Неочевидні джерела

Більшість журналістів мають дуже вузький погляд на джерела ін­формації. Та якщо ви поглянете на якісні загальнонаціональні га­зети, які вміщують усе найкраще щодня, ви побачите, що витоки їхніх публікацій далеко не такі традиційні, як можна собі уявити. Це означає, що половина сюжетів надходить з неофіційних джерел. Якщо до урядових повідомлень відносити лише офіційні оголошення, на відміну від переданих через особисті контакти тем, тоді з неофіційних джерел надходить близько 60 % історій. Це доводить, як важливо налагоджувати контакти і, особливо, бути відкритим до нетрадиційних джерел і тем. Нижче наведено кілька порад щодо менш очевидних місць, де трапляють­ся хороші історії.

Університети й дослідні інститути

Хоч би що це було– сміливі медичні експерименти, вивчення ди­кої природи регіону чи розвідка, чому чоловіки віддають перевагу тому чи іншому кольору краватки, науковці провадять такі дослід­ження, які не вигадали б і фантасти. Деякі з них дуже спеціальні, та чимало здатні викликати загальний інтерес. Наприклад, Інсти­тут космічних досліджень у передмісті Москви багато років вивчає сумісність різних типів особистості, щоб люди, яких відправляють на орбіту, не почали битися відразу ж після того, як залишать Землю. Якщо викласти це для широкого кола читачів і сто­совно міжлюдських стосунків вдома й на роботі, а не на космічно­му кораблі, матимете історію, яка зацікавить будь-кого.

Спеціальні й альтернативні видання

Якщо ви підготовлені до читання спеціальних газет, вони можуть дати багату поживу для позащоденникових історій. Альтернативні видання також заслуговують на регулярну увагу. Інформація в них часом незбалансована, натомість вона часто є продуктом спілку­вання з нетрадиційними джерелами. Деякі найкращі історії вперше з’являються в таких газетах.

Книги

1998 року Мацей Заремба, журналіст польського походження, який працював у найбільшій шведській газеті „Дагенс Нюхетер”, викрив усю історію того, як між 1935 і 1976 рр. у Швеції були насильно стерилізовані понад 60000 жінок. Працюючи з дослідницею на ім’я Майя Рунцис, яка мала доступ до архівів Державної ме­дичної комісії, Заремба виявив, що попри загальну думку в Швеції стерилізація ніколи не була добровільною. Дівчата, які відставали в школі, відзначились нерозбірливими зв’язками або якось інакше не догодили владі, вважались „небажаними”, їх забирали з домі­вок державні виконавці й поміщали в установи, з яких випускали тільки в разі стерилізації. Цю історію передрукували по всьому світу, і шведський уряд призначив розслідування. І де ж Заремба вперше надибав цей сюжет? У маловідомій книжці, яку написали два шведи, та надрукували тільки в США.

Спеціальні журнали

Ці журнали видаються не для академічної аудиторії, а для простих людей зі спеціальними інтересами. Читання цих журналів відкри­ває для вас такі світи (наприклад, шукачів скарбів чи городників), до яких за нормальних умов ви ніколи б не потрапили. І будьте впевнені, що майже в кожному випуску на вас чекає історія, яка за правильної обробки зацікавить читачів газети. У комп’ютерному журналі це може бути історія про новий комп’ютерний вірус, який загрожує комерційним базам даних; в автомобільному –роз­повідь про новий рекет викрадачів автомобілів; у газеті еротики якесь рекламне оголошення може наштовхнути вас на розслідування випадків дитячої порнографії; а в журналі для садівників ви знайдете рецепт перетворення старих банкнот на добриво за допо­могою спеціальної обробки.

Міжнародні організації

У світі є тисячі й тисячі міжнародних організацій, які з року в рік друкують звіти, статистичні показники й дані, проводять кон­ференції й семінари й мають великий штат експертів – однак до них ніколи не звертаються репортери з масової газети. Такі організації – велике незаймане джерело історій. І не лише про глобальні проблеми. Значна частина їхньої роботи присвячена вивченню чи розробці специфічних проблем в окре­мих країнах. Ідіть до бібліотеки, пошукайте організації, задіяні у сфері ваших інтересів, і зв’яжіться з ними чи відвідайте їхній сайт. Організація Об’єднаних Націй, наприклад, має власні органи у справах жінок, подолання природних лих, охорони здоров’я, доб­робуту дітей, роззброєння, професійної виучки, економічного роз­витку, розселення людей, довкілля, океанів, торгівлі, біженців, миротворців, народонаселення, харчової допомоги, вирощування харчових продуктів, атомної енергетики, цивільної авіації, праці, мореплавства, телекомунікацій, промисловості, авторських прав, метеорології – справді, майже в усіх справах, які є під сонцем.

Оголошення

Оголошення – одне з найкращих джерел цікавих історій, і жур­налістам варто переглядати їх в усіх газетах, які потрапляють їм до рук. Зрештою, саме через них частина людства, яка не належить до журналістів, часто спілкується з незнайомими людьми. Напри­клад, 2 травня 1962 року така собі місіс Гледіс Юд дала в колонці маленьких рекламних оголошень „Сен Френсіско Ікземінер” (San Francisco Examiner) таке оголошення: „Я не хочу, щоб мій чоловік помер у газовій камері за злочин, яко­го він не чинив. Тож я готова відпрацювати 10 років куховаркою, служницею чи домогосподаркою в будь-якого з відомих адвокатів, який захищатиме його і доб’ється виправдання”.

Один з найвідоміших у місті адвокатів, Вінсент Холінен побачив це оголошення й зв’язався з місіс Кід. Її чоловіка мали судити за вбивство старого антиквара, бо відбитки його пальців знайшли на забризканому кров’ю пишно оздобленому мечі в крамниці жертви. На суді Холінен довів, що антиквара було вбито не цією зброєю. Він також виявив, що відбитки Кіда й кров з’явились на мечі, бо якось він бавився з ним, поки його друг щось купував. Присяжні визнали Кіда невинним, а Холінен відмовився від пропозиції місіс Юд відслужити. Є безліч прикладів менших історій, знайдених у розділі оголошень: від жінки з Росії, такої нужденної, що вона на­магалася продати власного сина шайці контрабандистів екзотич­них тварин, які рекламували рідкісних домашніх тварин і т. п.

Річниці

Вони – невичерпне джерело історій. Це можуть бути просто дні народження й смерті, важливі історичні події або незвичніше – суспільні річниці на кшталт винайдення побутових приладів чи інші віхи щоденного життя. Історії про річниці необов’язково мають бути розважальними. У пошуках матеріалу для історичної статті до п’ятої річниці якоїсь сенсаційної події часто можна на­трапити на прихований звіт, забутих свідків або щось іще, з чого робиться хороша, глибока стаття.

Інші продуктивні ділянки:

спеціалізовані відділки поліції (особливо з боротьби з шахрайством, комп’ютерними злочинами, крадіжками творів мистецтва й антикваріату) та інші служби з надзвичайних ситуацій; маловідомі урядові установи (наприклад, ті, що мають справу з наданням державі прав на земельну влас­ність в обмін на зниження податку на спадщину або з управлін­ням активами психічно хворих тощо); інвестиції, які обіцяють дуже високі прибутки; всяка „миттю стань багатим” або „безпрограш­на” бізнес-схема; кредитні компанії (особливо орієнтовані на не дуже заможних); щойно оприлюднені урядові документи; і групи тиску чи групи самодопомоги у незвичних сферах.

Джерела новинної інформації науковці часто поділяють на три категорії: онлайнові, друковані й людський фактор.