Міністерство Охорони Здоров'я України
Сумський базовий медичний коледж
Реферат
На тему: ,, Анафілактичний шок та Набряк Квінке ”
Підготували:
студентки 3Фб групи
Бойко Римма
Комісар Ірина
Перевірив:
вчитель педіатрії
Онопрієнко О.Д.
м.Суми-2012
План.
Анафілактичний шок. Причини виникнення. Механізм розвитку. Клінічні прояви.
Перша долікарняна допомога.
Перша лікарська допомога. Лікування.
Набряк Квінке. Причини. Клінічні прояви.
Перша медична допомога.
Діагностика. Лікування. Профілактика.
Анафілактичний шок - алергічна реакція негайного типу, що виникає при повторному введенні в організм алергену. Це одне з найбільш важких проявів алергії, по швидкості розвитку та тяжкості він не має собі рівних.
Причини виникнення.
Головними причинами анафілактичного шоку є медикаментозна та інсектна алергія. Згідно з літературними даними, анафілактичний шок реєструють у 10% хворих з цими формами алергії, а у 10% з них він закінчується фатально. Анафілактичний шок може розвинутися при введенні в організм лікарських препаратів, застосування методів специфічної алергологічної діагностики та використанні рентгенконтрастних речовин. У дуже рідкісних випадках шоковий стан може бути як прояв харчової алергії або як реакція на укуси комах. Описано випадки розвитку анафілактичного шоку від впливу холоду. Що стосується лікарських препаратів, то майже будь-який з них може сенсибілізувати організм і викликати анафілактичний шок. Найбільш часто така реакція з'являється на антибіотики, особливо пеніцилін. Роздільна доза препарату, що викликає анафілактичний шок, може бути мізерно мала. Тому нерідко навіть внутрішньошкірна проба на антибіотики або інша лікарська речовина може викликати розвиток анафілактичного шоку. У дітей причиною анафілактичної реакції може стати введення гамма-глобуліну, вакцин, сироваток. Найчастіше шок розвивається при повторному застосуванні медикаменту або алергену. Але у медичних працівників або у дітей, матері яких під час вагітності та годування груддю отримували даний препарат, анафілактичний шок може виникнути при першому ж контакті з препаратом. Важлива роль у виникненні шоку, як і інших алергічних реакцій, належить алергічній конституції і спадковим чинникам. Анафілактичний шок при харчовій алергії відносна рідкість. У дитячій практиці такі випадки бувають при непереносимості молока (сенсибілізація до бета-лактоглобулін), риби, яєчного білка.
Механізм розвитку .
В основі розвитку клінічної картини анафілактичного шоку лежить алергічна реакція негайного типу, обумовлена антитілами IgE і IgG. Перший контакт з алергеном призводить до утворення в організмі підвищеної концентрації IgE. Повторне введення алергену викликає реакцію зв'язування алергену і антитіла з утворенням імунного комплексу. "Шоковим" органом є судинні структури: розвивається дискінезія судин, потім дилатація, бронхоспазм, тяжкі ураження центральної і вегетативної нервової системи. Цей комплекс осідає на мембрані клітин, ушкоджує їх і призводить до вивільнення великої кількості біологічно активних речовин, які і викликають різні клінічні прояви шоку. При ін'єкціях анафілактичний шок спостерігається частіше і протікає стрімкіше. Особливо небезпечно внутрішньовенне введення препарату, при якому анафілактичний шок може настати негайно ("на кінчику голки"). Зазвичай анафілактичний шок виникає протягом 1 години, а при ректальному (через задній прохід), зовнішньому шкірному і пероральному (через рот) застосуванні препарату через 1-3 години (у міру всмоктування алергену). Як правило, анафілактичний шок протікає тим важче, чим менше часу пройшло від моменту введення алергену до розвитку реакції. Частота випадків анафілактичного шоку і його тяжкість збільшуються з віком.
Клініка.
