15 Із 16 прогнозів

Дж. Ґеллапа

щодо перемоги на

президентських

виборах були правильними.

Середня

похибка становила

3,8 %. Не

Дж. Ґеллап відкрив

математичні

закони вибіркового

аналізу, але він

став першим соціологом,

який

глибоко їх зрозумів,

оцінив і почав

цілеспрямовано

використовувати

у вивченні

електорату

VI Всесвітньому соціологічному конгресі в Евіані зауважив: «Харшстор

нинішньої соціології пояснюється її зосередженням на техніці, її

захопленням збором фактів і порівняним браком значних,синтезів та

крупних систем соціології. Сучасна соціологія розкопала так багато

фактів, що часто не знає, що з ними робити.

.. .Подобається нам це, чи ні, але сучасна соціологія на роздоріжжі:

одна дорога веде її до нових вершин великих синтезів і до адекватніших

систем соціології, інша ж - до банальних,штампованих, вкрай технізованих

наборів догм, позбавлених творчого натхнення і пізнавального зростання» .

Причин цієї кризи кілька. Передусім - це нехтування загальнотеоретичним

аспектом і орієнтація західної соціології на практичні цілі. По-

друге, менша, ніж у соціології марксистської, але все ж помітно виражена

ідеологічна заангажованість.

Відомий американський соціолог Е. Ґоулднер (він, до речі, перший

аргументував кризу академічної соціології), аналізуючи книгу

«Американська соціологія», спостеріг, наприклад, таке: «Попри те, що

книга опублікована в розпал війни у В'єтнамі й написана в період, коли

ворожнеча між чорними і білими досягла стадії

періодичного насильства і бунтів, її основний

настрій - це настрій самовихваляння і самопро-

славляння»2.

Ясна річ, що така ситуація не могла не розчарувати

і соціологів, і суспільство - самою соціологією.

Тим паче, що соціологи не зуміли передбачити

соціальних потрясінь кінця 60-х років.

Усе ж криза теоретичної соціології не призвела

до занепаду соціології практичної, яка успішно

розвивалася і навіть стала особливою галуззю

індустрії3. Виокремилися два напрями емпіричних

досліджень: соціальна інженерія й клінічна соціологія.

Чимало соціологічних інститутів вийшли на

міжнародну арену. Американський інститут громадської

думки Джорджа Ґеллапа, який регулярні

опитування в Америці розпочав 1935 року, заснував

дочірні організації у 20 країнах і вже з

1976 Року проводив дослідження у понад 60

шенмя між їхніми діями)1. Прихильники цієї теорії за допомогою поняття

«соціальна дія» пояснюють найрізноманітніші соціальні явища -

від вчинків індивіда до масштабних суспільно-історичних процесів.

Серед інших напрямів сучасної соціології виділяється побудований

на необігевіоризмі інтеракціонізм (Дж. Гоманс, Е. Гофман), який

створення і розвиток соціальних структур ставить у залежність від взаємодії

індивіда і групи.

На методику і тематику сучасних соціологічних досліджень суттєво

впливають неопозитивізм, феноменологія, неофройдизм. Скажімо,

той же інтеракціоніст вивчає переважно міжособові стосунки, ігноруючи

загальні проблеми структури суспільства.Соціолог-позитивіст зосереджується

на зовнішніх фактах поведінки людей і з них виводить соціальні

цінності та норми. Феноменолог, навпаки, цікавиться внутрішнім змістом

тієї чи іншої соціальної дії.

Такий різнобій дав американському соціологові

Р. Мертону підстави заявити у 50-х роках:

у США 5 тисяч соціологів і кожний має свою соціологію.

У 70-х роках соціологів, які належать до

«власного» наукового напряму, стало вже понад 8

тисяч2. Інший американський соціолог Р. Макгінс

твердить: «Соціолог є збирачем фактів... Існує,

звичайно, й інше плем'я соціологів - теоретики,

але порівняно з ордами збирачів емпіричних відомостей

їх зовсім мало»3.

Звичайно, не можна ігнорувати і деяку образність

цих тверджень і те, що при всій багатоманітності

американських соціологічних теорій вони так чи інакше

належать до названих вище напрямів. На початку 40-х років минулого

сторіччя криза західної соціології, однак, стала відчутною, а наприкінці

60-х початку 70-х - очевидною. Класик соціології Питирим Сорокін4 на

Історія розвитку і сучасний стан соціології