Місце факту в інформаційних жанрах

Як відомо, до інформаційних жанрів відносяться: замітка, репортаж та інтерв’ю. Їх основне призначення – повідомлення нових та цікавих фактів зі всіх сфер людської діяльності.

У хронікальній замітці новина може бути відображена в якому-небудь факті або цифровому матеріалі. У якості інформаційного приводу можуть виступати будь-які суспільно значущі події. Про актуальний факт журналіст може повідомити як до початку події, використовуючи такі кліше, як наприклад „завтра, в такий-то час, планується черговий запуск космічного корабля...”, так і після його завершення, наприклад „вчора відбулося урочисте вручення державних нагород групі театральних діячів..”. У такого роду замітках використовуються, як правило, один або два опорних факти, які подаються без коментаря або якої-небудь подробиці.

У замітці використовуються найрізноманітніші способи подачі фактів. Наприклад, М.Шостак виділяє два варіанти інформування: жорстке та м’яке. У першому випадку журналіст оперативно інформує читачів про подію, що відбулася. „Жорстка” новина, на думку Марії Шостак, представляє собою короткий, точніше, стислий факт, в якому висловлюється тільки суть події. У „м’яких” новинах оперативність ослаблена, зате вводиться момент інтриги, активніше використовується деталь.

У „жорстких” новинах головна інформація з’являється на початку матеріалу. Прикладом „жорстких” новин може служити наступна замітка: „Близько 100 чоловік, 27 пожежних машин, 4 спецдрабин, 8 машин „швидкої допомоги” і пошуково-рятувальні групи сил МНС були задіяні при гасінні пожежі в петербурзькому Інституті урбанізації. Пожежі надали п'ятий номер. Приїхав сам голова УВС міста і області Анатолій Поніделко. На щастя, постраждалих немає, якщо не рахувати тих співробітників, які залишилися без роботи”. Тут використовуються тільки підсумкові дані з гасіння пожежі. Замітка написана за класичною формулою римського оратора Квінтіліана і чітко відповідає на питання: „що”, „де”, „коли”, „як”.

У „м’яких” новинах акцент робиться на подробицю або на цікаву деталь. „М’яка” новина – пише М.Шостак, – рекомендується при зниженій значущості події або коли необхідний інший тон розмови про неї, коли ослаблені або зовсім відсутні оперативний або інформаційні приводи”. Кажучи про значущість події, потрібно завжди пам’ятати про ступінь автентичності фактів. Такими вважатимуться тільки ті з них, які максимально наближені до події у часі та просторі. Повідомлення про зникнення музейного експонату, про який журналіст напише тиждень опісля, навряд чи кого зацікавить, якщо до нього не додати якихось пікантних подробиць. До „м’яких” новин найчастіше вдається бульварна преса. Їхні повідомлення, як правило, іронічні, часом навіть саркастичні, хоча події, які описуються, можуть бути не зовсім смішними, тобто можуть стосуватись і вбивства, і пограбування.

Розглянемо тепер, як позиціонуються факти в репортажі. Предметом відображення репортажу є не якась закінчена подія, а певний процес або дія. Тому журналістові важливо не просто описати ті або інші факти, а показати динаміку розвитку події, виразити до неї своє відношення. „Наочність” в репортажі досягається завдяки використанню різних деталей, штрихів та подробиць, а також через авторське співпереживання діям, що розгортаються на його очах.

Велика роль в репортажі відводиться авторові. Він – головний розпорядник всієї дії. Саме від автора залежить, в якій черговості будуть піднесені факти, яка картина дійсності буде „висвітлена” найповніше, як буде збудована сюжетно-композиційна структура репортажу. Присутність автора в матеріалі може бути виражена по-різному: через внутрішні монологи, роздуми, ремарки, відступи, репліки, характеристики і т.п. Усі ці засоби придатні для досягнення „ефекту присутності”. Таким чином, у репортажі, на відміну від замітки, журналіст не просто констатує факти, а, відштовхнувшись від них, показує динаміку розвитку події, відкрито виражаючи авторське відношення до всього, що відбувається на його очах.

Інакше будується робота над інтерв’ю. Журналісти звертаються до даного жанру тоді, коли їм потрібно з посиланням на авторитетне обличчя висвітлити ті або інші події, коли потрібні експертні оцінки з приводу певних фактів, коли потрібно від самої людини дізнатися які-небудь подробиці з її особистого або суспільного життя і т.д. Факти, що наводяться в інтерв’ю, завжди підчиняються загальному задуму і темі розмови. Тому, прагнучи відтворити логіку бесіди, журналісти використовують в публікації тільки найбільш значущі вислови співбесідника. Потрібно враховувати і відмінність усної і письмової мови. В усній розмові респондент може вільно або мимоволі відволікатися на інші теми, ухилятися від поставлених питань, говорити не по суті питання, порушувати логіку міркування різними відступами і т.п. У письмовій мові подібного роду вільності недопустимі. Тому журналіст комбінує різні шматки бесіди, виходячи з основного задуму. Так монтуються блоки інтерв’ю, що складаються з питань та відповідей. '

Факти в інтерв’ю використовуються з урахуванням різновидів даного жанру. Наприклад, в інтерв’ю-повідомленні співбесідник інформує читачів про найбільш важливі події. У інтерв’ю-діалозі факти – лише привід для розгортання бесіди. У даному випадку активність проявляє не тільки респондент, але й журналіст. У портретному інтерв’ю можуть бути використані факти, взяті не тільки з бесіди з героєм твору, але й з інших джерел (наприклад, відомості про ту або іншу людину можуть почерпнути з опиту його друзів, родичів, колег по роботі і т.д.). У всіх різновидах інтерв’ю факти можуть розташовуватися за ступенем їх важливості.