46.Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнар значення

Особливим природоохоронним статусом відповідно до міжнародних договорів та законодавства України наділений і такий тип територій, як водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як місце перебування водоплавних птахів. Охоронний статус таких угідь у національному масштабі насамперед пов'язаний з участю України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовища існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971). Особливий охоронний статус водно-болотних угідь ґрунтується на визнанні суттєвих екологічних функцій цих земель як регуляторів водного режиму, а також як місць оселення різноманітної фауни, насамперед водоплавних птахів, зростання характерних видів флори. Водно-болотні угіддя є ресурсом великого економічного, культурного, наукового і рекреаційного значення, втрата якого була б непоправною. Під водно-болотними угіддями розуміють райони боліт, фенів, торф'яних угідь або водойм - природних чи штучних, постійних чи тимчасових, стоячих чи проточних, прісних, солонуватих чи солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відливу не перевищує шести метрів, хоча допускаються відхилення від вимог щодо глибин. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 1995 р. № 935 «Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення» затверджено Перелік водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення, головним чином, як місця оселень водоплавних птахів. Статус водно-болотних угідь міжнародного значення може бути надано за чотирма групами критеріїв: 1) за типовістю, рідкісністю або унікальністю; 2) за видами рослин і тварин, які перебувають під загрозою зникнення в усьому світі; 3) за регулярним перебуванням вод-но-болотних птахів; 4) за станом іхтіофауни. Визначення водно-болотних угідь, які можуть бути заявленими для надання їм статусу водно-болотних угідь міжнародного значення, здійснюється Мінприроди за поданням наукових установ, громадських організацій, інших заінтересованих підприємств, установ, організацій та громадян. На всі водно-болотні угіддя міжнародного значення складаються паспорти, ведення яких покладається на адміністрації установ природно-заповідного фонду, у межах яких знаходяться ці угіддя, а в разі їх знаходження за межами територій природних заповідників, біосферних заповідників і національних природних парків - на територіальні органи Мінприроди за погодженням з користувачами (власниками) земельних ділянок та інших природних ресурсів. Структуру, зміст та порядок заповнення паспорта визначає Мінприроди.

46.Правовий режим земельних ділянок у межах який наявні природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність

Згідно п. "б" ч. 1 ст. 46 Земельного кодексу, до земель іншого природоохоронного призначення відносяться земельні ділянки, у межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (далі – науково цінні землі). Охорона науково цінних земель здійснюється відповідно до ст. 6 Закону "Про природно-заповідний фонд України", яка передбачає, що території й об'єкти, які мають особливу наукову цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням про кожну з таких територій чи об'єктів, яке відповідно до цього Закону затверджується Мінекоресурсів. Слід, одначе, відзначити, що законодавство щодо науково цінних земель розвинуте недостатньо, а тому видається ускладненим чітко визначити критерії особливої наукової цінності об'єктів та їхній правовий режим. Формулювання ст. 46 Земельного кодексу необхідно тлумачити таким чином, що землі можуть бути віднесені до цього правового режиму не лише тоді, коли на них розташовані які-небудь об'єкти, що являють особливу наукову цінність, але й коли самі ці землі становлять особливу наукову цінність. Деякі критерії віднесення земель до науково цінних земель можна знайти у Загальнодержавній програмі формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки, що передбачає також проведення наукових досліджень щодо науково цінних об'єктів природи. Згідно п. 4 Програми, складовими екологічної мережі є, зокрема, землі з ділянками степової рослинності, луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України[8], земельні ділянки, що є місцями перебування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України[9], радіоактивно забруднені землі, що не використовуються і підлягають окремій охороні – як природні регіони з особливим режимом. Це, мабуть, приблизний перелік земель, що можуть бути віднесені до науково цінних земель. Хоча, можливо, у разі виявлення якого-небудь науково цінного природного утворення, на земельну ділянку під таким утворенням буде поширено правовий режим науково цінних земель – мова може йти про яку-небудь природну аномалію – магнітну, радіаційну, екологічну. Щодо порядку оголошення земель науково цінними, варто керуватися ст. 6 Закону "Про природно-заповідний фонд", відповідно до якої віднесення земель до науково цінних здійснюється Мінекоресурсів, яке й затверджує положення про особливий правовий режим цих земель. Науково цінними землі можуть бути оголошені також у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 6 Закону України "Про музеї і музейну справу" від 29 червня 1995 року. Відповідно до цієї статті, на основі ансамблів, комплексів пам’яток і окремих пам’яток природи, історії, культури і територій, що мають особливу наукову цінність, можуть створюватися історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, музеї просто неба тощо. Створення історико-культурних заповідників веде до переведення земельної ділянки до земель історико-культурного призначення. Землі, на яких розташовані музеї, мають певну специфіку правового режиму, встановлену музейним законодавством. Правовий режим науково цінних земель не обов'язково передбачає здійснення наукової діяльності на цих землях – на них може бути забезпечений режим використання і охорони природи, що відповідає науковій специфіці цих земель, і забезпечує їхню схоронність для проведення відповідних наукових досліджень. Науково цінні землі можуть перебувати як у державній, так і в комунальній та приватній власності, можуть передаватися у постійне користування, на умовах оренди та інших правових підставах. Таким чином, законодавство України надає можливість визначення чотирьох видів правових режимів науково цінних земель: а) правовий режим радіаційно забруднених земель зони екологічного лиха, б) правовий режим науково цінних об'єктів, обумовлений ст. 6 і 7 Закону "Про природно-заповідний фонд України", в) правовий режим земель, на яких розташовані науково цінні природні об'єкти, що є експонатами музеїв просто неба, і г) правовий режим природних об'єктів особливої охорони (не включених до ПЗФ), створених за рішенням органів місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень. Перелічені вище правові режими не можна вважати вичерпними щодо науково цінних земель: п. "б" ч. 1 ст. 46 ЗКУ може бути підставою для визнач й інших правових режимів науково цінних земель, що можуть бути встановл зако-вом Укр.