Перші симптоми анафілактичного шоку - занепокоєння, почуття страху, пульсуючий головний біль, оніміння губ і особи, запаморочення, шум у вухах, холодний піт, втрата свідомості. У деяких випадках відзначається різко виражений свербіж шкіри з наступним набряком Квінке або кропив'янкою. З'являється задишка, відчуття стиснення в грудях (наслідок спазму бронхів або алергічного набряку гортані), а також симптоми порушення функції шлунково-кишкового тракту у вигляді нападоподібного болю в животі, нудоти, блювання, проносу. Можливі також такі явища: піна з рота, судоми, мимовільні сечовипускання і дефекація (стілець), кров'янисті виділення з піхви. Знижується артеріальний тиск, пульс ниткоподібний. У випадках анафілактичного шоку, викликаного з втратою свідомості, дитина може загинути протягом 5-30 хвилин від задухи або через 24-48 годин і більше у зв'язку з важкими незворотніми змінами життєво важливих органів. Іноді смертельний результат може настати і значно пізніше у зв'язку із змінами в нирках (гломерулонефрит), в шлунково-кишковому тракті (кишкові кровотечі), в серці (міокардит), в мозку (набряк, крововилив) та інших органах. Часто при шоку спостерігається двох фазність: після деякого поліпшення стану знову відбувається зниження артеріального тиску. Тому хворі, які перенесли анафілактичний шок, повинні не менше 12 днів перебувати в стаціонарі.
Виділяють п’ять клінічних форм АШ:
асфіктичний
гемодинамічний
абдомінальний
церебральний
змішаний
За типом перебігу АШ може бути:
гострий доброякісний
гострий злоякісний
затяжний
рецидивуючий
абортивний
Асфіктична форма анафілактичного шоку протікає зі зниженням артеріального тиску, порушенням свідомості, дихальною недостатністю, шкірними реакціями і судомами.
При гемодинамічному варіанті на перший план виступають порушення функції серцево-судинної системи: сильні болі за грудиною, глухість тонів серця, зниження тиску.Потрібно проводити порівняльну диференційну діагностику з серцево-судинними захворюваннями.
При абдомінальному варіанті провідне місце в клініці займає дихальна недостатність з набряком гортані, спазмом бронхів, набряком легенів. Цей варіант шоку частіше розвивається при попаданні алергену з їжею. Необхідно диференціювати з чужорідним тілом бронхів.
Церебральний варіант анафілактичного шоку ізольовано спостерігається рідко. Для нього характерне порушення функції центральної нервової системи: збудження, судоми, порушення ритму дихання, епілептичний статус із зупинкою дихання і серця. При абдомінальній формі шоку розвивається клініка "гострого" живота. Такі хворі можуть потрапити на операційний стіл з підозрою на гостру хірургічну патологію.
Іноді пацієнти, які перенесли анафілактичний шок, при розпиті кажуть, що раніше помічали ті чи інші симптоми алергії (свербіж, кропив'янку, запаморочення, підвищення температури) при контакті з речовиною, яка викликала згодом шокову реакцію. Ці симптоми називають симптомами "тривоги".
Клінічна картина шоку часто може виявитись схожою із деякими патологічними станами НС (наприклад, запаморочення), анафілактоїдними реакціями, обумовленими виділенням медіаторів алергії без попередньої імунологічної реакції, внаслідок переїдання, надмірного вживання продуктів з високим вмістом гістаміну. Дуже рідко імітувати шок можуть різні за етіологією і патогенезом коми, різке охолодження при холодовій кропив’янці, аспірація, інфаркт, емболії, спонтанний пневмоторакс, ортостатичний коллапс, гіпервентиляційний синдром.
Після тяжкого перебігу АШ можливий розвиток уражень внутрішніх органів:
енцефаліт,
міокардит,
інфаркт міокарду,
нефрит,
гепатит,
гемопатії,
васкуліт тощо.
У випадках рецидиву АШ – перебіг завжди тяжкий.
Перша долікарняна допомога.
1. Негайно припинити введення алергену. Хворого покласти (голова має бути розміщена нижче від рівня ніг), повернути голову на бік, висунути нижню щелепу, видалити зйомні зубні протези.
2. Обколоти місце ін’єкції 0,3-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну з 4,5 мл 0,9% розчину хлориду натрію.
3. До місця ін’єкції прикласти лід або грілку з холодною водою на 10-15 хвилин.
4. У кінцівку ввести 0,3-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну (дітям 0,15-0,3 мл).
5. Негайно викликати лікаря
Перша лікарська допомога.
