3.Поняття про соціалізацію
Процес,
коли людина пізнає соціальну організацію
суспільства, соціальних відносин,
засвоєння соціальних ролей, традиційно
називають процесом
соціалізації.
СОЦІАЛІЗАЦІЯ -
процес і результат засвоєння й активного
відтворення індивідом соціального
досвіду (знань, цінностей, соціальної
компетентності), що дає йому змогу
інтегруватися в суспільство і поводитися
там адаптивно.
Соціалізація
може відбуватися і в умовах стихійного
впливу на особистість різних обставин
життя в суспільстві, і в умовах виховання
(цілеспрямованого формування особистості).
Поняття«соціалізація» було
введено у психологію в 40-50-х pp. у працях
Дж. Долларда і П. Міллера. Сьогодні
процеси соціалізації досліджує вікова
та соціальна психологія, а також
етнопсихологія. Їх можна охарактеризувати
як поступове розширення сфери соціальної
взаємодії індивіда, як процес розвитку
саморегуляції і становлення самосвідомості,
засвоєння та реалізації соціальних
ролей. Соціалізація допускає активну
участь самої людини в освоєнні культурних
норм, засвоєнні навичок і вмінь, необхідних
для успішної соціальної адаптації.
Одним
з основних механізмів соціалізації є
культурна трансмісія, або передавання
соціальних і культурних цінностей,
норм, способів поведінки молодому
поколінню.
Виокремлюють
такі типи соціалізації особистості:
НАДІЙНИЙ
ТИП - найбільш
поширений і конструктивний, дитина
спокійно реагує на зустріч з незнайомими
людьми, неспокійна під час розлуки з
матір'ю, радіє її поверненню.
НЕНАДІЙНИЙ
ТИП - властиве
уникання, такі діти ігнорують матір і
незнайомих людей.
АМБІВАЛЕНТНИЙ
ТИП - у незнайомих
обставинах такі діти тривожні і прагнуть
перебувати біля матері, бурхливо
реагують на розлуку з нею.
ДЕСТРУКТИВНИЙ
ТИП - діти
не демонструють чіткого патерну
поведінки в тестовій ситуації, можуть
бути розгальмовані чи в ступорному
стані, або виявляти стереотипні форми
поведінки.
3
