2 Див.: Социология и журналистика. - с. 150-151.

В аудиторії

кожної газети чи

передачі можна

виділити групи,

які різняться не

стільки за віком

чи статтю, скільки

за інтересами, інтенсивністю

сприймання інформації

тощо

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

«Общественное мнение» 350-400 сімей у Москві щогодини фіксують

свої глядацькі симпатії. Російська служба КОМКОН-2 від 1996 р. полого

дила автоматизовані електронні вимірювання телевізійної аудиторії,

які в світі поширені вже давно. Йдеться про спеціальні прилади, підключені

до телеприймачів. На відміну від «живих» респондентів, вони фік-'

сують кожне перемикання з каналу на канал. їх перевагу перед щоденниками

продемонстрував у одному з інтерв'ю ведучий програми «На-

мєдні» Леонід Парфьонов. За його словами, багато телеглядачів, особливо

літніх жінок, просто посоромилися зазначити в щоденнику факт

свого перегляду програми «Про це», тож рейтинг цієї програми за щоденниками

був в 1,5-2 рази меншим порівняно з результатами, одержаними

за допомогою автоматизованих електронних вимірювань1.

Видавець як компонент системи журналістської

діяльності вивчений найменше. До того

ж, здійснені дослідження2 значною мірою втратили

актуальність, оскільки стосувалися головного

видавця - комуністичних парткомів і їхніх

специфічних методів управління ЗМІ. Обличчя ж

сучасного видавця значно змінилося. Партійна

преса (видання різних партій) перестала бути

монополістом на інформаційному ринку. Серед

видавців тепер можна побачити і бізнесові структури,

і підприємства, і банки, і приватних осіб.

Урізноманітнилися і взаємостосунки видавця

(засновника) з редакціями.

Це важливий і недостатньо вивчений у сучасній

Україні предмет соціології журналістики:

встановлювати істину деколи просто небезпечно, як небезпечно, на думку

журналістів, критикувати в Україні кримінальні клани і Президента3. Стосунки

видавця і журналістів, на думку багатьох, відображає заголовок

публікації з попереднього посилання.

Усе ж сьогодні достатньо відомо, що значна

частина видавців (точніше людей, які у певній

структурі здійснюють зв'язок із виданням) мало

обізнана з функціями і можливостями ЗМІ. Тому

сформульовані видавцем вимоги до видання, його завдання не завжди

1 Див.: Ворошилов в. Журналистика. - с. 323-324.

1 Див. Напр.: СвитичЛ. Зффективность журналистской деятельности. - м., 1986. °"

С. 57-74.

'* Див. про це: У журналистов осталась одна свобода: вибирать закиси МОСТІ) //

Зеркало недели. - 1997. - 1 марта.

Одні видавці

розглядають ЗМІ

як прибуткову

справу, інші - як

засіб впливу на

громадську думку,

як інструмент

передвиборчої боротьби,

ще інші -

як дорогу і престижну

іграшку.

Відповідно різняться

і вимоги видавців

до журналістів,

форми їхніх взаємостосунків

«У журналістів

залишилася одна

свобода: вибирати

залежність»

Соціологія журналістики і журналістська діяльність

Про те, що

більшість працівників

ЗМІ,

особливо місцевих,

не має

журналістської

освіти, було відомо

і без соціологів.

Однак саме

соціологи встановили,

що дає і

чого не дає професійна

освіта

журналістові-

практикові, чого

чекають від факультетів

журналістики

кореспонденти

і керівники

редакцій3

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

1 Див.: Лубковим И. Местная печать: проблеми повьішения зффективности. - С. 97;

Карпенко В. Хто ви, читачу? // Журналіст України. - 1987. - №6; СвитичЛ., Шарінь

ва А. Журналист и его работа. - М., 1979.

2 Свитич Л. Зффективность журналистской деятельности. - С. 173-174.

3 Див.: Социология журналистики. - С. 149-150.

4 Там само. - С. 177.

5 Там само. - С. 178.

продуктивні. Є підстави вважати, щО, як і в 70-х роках, видавці й тепер

найважливішим завданням ЗМІ вважають «пропагувати рішення директивних

органів», «сприяти кращій організації виробництва» тощо1, а

своїм обов'язком - втручатися у проведення компаній, тематику і проблематику

виступів, навіть у форми зв'язку з аудиторією2.

Вивчаючи видавця, найчастіше використовують опитування й

аналіз документів (постанов, розпоряджень), зокрема контент-аналіз.

Значно ліпше вивчені обидва складники другого компонента системи

- Каналу: Журналіст і Текст. За допомогою опитування, самоспостережень

журналістів соціологи створили досить докладний портрет творчого

працівника ЗМІ різних типів, зафіксували проблеми, пов'язані із соціально-

демографічними, професійно-творчими характеристиками журналістів.