Якщо виконані пункти 1-5 і немає позитивного ефекту, необхідно:
1. Ввести 0,3-0,5 мл (дітям 0,15-0,3 мл) 0,1% розчину адреналіну підшкірно з інтервалами 5-10 хвилин. Кратність введення та доза адреналіну визначаються тяжкістю реакції та показників артеріального тиску. При тяжкому анафілактичному шоці розчин адреналіну необхідно ввести внутрішньовенно 20 мл фізіологічного розчину. Загальна доза адреналіну не повинна перевищувати 2 мл (дітям – 1 мл) 0,1% розчину. Слід пам’ятати, що повторне введення малих доз адреналіну більш ефективне, ніж однократне введення великої дози.
2. Якщо артеріальний тиск не стабілізується, необхідно негайно починати внутрішньо крапельне введення норадреналіну (або мезатону) 0,2-1,0-2,0 мл на 500,0 мл 5% розчину глюкози, а також «наводнювати» хворого полііонними розчинами.
3. Внутрішньом’язово або внутрішньовенно струминно ввести глюкокортикостероїдні препарати: преднізолон 60-120 мг (дітям 40-100 мг), дексаметазон 8-16 мг (дітям 4-8 мг) або гідрокортизон сукцинат чи гемісукцинат 125-250 мг (дітям 25-125 мг).
4. Внутрішньом’язово ввести 2,0 мл (дітям 0,5-1,5 мл) розчину тавегілу 0,1% або супрастину 2,5% під контролем артеріального тиску.
5. При бронхоспазмі внутрішньовенно вводиться 10,0 мл (дітям 2-8 мл) 2,4% розчину еуфіліну на 0,9% розчині хлористого натрію або дексаметазон (20-40 мг).
6. Серцеві глікозиди, дихальні аналептики (строфантин, корглікон, кордіамін) вводять за показаннями.
7. При необхідності слід звільнити дихальні шляхи від слизу, блювотних мас та провести оксигенотерапію.
8. Усі хворі з анафілактичним шоком мають бути госпіталізовані, а невідкладна допомога їм має надаватись першочергово. Транспортування хворих проводиться після виведення їх із загрозливого стану каретою швидкої допомоги або реанімаційною бригадою, оскільки в ході евакуації можливе повторне падіння артеріального тиску та розвиток колапсу.
Дози препаратів і тактика лікаря визначаються клінічною картиною, однак, у всіх випадках необхідно, в першу чергу, введення адреналіну, глюкокортикоїдів, антигістамінних препаратів.
Введення антигістамінних препаратів фенотіазинового ряду (піпольфен, дипразін та ін.) і препаратів кальцію не рекомендується.
Після виведення хворого з важкого стану він має бути направлений до стаціонару, в якому є можливість надання реанімаційних заходів і спостереження за ним не менше 3 днів, оскільки стан хворого може знову погіршитися.
Лікування.
Лікувальні заходи при анафілактичному шоці будь-якого походження повинні базуватися на основних механізмах його патогенезу і мають включати:
1. Припинення надходження алергену (аг) до організму хворого.
У випадку надходження АГ парентерально (лікарський препарат, яд комахи при ужаленні) слід накласти джгут вище місця введення АГ на 25 хв. (кожні 10 хв. слід послабляти джгут на 1-2 хв.), прикласти до цього місця лід на 15 хв.; обколоти місце ужалення (укусу) 0,3-0,5 мл 0,1% розчину адреналіну з 4,5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію.
При пероральному надходженні АГ доцільно спробувати його видалити чи зв’язати (промивання шлунку, введення сорбенту – активованого вугілля, аеросілу, поліфепану), в подальшому призначити послаблюючі, очищуючі клізми.
2. Заходи, спрямовані на відновлення гострих порушень функції кровообігу і дихання. Підшкірно вводиться 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,1-0,5 мл (при необхідності повторити введення через 20-40 хв. під контролем рівня артеріального тиску). При нестабільній гемодинаміці з безпосередньою загрозою для життя можливо внутрішньовенне введення адреналіну. При цьому 1 мл 0,1% розчину адреналіну розчиняють у 100 мл ізотонічного розчину хлориду натрію і вводять з початковою швидкістю 1 мкг/хв (1 мл на хв.). При необхідності швидкість введення може бути збільшеною до 2-10 мкг/хв. Внутрішньовенне введення адреналіну проводиться під контролем тиску.
