20. Порядок залучення до участі у справі або вступ в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог

1. Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити

вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити

вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю

особу. 2. У заяві про залучення третьої особи повинні бути зазначені

ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання

(перебування) або місцезнаходження та підстави, з яких вона має

бути залучена до участі у справі.

3. Суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію

заяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити про

свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть

участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення

про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.

4. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо

предмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь у

справі.

5. Якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують проти

залучення чи допуску третьої особи до участі в справі, це питання

вирішується судом залежно від обставин справи.

6. З питання залучення або допуску до участі в справі третьої

особи суд постановляє ухвалу.

21.Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, – це треті особи, які вступають у справу шляхом пред’явлення позову до однієї чи двох сторін з метою захисту особистих суб’єктивних матеріальних прав, свобод, охоронюваних законом інтересів.

22.Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, називаються суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, котрі беруть участь у процесі по справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів. (ст35 ЦПК)

23.Участь прокурора в цивільному процесі спрямована: на захист прав і законних інтересів громадян та інтересів держави; на сприяння судові у виконанні вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлення судових рішень, що ґрунтуються на законі; на своєчасне вжиття заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, керуючись принципами законності, незалежності суддів, рівності фізичних та юридичних осіб перед законом і судом.За наявності порушень закону при здійсненні судочинства прокурор має вживати заходів до їх усунення, а також використовувати право внесення подань до кваліфікаційних комісій про притягнення до дисциплінарної відповідальності тих суддів, які порушили закон

24.Прокурор має право звернутися до суду з заявою на захист прав і законних інтересів громадян та державних інтересів. При цьому прокурор може порушити справу як позовного провадження, так і провадження по справах, що виникаютьз адміністративно-правових відносин і окремого провадження.прокурор повинен порушити в суді першої інстанції справу не у всіх випадках виявлення порушень закону, а перш за все тоді, коли виявлено явні його порушення, справа має суттєву громадську значимість або коли сторони зякихось серйозних причин самі не в змозі захистити свої права та інтереси.Крім цього, прокурор зобов'язаний порушити справу й тоді, коли інтереси держави мають потребу у захисті.

25.Метою участі у цивільному процесі є захист прав, свобод та інтересів іншої особи, з якою цей орган чи особа не перебувають у відносинах представництва. Для деяких органів чи осіб така діяльність складає частину повноважень (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи опіки та піклування та ін.). Для інших – це право може бути надане в силу вказівки закону (наприклад, представник психіатричного лікувального закладу у справах про обмеження фізичної особи у дієздатності чи визнання її недієздатною).

Якщо відповідний орган чи особа захищають у цивільному судочинстві особисті інтереси, то вони займають процесуальне становище сторони чи третьої особи з наділенням їх відповідним правовим статусом, визначеним цивільним процесуальним законодавством.

26.Процесуальне представництво – це врегульована цивільними процесуальними нормами форма надання допомоги, в тому числі правової, однією особою (представником) іншій (особі, яку представляють) шляхом вчинення представником в межах наданих йому повноважень від імені та в інтересах останньої комплексу процесуальних дій у зв’язку з розглядом та вирішенням цивільної справи.

27.Процесуальний представник – це особа, яка надає правову допомогу іншій особі, шляхом вчинення в межах наданих їй повноважень від імені та в інтересах останньої комплексу процесуальних дій у зв’язку з розглядом та вирішенням цивільної справи.

Повноваження представника. Для вчинення процесуальних дій від імені та в інтересах особи, яку представляють представники наділяються широким колом повноважень. Причому однією з новел ЦПК є закріплення презумпції наділення представника усім обсягом прав та обов’язків особи, яку представляють (ст. 44). Тобто обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.