170. Чорноморський банк торгівлі та розвитку: необхідність створення, організація та діяльність.

ЧБТР було засновано як результат розвитку фінансово-економічного співробітництва країн Чорноморського басейну (Албанія, Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Грузія, Греція, Молдова, Румунія, Російська Федерація, Туреччина та Україна) 30 червня 1994 р. у м. Тбілісі, Грузія. Чорноморський банк торгівлі і розвитку створений, як багатонаціональний банк із статутним капіталом в 1 млрд Спеціальних прав запозичення із штаб-квартирою в м. Салоніки, Грецька Республіка. ЧБТР користується всіма привілеями та імунітетами міжнародної організації.Основною метою Банку є підтримання приватного сектору та комерційної діяльності, міжнародної торгівлі на користь, насамперед країн-членів, що допомагатиме перехідним економікам стати повністю конкурентними і відкритими. У своїй діяльності Банк надає перевагу фінансуванню проектів, спрямованих на розвиток багатостороннього співробітництва країн Чорноморського басейну, прикордонної торгівлі та кооперації виробництва в регіоні. Банк здійснює свої операції шляхом:

підтримання торговельної діяльності;

надання позик або участі у позиках разом з багатосторонніми установами;

інвестування в акціонерний капітал;

гарантованого розміщення в цінні папери;

надання технічної допомоги для розвитку інфраструктури.

У зв’язку з тривалим процесом створення Чорноморського банку торгівлі і розвитку, його операційна діяльність розпочалася лише 1 червня 2000 р. У своїй стратегії стосовно України ЧБТР визначив такі напрями діяльності:

розвиток енергетичної галузі;

стимулювання українського експорту, насамперед в країни — члени ЧБТР;

фінансове підтримання сільського господарства та промисловості;

розвиток малого і насамперед середнього бізнесу в Україні.

171. Європейський банк реконструкції та розвитку, його призначення, організація та діяльність в Україні.

ЄБРР — міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Створений в 1991 році (штаб-квартира — в Лондоні).

Акціонерами Банку є 61 держава, Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал — 20 млрд. євро. Країнам ЄЕС належить 55,12% капіталу, США — 10%, Японії — 8,52%, країнам операцій — 11,78% (в тому числі Україні — 0,8%), іншим акціонерам — 14,58%. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. Збори акціонерів проводяться щорічно ЄБРР працює лише на комерційних засадах. На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% — у державний сектор. Крім цільових кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів, допомога в організації систем розподілу продовольства). Спеціальних коштів для надання технічної допомоги ЄБРР не має, а залучає інші ресурси, в тому числі із створених у країнах ЄС спеціальних фондів, міжнародних організацій. Завданнями ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є: — зміцнення фінансового сектору;— сприяння виникненню та розвитку дрібних та середніх підприємств; — допомога у галузі інфраструктури; — підтримка структурної перебудови великих підприємств; — створення сприятливого інвестиційного клімату; — залучення прямих іноземних інвестицій та заохочення спільного фінансування проектів.

Україна вступила до ЄБРР 13 серпня 1992 р. Мале та серед¬нє підприємництво в нашій країні поки що розвинуте недоста¬тньо, і міжнародне співробітництво з Банком максимально спрямоване на сприяння розвитку цього перспективного сек¬тору економіки. Після вступу України до ЄБРР їй було відкри¬то кредитну лінію ЄС на суму 130 млн. екю, яку практично відразу було використано. Пріоритетами діяльності ЄБРР в Україні є такі:— підтримка розвитку приватного сектору;— підтримка приватизації;— підтримка зміцнення фінансового сектору, насамперед через фінансування мікро -, малих та середніх підприємств;— сприяння приватним інвестиціям у харчову промисловість та розвиток сільського господарства;— раціоналізація енергетичної галузі;— розвиток малих та середніх підприємств (МСП);— модернізація і реформа основних галузейінфраструктури.