53.Поняття і склад земель історико-культурн признач.

Невід'ємним елементом політики кожної держави є турбота і забезпечення схоронності об'єктів історичної і культурної спадщини. В Україні Функціонує 61 історико-культурний заповідник. До складу заповідників входять комплекси (ансамблі) пам’яток, що мають особливу культурну цінність, 13 заповідникам надано статус національних. У нашій країні нараховується 397 музеїв державної і комунальної форм власності, з яких 348 перебувають у підпорядкуванні Мінкультури України.Поняття земель історико-культурного призначення наводиться у ст. 53 Земельного кодексу шляхом перелічення їхнього складу: до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:

а)історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) цвинтарі, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;

б)городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскельні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;

в)архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст і інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова. Об'єктом культурної спадщини Закон визнає місце, споруду, комплекс (ансамбль), їх частини, пов'язані з ними території чи водні об'єкти, інші природні, природні упорядковані чи створені людиною об'єкти, незалежно від стану схоронності, що донесли до нашого часу цінність з антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, наукової та ін. точки зору, і зберегли свою автентичність. Об'єкти культурної спадщини поділяються за типом на: а) споруди; б) комплекси споруд; в) визначні пам'ятки (природні чи окультурені природні ландшафти). Для переведення земель до категорії земель історико-культурного призначення необхідні певні правові факти, які б установлювали, що той чи інший об'єкт відноситься до об'єктів, перелічених у ст. 53 Земельного кодексу.

54.Загал правов режим зем історико-культурн признач

Правовий режим земель історико-культурного призначення являє собою порядок поводження суб'єктів правовідносин з приводу їх використання. Оскільки всі землі історико-культурного призначення мають єдине цільове призначення, існують норми, що поширюються на всі види таких земель. Щодо окремих видів земель історико-культурного призначення законодавство встановлює особливі правила. У першому випадку йдеться про загальний правовий режим земель цієї категорії, а у другому – про спеціальний правовий режим. Землі історико-культурного призначення підлягають особливій охороні згідно зі ст. 162 Земельного кодексу. Землі історико-культурного призначення, на яких розташовані природні ландшафти чи природні об'єкти, що мають історико-культурну цінність, є складовою частиною національної екологічної мережі України, і на них поширюється правовий режим, передбачений для територій національної екологічної мережі України. Використання земель історико-культурного призначення, відповідно до ст. 38 Закону "Про охорону навколишньої природного середовища" буває загальним і спеціальним. Суб'єкти права власності повинні володіти, користуватися і розпоряджатися землями історико-культурного призначення з дотриманням установленого законодавством і землевпорядною документацією правового режиму цих земель. Розпорядження землями історико-культурного призначення здійснюється за погодженням з органами Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України. Особі, що одержала право володіння, користування чи управління земельною ділянкою історико-культурного призначення з розташованою на ній пам’яткою, забороняється передавати цю земельну ділянку у володіння, користування чи управління іншим особам.

За порушення правового режиму земель історико-культурного призначення ст. 44 Закону "Про охорону культурної спадщини" встановлює для юридичних осіб штрафи: від 1700 – до 170000 гривень. Загальні вимоги до забезпечення правового режиму земель історико-культурного призначення встановлені ч. 2 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України": на землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає чи може негативно вплинути на стан природних та історико-культурних комплексів і об'єктів або перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Охоронний договір установлює режим використання конкретної земельної ділянки історико-культурного призначення. Власник такої земельної ділянки зобов'язаний не пізніше одного місяця з дня одержання її у власність укласти охоронний договір з органами Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України. В охоронному договорі встановлюються особливості режиму використання земель, види і терміни проведення реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядкування території, а також інших заходів, необхідність прийняття яких установлюється відповідним органом охорони культурної спадщини. Типова форма охоронного договору наводиться у зазначеному Порядку.