28. Швидкість обігу грошей, її сутність, порядок визначення, чинники зміни та роль.

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою: V = PQ\Mде V - швидкість обігу грошей;Р - середній рівень цін на товари та послуги;Q - фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді;M - середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (Р*Q) й обернено пропорційно - з обсягом маси грошей, що є в обороті.Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чинників з різнонапрямленим характером дії. Усі їх можна поділити на дві групи - ті, що діють на боці платоспроможного попиту, і ті, що діють на боці пропозиції. Серед чинників першої групи головними є зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб населення тощо. Основні чинники другої групи - розвиток суспільного виробництва, ринкових відносин, інфраструктури ринку тощо.Швидкість обігу грошей, як і їх маса, впливає на економічні процеси не своєю абсолютною величиною, а її зміною протягом певного періоду - прискоренням чи уповільненням.Зміна швидкості обігу грошей має істотні економічні наслідки: збільшує чи зменшує пропозицію грошей в обігу і цим впливає на платоспроможний попит і на витрати обігу; ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу; дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу. Тому спостереження й аналіз її показників є важливими для визначення напрямів і методів регулювання грошового обороту.

29. Рівень монетизації економіки як макроекономічний показник. Причини та наслідки демонетизації економіки України в 90-х роках хх ст.

Монетизація – це процес насичення економіки позичковим капіталом, який є основним джерелом фінансових ресурсів в країні. Це показник (індикатор) стану економіки.Рівень монетизації економіки визначається відношенням маси грошей в обороті за будь-яким агрегатом на певну дату до річного обсягу ВВП даної країни.Коефіцієнт монетизації економіки Км=Де М – маса грошей на кінець року (сер-річна)

ВВП – номінальний обсяг ВВП за рік.Динаміка Км в Укр: 1991р.-80,2%, 1993-32,5%, 1995-13,1%, 2000-18,9%,2003-35,5%,2007-55,6%,2008-54,3%. Така динаміка свідчить про малі запаси грошей в домогосподарств. Це мало для того, щоб ми кредитували світ. Ми можемо бути і є тільки позичальниками. У 1995р. ціни зростали в багато разів більше, ніж доходи населення. ВВП номінальний зріс більше, ніж маса грошей, тому Км у 1995р. такий низький. Рівень монетизації ВВП в Україні протягом 1991-1995 pp. систематично знижувався з 80,2% у 1991 р. до 13,1% у 1995 р. Це дає підстави стверджувати, що забезпеченість економіки грошовою масою за цей період погіршилася, тобто відбулася демонетизація економіки. Це негативно вплинуло на стан платіжної дисципліни, а отже на розвиток економіки: поглибилися платіжна криза, широких розмахів набув бартер, помітно знизилась ліквідність економічних суб'єктів та банків тощо.З 1996 р. спостерігається поступове повільне піднесення рівня монетизації - з 13,1% у 1995 р. до 17,4% у 1999 р. Це можна розцінювати як прояв певного поліпшення забезпеченості економіки грошовою масою. Проте темпи його були недостатніми і не привели до помітного зміцнення платіжної дисципліни. Вона все ще залишалася в незадовільному стані, негативно впливала на економічні процеси.