- •Педагогіка – наука, практика, навчальна дисципліна.
- •Основні категорії педагогіки та зв'язок між ними.
- •Система педагогічних наук.
- •Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •Методологія педагогіки.
- •11. Теоретичні методи нпд
- •Методи науково-педагогічних досліджень.
- •12. Статистико-математичні методи нпд.
- •13. Інтегративні методи нпд.
- •14. Закони та закономірності педагогічного процесу.
- •17. Принципи та правила педагогічного процесу.
- •18. Принципи гуманізації, пріоритету загальнолюдських цінностей, поєднання поваги та вимогливості до особистості учня, принцип педагогічного оптимізму.
- •20. Принципи культуро відповідності, народності та інтеркультурності пп.
- •22. Принципи системності пп, його цілеспрямованості, результативності, ефективності, оптимального поєднання змісту, методів та форм педагогічного процесу.
- •23. Принцип соціальної зумовленості педагогічного процесу, його зв’язку з життям та суспільно корисною працею.
- •25. Принципи самодіяльності, творчої активності, та саморозвитку.
- •24. Принципи науковості, послідовності, доступності, наочності та зворотного зв’язку в педагогічному процесі.
- •26. Взаємозв’язок між законами, закономірностями, принципами та правилами педагогічного процесу.
- •27. Поняття цілі та задач педагогічного процесу. Дерево цілей.
- •28. Ціль пп як системо утворююча величина, як напрямок розвитку, як прогнозований результат педагогічного процесу.
- •30. Дидактика як педагогічна теорія навчання.
- •32. Зміст навчання, його основні компоненти та зв'язок між ними.
- •35. Досвід творчої діяльності як компонент змісту навчання.
- •36. Пізнавальна проблемність та умови її використання у навчанні.
- •39. Досвід емоційно-ціннісних відносин як складова соціального досвіду та компонент змісту навчання.
- •31. Навчання як дидактична категорія.
- •33. Знання як компонент змісту навчання.
- •37. Оцінювальна проблемність у навчанні.
- •34. Способи діяльності (уміння і навички) як компонент змісту навчання.
- •38. Організаційно-виробнича (практична) проблемність у навчанні.
- •49. Цілісність педагогічного процесу.
- •40. Документи, що визначають зміст освіти в сучасній школі: навчальні плани, програми, підручники.
- •41. Методи навчання як дидактична категорія.
- •50. Форми навчання як дидактична категорія.
- •52. Організаційні форми навчання.
- •42. Класифікації методів навчання.
- •43. Словесні методи навчання.
- •44. Наочні методи навчання.
- •45. Практичні методи навчання.
- •46. Класифікація методів навчання за складом соціального досвіду.
- •51. Форми організації навчання.
- •54. Урок як основна організаційна форма навчання в сучасній школі. Його структура, типи та види.
- •47. Цілепокладання в навчально-виховному процесі.
- •57. Комплексний аналіз уроку.
- •56. Педагогічний аналіз уроку, його типи та види.
- •58. Структурний аналіз уроку.
- •60. Семінарські заняття як організаційна форма навчання.
- •61. Лабораторні та практичні заняття.
- •62. Навчальна екскурсія.
- •63. Домашня навчальна робота.
44. Наочні методи навчання.
До групи наочних методів навчання входять методи демонстрації, ілюстрації та відео метод. У їх основі лежить реалізація принципу наочності в навчальному процесі.
Демонстрація починається з цілісного пред’явлення досліджуваного процесу і ознайомлення з його зовнішнім виглядом, потім переходить до виділення значимих якостей і виявлення сутнісних характеристик. Метод демонстрації служить для активізації пізнавального процесу, що здійснюються дітьми під керівництвом учителя. Частіше використовується демонстрація реальних предметів у штучно створеному середовищі (музей, акваріуми, зоопарки), або штучно створених об’єктів у природному середовищі (діючі моделі механізмів, тренажери). Ефективність застосування методу демонстрації залежить від правильного вибору об’єктів та моделей демонстрації, уміння вчителя направлено керувати увагою дітей, сполучати метод демонстрації з іншими методами навчання.
Ілюстрація забезпечує показ і сприйняття предметів, процесів і явищ у їх символічному зображенні. Як правило, метод ілюстрації використовується в комплексі з методом демонстрації. При ілюстрації теж використовуються моделі, але в даному випадку плоскі. Істотну роль відіграє колір, розмір і послідовність пред’явлення якостей. Підготовка та використання ілюстративного матеріалу на уроці повинні відповідати методу амбівалентності (почуттю міри) в кількісному і якісному відображенні досліджуваного явища та дидактичним закономірностям засвоєння матеріалу.
Відео метод прийшов в дидактику внаслідок інтенсивного проникнення в навчання навчального телебачення, відеомагнітофонів, комп’ютерів із дисплейним відображенням інформації. Їх застосування дозволило значно розширити можливості наочного навчання, перетворюючи його в цілісну інформаційну технологію. Відео метод може біти використаний на всіх етапах навчання – від постановки навчальної задачі до контролю його якості. Він вирішує як дидактичні завдання (засвоєння певного навчального предмету), так і виховні (формування особистості та взаємостосунків між дітьми) та розвивальні (сприяє розвитку психічних функцій). Використання в навчанні комп’ютерів дозволяє створювати банки даних для проведення навчально-дослідницьких і тренувальних робіт, вести одночасний облік успішності кожного учня і класу в цілому. Це сприяє раціоналізації навчального процесу, підвищенню його продуктивності, забезпеченню оптимального передачі та засвоєння навчальної інформації і підвищує якість педагогічного керівництва навчальним процесом. Ефективність знаходиться в прямій залежності від якості відео посібників, технічних засобів навчання та комп’ютерно-технічної грамотності вчителя. треба пам’ятати, що відео метод не заміняє вчителя, а є його помічником на певному етапі навчання.