Окрім цього, доцільно «наводнювати» хворого, включивши до інфузійних «коктейлів» полііонні розчини.
3. Компенсація адренокортикальної недостатності, що виникла.
З цією метою проводиться введення глюкокортикостероїдів внутрішньовенно – гідрокортизону (4 мг/кг), преднізолону (1-2 мг/кг) кожні 6 годин.
4. Нейтралізація й інгібіція в крові медіаторів алергічної реакції.
З цією метою проводять плазмафарез, ентеросорбцію.
5. Підтримка життєвоважливих функцій організму чи реанімація при вкрай важких станах або клінічній смерті.
Конкретну послідовність дій при анафілактичному шоці наведено нижче.
Примітки:
• Консультації фахівців за показаннями (алерголога, невролога, кардіолога, нефролога).
• На всіх этапах надання допомоги дитині обов’язкова регістрація у медичній документації всіх фізіологічних параметрів, даних лабораторних та інструментальних досліджень, терапевтичних заходів.
• Контролювати температуру тіла дитини і при необхідності забезпечити додаткове зігрівання.
• Усіх пацієнтів з анафілактичним шоком необхідно госпіталізувати, тому що перебіг шоку може бути хвилеподібним.
• Виписують дитину зі стаціонару не раніше 10-го дня через можливість розвитку міокардиту, гломерулонефриту, сироваткової хвороби, енцефаліту.
Набряк Квінке (син.: ангіоневротичний набряк, гігантська кропив'янка) - гострий, раптово розвинутий, обмежений набряк шкіри та підшкірної клітковини і (або) слизових оболонок. Частіше спостерігається у жінок; у дітей та осіб похилого віку зустрічається рідше.
Чому ж виникає набряк? В організмі людини є особлива речовина - гістамін. У нормі він міститься в клітинах, які називаються огрядними. Вони знаходяться в сполучній тканині, лімфовузлах, селезінці і кістковому мозку і нічим себе не проявляють до пори до часу.
Як тільки в організмі виникає вогнище запалення, огрядні клітини отримують сигнал від інших клітин, активуються і викидають "заряди" гістаміну та інші речовини в кров. Гістамін викликає розширення капілярів і підвищує проникність їхніх стінок. Це призводить до того, що в осередку виникає набряк, збільшується і сповільнюється кровотік, а значить, концентрується все більше захисних клітин (нейтрофілів і лімфоцитів). Вони-то і допоможуть організму справитися із запаленням.
Те ж саме відбувається і при набряку Квінке (тільки самого вогнища запалення немає, і провокують звільнення гістаміну зовсім інші чинники, іноді цілком нешкідливі) . І тут огрядні клітини вивільняють гістамін, який викликає розширення капілярів, збільшує проникність їхніх стінок, що і призводить до набряку тканин. При набряку Квінке в процес втягуються глибокі шари шкіри і підшкірні тканини. Кропив'янка - той же набряк Квінке за механізмом розвитку, тільки в процес втягуються верхні шари шкіри. При цьому в осередку дії гістаміну розширюються судини, набухають сполучні волокна і з'являються невеликі скупчення запальних клітин (головним чином нейтрофілів і лімфоцитів).
Причини:
До лікарських речовин, які можуть викликати набряк або кропив'янку, належать антибіотики, в першу чергу пеніцилін, ацетилсаліцилова кислота, протисудомні препарати, вітаміни групи В, препарати йоду, лікувальні сироватки.
Речовини, які додаються до деяких ліків, - парабени і сульфіти, також можуть викликати алергічну реакцію. Це місцеві анестетики, бронходилататори, кортикостероїди, антибіотики, очні препарати.
Нестероїдні протизапальні препарати можуть підвищити чутливість шкіри до гістаміну, таким чином підвищуючи ймовірність виникнення набряку Квінке.
Дана група препаратів у ; першу чергу небезпечна для дітей, схильних до алергії, або тим, чиї батьки мають алергічні реакції. Будь-які прояви алергічних станів (бронхіальна астма, атопічний дерматит і т.д.) підвищують ризик розвитку набряку Квінке при введенні даних груп препаратів.
Можуть викликати алергічну реакцію або безпосередньо вивільнення гістаміну з клітин багато харчові продукти або містяться в них добавки: фарбники і консерванти.
