1. Верховенство права, що передбачає неухильне дотримання правових принципів незалежно від міркувань стосовно їх політичної доцільності;

2. найвища юридична сила Конституції. Згідно з цим принципом, закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції та відповідати їй. В іншому разі прийняті акти мають визнаватися недійсними й не підлягають виконанню;

3. визнання положень Конституції нормами прямої дії. Цим зумовлено, що конституційні приписи впливають на суспільні відносини безпосередньо. Неприпустимо зволікати з їх виконанням, посилаючись на відсутність якихось додаткових (роз'яснювальних, процесуальних тощо) актів. Статтею 8 гарантується судовий захист конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції;

4. Неприпустимість невідповідності міжнародних договорів положенням Конституції;

5. Визнання міжнародних договорів після їх ратифікації частиною законодавства;

6. недопустимість примусу робити те, що не передбачено законодавством. Слід мати на увазі, що тут йдеться не тільки про примусове вчинення якихось протиправних дій, а й про будь-які дії взагалі. Отже, недопустимо примушувати вчиняти дії, які не заборонені законом і спрямовані на досягнення якихось позитивних результатів, якщо закон прямо не вимагає їх вчинення;

7. функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Зазначені суб'єкти можуть вирішувати лише ті питання, які законом прямо віднесені до їх компетенції; не вправі перевищувати повноважень, наданих законом; можуть і повинні здійснювати свої повноваження у повній відповідності до процедури, встановленої законом.

Статті 10, 11, 12 Конституції України регулюють основи національного розвитку та міжнаціональних відносин в Україні. Вони спрямовують державну діяльність на сприяння консолідації та розвиткові не тільки української нації, її історичної свідомості та культури, а й розвиткові культурної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. КУ зобов'язує дбати про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України.

КУ гарантує вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин, що проживають в Україні,

Вказані конституційні положення ґрунтуються на положеннях відповідних міжнародно-правових актів і деталізуються в актах національного законодавства, наприклад, у Законі Україні "Про мови в Україні" від 28 жовтня 1989 р.

Основні засади економічних відносин в Україні і гарантованість рівноправності і захисту всіх форм власності закріплено у ст.ст. 13, 14, 16 Конституції. Саме ними визначено об’єкти, які є власністю українського народу від імені якого права власника щодо цих об’єктів здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. До таких об’єктів належить земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси. Водночас землю проголошено основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Вона може передаватися у приватну чи колективну власність.

Стаття 15 Конституції гарантує побудову суспільного життя на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Політична багатоманітність означає реальну можливість створення і діяльності різних об'єднань громадян (партій, рухів, конгресів тощо), головною метою яких є участь у виробленні державної політики, формуванні та функціонуванні органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Економічна багатоманітність передбачає можливість рівноправного існування різних форм власності і господарювання, їх однакову підтримку з боку держави.

Ідеологічна багатоманітність - це реальне право різних суб'єктів (окремих осіб та їх об'єднань) безперешкодно формулювати, досліджувати, пропагувати та втілювати у практику суспільних відносин ідеї, теорії, погляди щодо різних аспектів життя держави, суспільства, цивілізації в цілому. Гарантією забезпечення цієї багатоманітності є заборона визнання державою будь-якої ідеології як обов'язкової. Кожен громадянин, кожне об'єднання свідомо і добровільно обирають ті ідеологічні настанови, тому забороняється цензура.

Ст. 18 Конституції закріплює спрямування зовнішньополітичної діяльності України на забезпечення її національних інтересів і безпеки через підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з іншими країнами за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Ці норми і принципи закладено в деяких міжнародно-правових актах, зокрема у статуті ООН та Декларації про принципи міжнародного права.

Під національною безпекою мається на увазі стан захищеності життєво важливих інтересів особи, держави і суспільства від існуючих і можливих внутрішніх і зовнішніх загроз у всіх сферах суспільних відносин. З метою забезпечення належного рівня захищеності цих інтересів у ст. 17 Конституції визначено вихідні положення захисту суверенітету і територіальної цілісності економічної та інформаційної безпеки України.

Держава гарантує свободу політичної діяльності, яка не заборонена законами. Заборонено створення і функціонування на території України будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. Це означає недопустимість створення з будь-якої причини озброєних формувань приватними особами, громадськими об'єднаннями, у тому числі й політичними партіями, тощо.

У ст. 16 КУ закріплено обов’язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України.