1 Див. Про це: Черниш н. Соціологія. - с. 87.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГИ

соціологію (тобто науку, яка віддає перевагу теоретичним

проблемам), став провідним у соціології

XX сторіччя. Його суть - у дослідженні соціальних

явищ і процесів як системи, у якій кожний

елемент має своє призначення (функцію).

У цьому плані низку переваг над структурним

функціоналізмом має психологічний напрям

із різнимивідгалуженнями. Побудований

на засадах бігевіоризму, він дає змогу пояснювати

соціальні явища через призму поведінки окремої

людини, її реакції на зовнішні стимули. Сучасні

психологічні напрями соціології ґрунтуються на

ідеях фройдизму. Практичним результатом розроблення

психологічного напряму стала так звана

«теорія людських стосунків на виробництві».

Своєрідною противагою психологічному

напрямові є технократичний, найяскравіше виражений

у теорії менеджеральної революції

Е. Фромма. Головною фігурою в суспільстві, згідно

з вченнями цього напряму, є менеджери, які

розвивають суспільство без соціальних революцій, завдяки технічному

прогресові. У духовній сфері, вважають «технократи», неминуче від-'

бувається стандартизація смаків, спрощення художніх творів та інші

явища, властиві масовій культурі. Німецький соціолог Т. Адорно

вважає, що розширення масової культури неминуче і фатально веде до

появи «одномірної людини» (назва однієї з робіт Г. Маркузе) зі стандартністю

мислення і поведінки, намаганням в усьому бути «як усі». У

таких умовах, на думку Г. Маркузе, суспільство досить легко поділяється

на маніпуляторів і маніпульованих.

Своєрідним різновидом маркузіанства є теорія канадського соціолога

М. Маклюена, який проголосив еру «візуалізації культури», при

якій під впливом телебачення та інших електронних засобів масової

комунікації виникає «світове село» з ідилією вільного від індивідуалізму

спілкування людей.

Однією з найважливіших теоретичних концепцій у сучасній соціології

є теорія соціальної дії, досить близька до структурного функціоналізму.

Заснована на поглядах М. Вебера, Ф. Знанецького, Т. Парсонса,

ця теорія розглядає дії індивіда як соціальні лише тоді, коли вони

орієнтовані на дії інших індивідів і взаємопов'язані (Ф. Знанецький вважав,

що соціолог має вивчати передусім не стосунки індивідів, а відио-

Відмінність

структурного

функціоналізму

від позитивістських

течій у тому,

що він дає змогу

не тільки вимірювати,

а й пояснювати

соціальні

факти. Правда,

виходячи з незмінності

функцій

соціальних систем

та їх елементів,

прихильники

цього напряму такі

пояснення часто

зводять до встановлення

кількісних

зв'язків між

явищами

Історія розвитку І сучасний стан соціології

1 Див.: Социологический справочник. - к., 1990. - с. 303-304.

2 Див.: Американская социология. - м, 1972. - с. 151.

" Там само. - С. 150.

" Творчий внесок П. Сорокіна в розвиток сучасної соціологічної думки справді вагомий.

Він автор всеосяжної макросоціальної соціологічної теорії, яка містить

елементи мікросоціального аналізу та принципів інтегрального синтезу; інтегральної

соціології із соціальною аналітикою, соціальною механікою та соціальною

генетикою як складниками; моделі соціокультурної динаміки з центральною

категорією «цінність». Йому також належить розробка теорії соціальної дії,

розв'язання проблем горизонтальної та вертикальної мобільності, поняття

«соціальна стратифікація» як постійної характеристики будь-якого організованого

суспільства. (Див. Черниш Н. Соціологія. - С. 97.)

Р. Макґінс: «У

результаті американський

соціолог

виявляється залитим

морем фактів,

однак він страждає

від спраги: він

прагне втамувати

потребу в надійних

теоріях, які могли

б упорядкувати ці

факти»

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЇ

Материальї VI Всемирного социологического конгресса (Звиан, 04.09.66) // Рс-

іеративньш сборник Института философии AH СССР. - М., 1967. - С. 22-23.

GauldnerA. The Coming Crisis of Western Sociology. - N.Y., 1970. - P. 48,

Про це й про головні риси емпіричної соціології див.: Черниш Н. Соціологія. - С, 9У.