Приміром, мононатріевий глутамат, тартразіновий барвник і особливо сульфіти, які часто додаються в салати, сушені фрукти, маринади, ковбаси, сосиски, сир і фруктові соки. При "синдромі китайської кухні" реакція може виникнути після вживання екзотичних видів риб, креветок і морських салатів. Звичайно, мало хто годує малят подібними стравами, але в медицині описані випадки набряку Квінке у дітей, викликані запахом риби! Деякі харчові продукти містять речовини, які звільняють внутрішньоклітинний гістамін. До них відносять полуницю, рибу, шоколад, томати, лимони, банани, яєчний білок. Ці продукти лікарі настійно рекомендують не давати дітям до 3 років. Інші продукти нічого не звільняють, але самі утримують гістамін у великих кількостях; це сир, квашена капуста, ковбаси. Безумовно, від шматочка сиру у здорової дитини навряд чи виникне набряк Квінке. Тут важливим є спадкова обтяженість (мама, тато чи обоє батьків страждають алергіями), недотримання гіпоалергенної дієти під час вагітності (якщо у мами є схильність до алергії), захворювання шлунково-кишкового тракту у малюка і багато інших чинників.
Пилок рослин також може послужити причиною виникнення набряку Квінке. З багатьох тисяч рослин на землі тільки 50 продукують пилок, здатну викликати алергічну хворобу під назвою "поліноз". Поліноз (від лат. Pollen - пилок) - це захворювання, яке викликається підвищеною чутливістю організму до пилку різних рослин, при цьому страждають дихальні шляхи, кон'юнктива очей, шкіра. Ця хвороба характерна для дітей більш старшого віку - від 3 до 9 років. У 11% дітей, які страждають на поліноз, хвороба може ускладнитися набряком Квінке. Для європейської частини Росії в квітні - травні потенційно небезпечними в плані виникнення полінозу (і ускладнення у вигляді набряку Квінке) є квітуча береза, вільха і ліщина; в червні - липні - злакові (тимофіївка, їжака, вівсяниця, райграс, лисохвіст, тонконіг, костриця), в липні - серпні - полин, марева, лобода. У південно-східному регіоні Росії в переважній більшості випадків причиною поллинозов є пилок конопель, лободових, Циклахена. У дітей часто реакцію викликає не один, а поєднання декількох видів рослин. При цьому половина дітей має ще і чутливість до харчових продуктів, про які сказано вище.
Незвичайна реакція на укус комахи може бути опосередкована IgE-антитілами або викликана отрутами і слиною комахи, які містять гістамін та інші речовини. І тут, звичайно, важливу роль відіграє схильність дитини до подібних реакцій і спадковість (якщо у мами, тата, близьких родичів відзначався
Розрізняють два типи набряку Квінке : алергічний і псевдо алергічний.
Алергічний набряк Квінке, як і інші алергічні захворювання, виникає в результаті сильної алергічної реакції організму, яка розвивається у відповідь на проникнення в організм специфічного алергену. Алергічний набряк Квінке часто поєднується з харчовою алергією, бронхіальною астмою, кропив'янкою, полінозами.
Псевдоалергічний набряк Квинке (тобто не алергічний) розвивається у людей з природженою патологією системи комплементу. Система компліменту це група білків крові, що беруть участь в розвитку первинних імунних і алергічних реакцій. У крові людини ці білки знаходяться в неактивному стані і активуються тільки в момент і в місці проникнення в організм стороннього антигена. У хворих з псевдоалергічним набряком Квинке система компліменту здатна активуватися спонтанно або у відповідь на теплові або хімічні роздратування (тепло, холод), призводячи до розвитку масивної алергічної реакції.
Алергічний набряк Квінке часто поєднується з кропив'янкою.
Кропив’янка – поліетіологічний синдром, що проявляється характерними шкірними елементами (уртикаріями), які мають швидку динаміку.
Незалежно від ґенезу для кропив’янки характерним є підвищення проникнення судин мікроциркуляторного русла і гострий розвиток набряку в області периваскулярних тканин. При ураженні підшкірного і підслизового шару дерми розвивається ангіоневротичний набряк.У хворих нерідко відзначаються і інші захворювання алергічної природи: бронхіальна астма, поліноз та ін
Хронічну кропив’янку слід відносити до алергічної, якщо вона опосередкована імунологічними механізмами.
