1 Ворошилов в. Журналистика. - с. 298.

2 Там само. - с. 298-299, підкреслення наше.

3 Там само. - с. 300.

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

формаційного забезпечення. Для того й існують

видання («Львівські оголошення», «Ваш магазин

», «Телетиждень»), головне завдання яких -

давати інформацію, потрібну певній частині аудиторії.

Сприймаючи ж функціональний засіб за остаточну

мету, ми знову ж обмежуємо використання

реальних можливостей ЗМІ.

Характерно, що розмова про інформаційну

функцію виникла на етапі активізації соціологічних

досліджень журналістики і пов'язана, очевидно, з

результатами останніх. Адже в багатьох, якщо не у

всіх випадках головним мотивом звернення до ЗМІ

опитувані називали один: одержати інформацію про

певні події, проблеми, судження авторитетних людей

і т. д." Однак під час аналізу одержаних відомостей

випускали (і випускають) з уваги одну дуже

важливу обставину. Люди не усвідомлюють результатів

впливу (особливо цілеспрямованого) навколишнього

соціального середовища. Відповідно і читачі,

слухачі, глядачі не схильні визнавати результатів

упливу ЗМІ на них: переконана в чомусь людина

вважає, що вона сама дійшла певного висновку, самостійно сформулювала

певне судження. Про це свідчать і результати КСД «Ефективність впливу

ЗМІ на сільську аудиторію»: на запитання «Чому після того, як Ви прочитали

цю публікацію (його ставили тим, хто назвав конкретний виступ - 1 . Л.),

змінилася Ваша думка?» читачі давали відповідь:

«Я переконався», «Я прочитав і переконався». І

ніхто не сказав: «Газета мене переконала».

З чого ж починається ефективність? І чи

можна її виміряти? Із першим запитанням простіше,

оскільки суть ефективності зрозуміла всім і ні

в кого заперечень не викликає: ефективність - це

відношення конкретного результату до цілі - цілі

публікації, циклу чи ЗМІ загалом. Результат можна

міряти по-різному, але все-таки до спільного

знаменника довести можна, виокремивши результат

комерційний, політичний, ідеологічний, су-

Оскільки йдоть»

ся не про окремі

публікації (Інформаційна

функція

яких теж здебільшого

виявляється

підрядною), а про

систематизова ну

сукупність, створену

за конкретними

принципами

і з конкретною

метою, то принципово

важливо

враховувати, що

інформування - не

самоціль, а своєрідний

передавальний

механізм,

не функція, а засіб

реалізації функцій

журналістики

Чи справді

можна вимірювати

ефективність?

З позицій програмно-

цільового підходу

відповідь однозначна:

можна.

Ефективність можна

навіть розрахувати

наперед, якщо

розпочинати з

визначення цілі

виступу

Див. напр.: Саар А. Об одном способе определения специфических и функцію-

иальньгх характеристик каналов и средств массовой информации и прогшгогіДьі //

Соврєменньїе методи исследования средств массовой коммуникации: МптсрНОЛЬІ

Мсжресп. научи, конф. - Таллинн, 1983. - С. 71.

Ефективність журналістської діяльності

купний нарешті. Трохи складніше з цілями, які, як відомо, у видавця одні, у

редактора - інші, а у журналіста - ще інші. До того ж, масовоінформаційна

діяльність складається з трьох етапів: відображення дійсності, створення

тексту, освоєння його аудиторією', і один із цих етапів може бути ефективним,

а інші - ні. Проблему можна розв'язати, якщо брати за основу не

те, що журналіст обрав за ціль, а те, що в цій конкретній ситуації він мав

обрати і які методи досягнення цілі застосувати: поставивши таку-тоціль,

він досяг такого-то результату, а якби він поставив ціль таку, то результат

був би значно ліпший. А ось чи справді можна вимірювати ефективність?

Б. Грушин зробив два важливих висновки: «Перше: аналіз і оцінка

ефективності інформаційно-пропагандистської діяльності не має сенсу, не-

не визначені цілі діяльності, і друге: ефективність

пропаганди визначається не тільки характеристиками

самої аналізованої діяльності як такої, а й характеристиками

цілей, що висуваються» .

Чого журналіст хотів досягти своїм виступом,

яка ціль його публікації, - ці запитання, на

жаль, звучать нечасто і в редакційних кабінетах, і

в студентських аудиторіях.

Беручись за перо, сідаючи за комп'ютер,

монтажний стіл, перед мікрофоном чи телекамерою,

журналіст має чітко усвідомлювати, яких змін у

соціальній свідомості чи в реальному житті він хоче

досягти. І чи саме таких змін слід прагнути в цій

конкретній ситуації. Можна, звичайно, вважати професійним

лукавством ось таку фразу в журналістському

тексті: «Наша газета поставлене перед

собою завдання виконала: багатодітній сім'ї допомогли.

Це і тільки це прагнення було єдиною турботою

журналістів»3. Навіть якщо редакція справді

ставила перед собою таке завдання, результат тут

усе одно був значно ширший і перебував у царині

громадської думки. Втім дуже часто журналісти

ставлять перед собою завдання «полегшені» або й

взагалі недоречні. І тоді можливості журналістського

слова використовують не на повну силу.