2 Лубкович и. О чем рассказала анкета // Журналист. - 1984. - № 1.

' Ворошилов В. Журналистика. - С. 298.

і, таке спихання вини -

Оскільки ЗМІ

діють через громадську

думку, то

конкретно ділових

результатів досягають

не безпосередньо,

а через зміни

в суспільній свідомості,

через зміни

в громадській думці.

Іншими словами,

дієвості можна

досягти через

ефективність, дієвість

є наслідком,

частиною, кінцевим

результатом

ефективності

146

Ефективність журналістської діяльності

ку процитованого абзацу цей дослідник справедливо зазначає, що громадська

думка - один із станів соціальної свідомості, її елемент. А потім

йдеться про те, що громадська, думка не впливає на суспільну свідомість

(елемент не впливає на ціле?), ба більше: «деякі сформовані публіцистикою

переконання людей не знаходять відображення в громадській думці» і «за

рамками громадської думки залишаються часом такі духовні утворення, як

нові моральні й соціально-психологічні чесноти людей, їх прагнення до

активнішої участі в політичному чи економічному житті країни, які виникли

під впливом теоретичних знань або показу (ким? - І. Л.) прикладу,

гідного наслідування»1. Річ не в тому, що нам (сподіваємось, і В. Вороши-

лову) невідомі якісь «переконання людей» і їхні «чесноти», які залишались

би «за рамками громадської» думки й навіть за рамками ЗМІ (за рамками

якогось окремого видання вони залишатися можуть, це не свідчитиме, однак,

на користь цього видання). Річ у тім, що завдання ЗМІ можуть лежати і

лежать або у сфері реальної дійсності, або у сфері соціальної свідомості

(докладніше про це мова йтиме далі). І в обох випадках шлях до цих цілей

лежить через громадську думку, на чому в підсумку і наголошує В. Ворошилов:

«У завданнях журналістики проблема формування думки повинна

йти другим планом, як похідна від головної (кінцевої? - 1 . Л.) розвитку суспільної

свідомості... з метою... перетворення переконань в практичні результати

»2. Якщо додати, що на наступній сторінці В. Ворошилов заявляє, що

«громадська думка - не тільки результат суспільної свідомості, а й передумова

її можливої зміни»3, то стає очевидним, що він успішно виграв

дискусію... із самим собою.

Наступний висновок: існування ЗМІ, а точніше, масової комунікації

як каналу соціальної ідентифікації індивідів, порівняння

себе з іншими, визначення свого місця у світі забезпечує перетворення

сукупності людей у свідоме, об'єднане спільними знаннями та ідеями,

нормами суспільство свідомих, поінформованих громадян. Звичайно,

така соціальна роль МК - лише демократичний ідеал, який залежно від

конкретних обставин слід сприймати як реальну або віддалену перспективу.

Для розуміння ефективності журналістики принципове значення

має інтерпретація її так званої інформаційної функції, зведеної до

абсолюту в західній журналістиці, і яку впровадили «явочним порядком»

деякі дослідники в журналістику країн колишнього СРСР.

Звичайно, було би безглуздо заперечувати, що ЗМІ інформують

аудиторію. Адже поза інформуванням вони функціювати взагалі не

можуть. Та й взагалі: будь-яка діяльність в сучасному світі потребує ін-