Відомим є кропив’янка що обумовлений дією холоду, тепла, вібрації, як наслідок системних, інфекційних захворювань, внаслідок холінергічних механізмів, психогенних факторів, тощо. Дуже часто має місце рецидивуюча чи хронічна кропив’янка, пов’язана з порушенням діяльності органів шлунково-кишкового тракту.
Гостра алергічна кропив’янка (ГАКр).
Починається гостро, приблизно за півгодини після потрапляння до організму відповідного гостра алергічна кропив’янка триває не більше 6 тижнів. Проявляється уртикаріями чи висипом, що свербить. Елементи ГАКр частіше мають блідо-рожевий чи червоний колір, оточені зоною еритеми, яка зникає при натисканні. Елементи кропив’янки зберігаються на протязі 1-6 годин, інколи супроводжуються підвищенням температури тіла, болем у животі, суглобах. У 42% випадків ГАКр сполучається з набряком Квінке.
Постійна поява нових елементів кропив’янки чи набряку Квінке, їх періодичне рецидивування (в строк понад 6 місяців) свідчить про формування хронічної кропив’янки чи набряку Квінке. Тривалість захворювання зазвичай не перевищує 6 тижнів, протікає 8-10 місяців, часто рецидивує. У 43% хворих відмічається еозинофілія, у 40% - лейкоцитоз, у 32% - прискорена ШОЕ. У 72% хворих виявляється патологія носоглотки, у 78% - патологія шлунково-кишкового тракту.
Клінічні прояви.
1. Розвивається при влученні різних алергенів (харчових, пильцевих, лікарських і ін.).
2. Виникає гостро, відзначається набряк клітковини губ, вушних раковин, кистей, стіп, статевих органів.
3. Найчастіше виникає набряк слизової оболонки гортані, осиплість голосу, дисфонія, інспіраторна задишка.
Найбільш небезпечним є набряк гортані. У хворого раптово з'являються кашель, осиплість голосу, неспокій, блідість або синюшність особи, утруднене дихання, іноді кровохаркання. При огляді порожнини рота виявляється набряк м'якого піднебіння, язичка і піднебінних мигдалин, при ларингоскопії відзначається набряк надгортанника і слизової оболонки гортані. Подібний стан триває від 3 - 5 до 20 - 30 хв і поступово проходить, триваліше зберігається осиплість голосу. Можливо наростання набряку або поширення його на слизову оболонку трахеї при цьому стані пацієнта погіршується і виникає небезпека летального результату від асфіксії.
Набряк слизової оболонки шлунково-кишкового тракту клінічно нагадує картину гострого живота - супроводжується появою різких болів у животі, блювотою і поносом. Зміни шкіри і видимих слизових оболонок в подібних випадках можуть бути відсутніми, що ускладнює своєчасну діагностику.
Навіть у випадку локалізації набряку Квінке тільки на шкірі можуть спостерігатися загальні явища у вигляді лихоманки, збудження, болю в суглобах і втрати свідомості.
Перша допомога:
Отже, перше, що треба зробити, якщо це можливо, - припинити контакт з алергеном (витягнути жало комахи, припинити введення препарату), укласти малюка і підняти його кінцівки.
Вище місця укусу або введення ліків накласти джгут (у разі, якщо укус або ін'єкція були зроблені в ; руку чи ногу). На місце укусу можна покласти холодний компрес.
Дати дитині багато пити кімнатної температури для поліпшення мікроциркуляції і виведення алергену з організму (дітям від 3 років, не страждають хворобами обміну речовин, дають лужне пиття : 1-2%-ний розчин харчової соди (1 г соди на 1 літр води), боржомі або нарзан).
Для виведення залишків алергену з організму можна дати сорбенти: завис активованого вугілля (дітям до 3 років розтовкти 5 таблеток і ретельно перемішати в склянці води), смекту (1 пакетик для дітей до 1 року, 2 пакетики 2 рази на день для дітей 2-3 років ), ентеросгель (1 ч. ложка для дітей до 1 року, 2 ч. ложки - для дітей 1-3 років).
Дати дитині фенистил - протиалергічний препарат у краплях (у вікових дозах). Особливу обережність слід дотримуватися, даючи препарат малюкам до 1 року. Якщо дитині виповнилося 2 роки, можна дати йому кларитин (у дозі 2,5 мг (2,5 мл сиропу або 1/4 таблетки), фенкарол (дитині від 2 до 3 років - по ; 0,005 мг).