Працівник ЗМІ має володіти достатньою

сумою знань про суспільство і регіон, у якому він

працює, про суть, функції і методи журналістської

діяльності. Він мусить мати також достатні

практичні навички та уміння й відповідати психологічним

і творчим вимогам. З'ясувати відповідність

цим критеріям окремого працівника просто.

Для того ж, щоб вивчити не окремі випадки, а

тенденції, потрібна соціологія журналістики. Саме

соціологічними методами було зафіксовано

ставлення працівників ЗМІ до журналістської освіти

і її значення як чинника ефективної діяльності

ЗМІ. Встановлено також, що журналісти недостатньо

усвідомлюютьпотребу знань про аудиторію,

знають її погано. «Известия», до прикладу, називають

себе джерелом інформації в галузі політики,

бізнесу, культури, медицини та спорту, а їх аудиторія

найбільше цікавиться зовсім не цими питаннями,

а світськими новинами. Журнал «Профиль»

познціонує себе як «журнал про впливових персон політики, бізнесу,

культури та їх оточення». Утім його аудиторія схильна цікавитись новинами

науки й технологій, а не суспільним чи особистим життям відомих людей

4. Журналісти, наприклад, вважають престижними жанрами нариси,

репортажі, публіцистичну статтю (замітка для них на дев'ятому місці), читачі

ж насамперед шукають у газеті коротких повідомлень, розповідей

1 Див.: Социология журналистики. - С. 124-125.

2 Див.: Там само. - С. 135.

3 Див.: Зффективность журналистской деятельности. - С. 148-151.

'' Див.: Ворошилив В. Журналистика. - С. 320.

про людей, фейлетонів1. Важливим є також аргументований висіЮІЗОІС

соціологів про обмежене коло джерел інформації, якими користуються

журналісти2.

Соціологічне вивчення журналіста як компонента системи М'І мас

прикладне значення, оскільки результати дають журналістам змогу

уникнути багатьох помилок, працювати ефективніше.

Найґрунтовнішими соціологічними дослідженнями журналістів

місцевих ЗМІ у Східній Європі є проект естонських соціологів, які вивчали

журналістів та авторів тартуської газети «Едазі» (керівник

Ю. Вооґлайд, керівник групи М. Лаурістін), вивчення районних газетярів

Львівської області (керівник В. Здоровега), Свердловської області

Росії (автори В. Дворянов, Г. Сюньков), Рязанської (керівник Є. Прохо-

ров, автори Л. Світич і А. Ширяєва)3. Порівняння результатів цих досліджень

показало спільність вимог журналістів, наприклад, щодо якості

журналістських текстів4. Однак проведені в різних регіонах і в різний

час, вони засвідчили й національні відмінності в ментальності журналістів,

продемонстрували динаміку її розвитку (зокрема з'ясовано, що

львівські журналісти менше, ніж російські та навіть естонські, зорієнтовані

на сприяння організації виробництва, вони віддають перевагу морально-

духовним аспектам)5.

Текст у системі ЗМІ є основним засобом досягнення цілі. Саме в

ньому журналіст матеріалізує (або не матеріалізує) всі свої стремління і прагнення.

Тож зрозуміло, що текст - вагомий предмет соціології журналістики.

Завдання соціологічного аналізу журналістських текстів - встановити

тенденції в інформаційній політиці конкретного ЗМІ на підставі:

- з'ясування характеристик авторів і героїв публікацій;

- характеристики подій, відображених у текстах;

- встановлення тематичної та ціннісно-орієнтувальної спрямованості

видання (телерадіоканалу);

- з'ясування відповідності тексту позиції видавця;

- з'ясування позиції журналіста;

- встановлення відповідності тексту потребам, інтересам та іншим

характеристикам аудиторії;

Соціологія журналістики і журналістська діяльність

- вивчення жанрових особливостей тексту, його географічної належності

1.

Оскільки реалізація цих завдань потребує уникнення суб'єктивних

оцінок, а самі журналістські тексти є великим масивом інформації, то

найчастіше до їх вивчення застосовують контент-аналіз.

Перші ґрунтовні соціологічні дослідження журналістських текстів в

Україні було проведено наприкінці 70-на початку 80-х років. Зокрема на

факультеті журналістики Львівського університету було проведено два

дослідження: контент-аналізи обласної преси і газети «Львівський

залізничник» . У Росії подібні дослідження почали проводити у 60-х роках

(у рамках проектів «Районна газета і шляхи її розвитку», «Функціювання

громадської думки та діяльність державних і громадських інститутів»).

Особливо успішними стали дослідження доступності для розуміння журналістських

текстів різними частинами аудиторії3.

Аналіз російсько-американських телемостів