіки.
- •11. Теоретичні методи нпд
- •Методи науково-педагогічних досліджень.
- •12. Статистико-математичні методи нпд.
- •13. Інтегративні методи нпд.
- •14. Закони та закономірності педагогічного процесу.
- •17. Принципи та правила педагогічного процесу.
- •18. Принципи гуманізації, пріоритету загальнолюдських цінностей, поєднання поваги та вимогливості до особистості учня, принцип педагогічного оптимізму.
- •20. Принципи культуро відповідності, народності та інтеркультурності пп.
- •22. Принципи системності пп, його цілеспрямованості, результативності, ефективності, оптимального поєднання змісту, методів та форм педагогічного процесу.
- •23. Принцип соціальної зумовленості педагогічного процесу, його зв’язку з життям та суспільно корисною працею.
- •25. Принципи самодіяльності, творчої активності, та саморозвитку.
- •24. Принципи науковості, послідовності, доступності, наочності та зворотного зв’язку в педагогічному процесі.
- •26. Взаємозв’язок між законами, закономірностями, принципами та правилами педагогічного процесу.
- •27. Поняття цілі та задач педагогічного процесу. Дерево цілей.
- •28. Ціль пп як системо утворююча величина, як напрямок розвитку, як прогнозований результат педагогічного процесу.
- •30. Дидактика як педагогічна теорія навчання.
- •32. Зміст навчання, його основні компоненти та зв'язок між ними.
- •35. Досвід творчої діяльності як компонент змісту навчання.
- •36. Пізнавальна проблемність та умови її використання у навчанні.
- •39. Досвід емоційно-ціннісних відносин як складова соціального досвіду та компонент змісту навчання.
- •31. Навчання як дидактична категорія.
- •33. Знання як компонент змісту навчання.
- •37. Оцінювальна проблемність у навчанні.
- •34. Способи діяльності (уміння і навички) як компонент змісту навчання.
- •38. Організаційно-виробнича (практична) проблемність у навчанні.
- •49. Цілісність педагогічного процесу.
- •40. Документи, що визначають зміст освіти в сучасній школі: навчальні плани, програми, підручники.
- •41. Методи навчання як дидактична категорія.
- •50. Форми навчання як дидактична категорія.
- •52. Організаційні форми навчання.
- •42. Класифікації методів навчання.
- •43. Словесні методи навчання.
- •44. Наочні методи навчання.
- •45. Практичні методи навчання.
- •46. Класифікація методів навчання за складом соціального досвіду.
- •51. Форми організації навчання.
- •54. Урок як основна організаційна форма навчання в сучасній школі. Його структура, типи та види.
- •47. Цілепокладання в навчально-виховному процесі.
- •57. Комплексний аналіз уроку.
- •56. Педагогічний аналіз уроку, його типи та види.
- •58. Структурний аналіз уроку.
- •60. Семінарські заняття як організаційна форма навчання.
- •61. Лабораторні та практичні заняття.
- •62. Навчальна екскурсія.
- •63. Домашня навчальна робота.
Зв'язок педагогіки з іншими науками.
Зв'язок педагогіки з науками про людину (психологія, фізіологія, медицина, про природу й суспільство (філософія, економіка, соціологія), математичними науками (інформатика, статистика, кібернетика).
Філософія – опорними є філософські поняття законів, закономірностей і принципів (філософія освіти, ф. культури, ф. виховання).
Соціологія – с. освіти, с. виховання, с. студентства, с. міста (села), с. здоров’я.
Психологія – психологічні тести, рейтинг – частина науково-педагогічних досліджень.
Медицина – дає педагогу необхідні знання про попередження цілого ряду захворювань.
Евристика – теоретичні та технологічні основи наукових відкриттів.
Глобалістика – вивчає глобальні проблеми сучасності і спрямовує освіту на їх вирішення.
Біоенергетика – знання й використання законів функціонування біологічних систем.
Валеологія – наука про здоровий спосіб життя.
Екологія – наука про збереження природи й себе як її частини.
Методологія педагогіки.
Методологія – система принципів і способів побудови теоретичної та практичної діяльності. Вчені виділяють три рівні методології: загальну, спеціальну та часткову.
Загальна методологія забезпечує найбільш точні уявлення про загальні закони розвитку об’єктивного світу, про місце і роль у ньому тих феноменів, що вивчає дана наука.
Спеціальна методологія (методологія конкретної науки) – дозволяє формулювати власні закономірності, що стосуються своєрідності розвитку та функціонування тих феноменів.
Часткова методологія виступає як сукупність методів, прийомів і методик дослідження конкретною наукою різних явищ.
Методологію можна розглядати як:
● загальну методологію, що являє собою світоглядну позицію автора, сукупність методів філософського пізнання світу (індуктивно-дедуктивний метод, детермінативний, метод конкретно-історичного аналізу);
● загальнонаукову методологію, що включає системний, цілісний, ціннісний підхід, характеристику різних типів наукових досліджень;
● конкретно наукову методологію як сукупність методів, принципів дослідження та процедур;
● прикладну методологію, що поєднує в собі методику й техніку виконання конкретного дослідження.
Методологія педагогіки являє собою науку про методи пізнання педагогічної дійсності, або науку про методи науково-педагогічних досліджень.
11. Теоретичні методи нпд
В основі теоретичних методів НПД лежить вивчення теоретичних джерел та теоретичне опрацювання результатів досліджень. Використовуються для вторинної обробки наявних даних і націлені на пошуки причинно-наслідкових зв’язків, виявлення закономірностей, складання програм.
До теоретичних методів належать:
Метод вивчення літературних джерел дає можливість ознайомитися з результатами вже проведених досліджень. Джерельна база – програмні документи, монографічна і довідкова література, збірки наукових праць.
Дослідник повинен вміти користуватися бібліографічними фондами, каталогами, бібліографічними покажчиками й описами, вміти виділяти головне, порівнювати, узагальнювати, систематизувати, робити виписки, конспектувати, складати тези, писати рецензії, анотації, реферати, наукові статті.
Метод конкретного історичного аналізу базується на принципі соціальної зумовленості педагогічного процесу. Різнобічне глибоке вивчення процесів або явищ з урахуванням конкретно-історичних умов (місця, часу) і причинно-наслідкових зв’язків появи, протікання й перетворення педагогічного явища.
Метод сходження від конкретного до абстрактного націлений на виявлення закономірностей функціонування педагогічних систем.
Його етапи:
Вивчення та опис педагогічного явища
Виділення його компонентів
Об’єднання їх у цілісну систему
Вивчення її внутрішніх і зовнішніх зв’язків
Визначення головних особливостей явища
Виявлення закономірностей розвитку та функціонування досліджуваної системи.
Метод моделювання являє собою наочно-образне зображення педагогічних явищ, процесів, закономірностей у вигляді формул, схем, таблиць, матриць, креслень.