Увага! Перед застосуванням будь-якого препарату слід порадитися з лікарем, який знає індивідуальні особливості вашої дитини.
Лікар "швидкої допомоги" при появі ознак утрудненого дихання, зміни кольору особи (синюшний, потім блідий) введе преднізолон внутрішньом'язово з розрахунку 2-3 мг/кг маси тіла. Зазвичай мама дитини, у якого вже були подібні стану (частіше при спадковій формі захворювання), зберігає преднізолон у своїй аптечці. Необхідно докладно розпитати сімейного або дитячого лікаря про методику введення препарату при появі перших ознак ядухи, лікар повинен показати батькам, як і куди вводиться ліки. Батькам для самостійного введення частіше рекомендують внутрішньом'язові ін'єкції.
Негайно госпіталізувати дитину для надання йому реанімаційних дій в умовах стаціонару. Навіть якщо всі симптоми куповані на місці, лікарі будуть наполягати на госпіталізації, враховуючи вік дитини і необхідність спостереження за ним, а також для з'ясування причини, що призвела до розвитку набряку Квінке.
Діагностика
Після купірування гострих симптомів виникне необхідність пошуку причин виникнення набряку Квінке. Перед розмовою з лікарем згадайте такі моменти, які допоможуть лікареві поставити діагноз:
алергічні захворювання в сім'ї;
перенесені раніше алергічні захворювання у дитини;
реакції на ліки (в тому числі і у мами з татом);
реакції на сироватки, вакцини;
сезонність виникнення;
вплив фізичних факторів;
зв'язок з ; застудами;
де і коли частіше виникає набряк;
вплив їжі;
контакту з тваринами;
житлово-побутові умови.
Медична допомога:
1. Десенсибілізуючі препарати: димедрол 1% розчин 0,5-1 мг/кг в/м'язово або в/венно.
2. Лазікс 2% р-р - 1-2 мг/кг в/м'язово.
3. Адреналін 0,1% р-н - 0,2-0,3 мл підшкірно.
4. Преднізолон - 1-2 мг/кг в/м'язово або в/венно.
5. При ентеральному влученні алергену - ентеросорбенти (активоване вугілля 0,5-1,0 г/кг або 5% розчин Ентеродеза 10-50 мл), очисна клізма.
6. Госпіталізація до ВІТ.
Лікар може призначити наступні лабораторні методи дослідження в гострий період:
Кількісне визначення IgE в сироватці крові.
Кількісне визначення специфічних IgE у сироватці крові до алергенів за допомогою ІФА та множинного аллергосорбентного тесту.
Дослідження системи комплементу.
Інші дослідження проводяться через 2 -3 місяці після одужання (час, протягом якого в крові з'являється достатня кількість відповідних антитіл до алергену):
Критерії ефективності та очікувані результати лікування.
Результатом лікування гострої кропив’янки або набряку Квінке повинно бути повне усунення їх симптомів. Результатом лікування хронічної кропив’янки повинно бути суттєве подовження періодів ремісії, покращення якості життя хворого, усунення небезпечних епізодів хвороби.
Легкий перебіг гострих кропив’янок, набряку Квінке та хронічні кропив’янки повинні лікуватися амбулаторно. Важкий перебіг, включаючи набряк Квінке в життєво небезпечних ділянках тіла повинні лікуватися в умовах стаціонару.
Профілактика: полягає в дотриманні строгої дієти (виключення алергенів), виключення алергенів з оточення хворого, профілактичний прийом антигістамінних препаратів під час цвітіння рослин або контакту з іншими алергенами.
Використана література:
«Протокол надання медичної допомоги хворим на алергічну кропив’янку та набряк Квінке»- Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України № 432 від 03.07.2006 р.
Дитячі хвороби / За ред. В.М. Сидельникова, В.В. Бережного. – К.: Здоров'я, 1999. – С. 207-231.
Аллергические болезни у детей / Под ред. М.Я. Студеникина, И.И. Балаболкина. – М.: Медицина, 1998. – С. 669-686.
Воронцов И.М., Маталыгина О А. Болезни, связанные с пищевой сенсибилизацией у детей. – Л.: Медицина, 1986. – 272 с.