134. Банківська система в механізмі фінансового регулювання, її сутність та функції.

Правомірним видається формулювання банківської системи як законодавча визначеної, чітко структурованої та су-бординованої сукупності фінансових посередників, які займаються банківською діяльністю на постійній професійній основі і функціонально взаємоув 'язані в самостійну економічну структуру. На перше місце в системі виходять цілі: • забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою узгодження інтересів окремих банків із загальносуспільними інтересами. Ця ціль вступає в певну суперечність із забезпеченням прибутковості як ключовою ціллю комерційних банків; * забезпечення надійності і стабільності функціонування банківської системи в цілому з метою стабілізації грошей та безперебійного обслуговування економіки. Жодна з цих цілей не під силу окремому банку, яким би економічно могутнім він не був. Тільки скоординоване об'єднання їх в систему, зорієнтовану на зазначені цілі, робить досягнення їх реальним.Банківська система спроможна виконувати три такі функції1: • трансформаційну; • створення платіжних засобів та регулювання грошового обороту (емісійну); • забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна). Трансформаційна функція банківської системи базується на аналогічній функції окремих банків. Проте вона не є сумою механічного складання подібної функції всіх банків, що входять у систему. У масштабах системи виникає якісно нова функція трансформації — більш масштабна, більш глибока, більш завершена й ефективна, ніж сума трансформаційних потенціалів окремих банків. Це зумовлюється двома обставинами: • по-перше, в трансформаційний процес активно включається центральний банк, по-друге, система істотно підвищує трансформаційний потенціал вузькоспеціалізованих банків. Функція створення платіжних засобів і регулювання грошового обороту (емісійна) полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Іншими словами, банківська система управляє пропозицією грошей. Функція забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку (стабілізаційна) пов'язана з надзвичайно високою ризикованістю банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб'єктів, криють у собі підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розладу усього грошового ринку, провокування загальноекономічної кризи.

136. Небанківські фінансові посередники, їх види, призначення та особливості діяльності в Україні.

Фінансові посередники:- банки;- небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають ще спеціалізованими фінансово-кредитними установами, чи парабанками.

Небанківські фінансово-кредитні установи теж є фінансовими посередниками грошового ринку, які і здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх у дохідні активи: у цінні папери та кредити (переважно довгострокові). У своїй діяльності вони мають багато спільного з банками: * функціонують у тому самому секторі грошового ринку, що й банки, - у секторі опосередкованого фінансування; * формуючи свої ресурси (пасиви), вони випускають, подібно до банків, боргові зобов'язання, які менш ліквідні, ніж зобов'язання банків, проте теж можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент; * розміщуючи свої ресурси в дохідні активи, вони купують боргові зобов'язання, створюючи, подібно до банків, власні вимоги до інших економічних суб'єктів, хоч ці вимоги менш ліквідні і більш ризиковані, ніж активи банків; * діяльність їх щодо створення зобов'язань і вимог ґрунтується на тих самих засадах, що й банків. Перетворюючи одні зобов'язання в інші, вони, як і банки, забезпечують трансформацію руху грошового капіталу на ринку - трансформацію строкову, обсягову і просторову, а також трансформацію ризиків шляхом диверсифікації. Разом з тим посередницька діяльність небанківських фінансово-кредитних установ істотно відрізняється від банківської діяльності:* вона не пов'язана з тими операціями, які визнані як базові банківські. * вона не зачіпає процесу створення депозитів і не впливає на динаміку пропозиції грошей, а отже немає потреби контролювати їх діяльність так само ретельно, як банківську, насамперед поширюючи на них вимоги обов'язкового резервування.* вона є вузько спеціалізованою. Спеціалізація небанківських посередників здійснюється за двома критеріями:1) за характером залучення вільних грошових коштів кредиторів;2) за тими додатковими послугами, які надають фінансові посередники своїм кредиторам.* страхові компанії; * пенсійні фонди;* ломбарди, лізингові та факторингові компанії. Усередині групи інвестиційних посередників за цим критерієм можна виокремити: * інвестиційні фонди;* фінансові компанії; * кредитні товариства, спілки тощо.Процес розвитку традиційних фінансових посередників і поява нових неминуче зачепить і Україну. Проте це стане можливим лише за умов:* прискорення ринкової трансформації економіки;* підвищення монетизації економіки до рівня розвинутих країн; *суттєвого підвищення рівня і якості життя основної маси населення;* досягнення реальної макроекономічної стабілізації та постійної стабілізації національних грошей.