1 Журналистьі рассказьшают. - м., 1974. - с. 274.

2 Рубинов а. Операции без секретов.- с. 106.

Незалежно від

типу спостереження,

його успіх залежить

передусім від

чітко сформульованої

цілі та визначення

засобів її

досягнення, тобто

від того, як розроблена

методика

спостереження,

вибрано його тип

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

' Фомичева И. Д. Методика конкретньїх социологических исследований н почити "

С. 79.

Практично кожний

журналістський

матеріал, по-'

будований на експерименті,

викликав

і викликає в

аудиторії значний

інтерес. Адже запитання

«що буде,

якщо...?» цікавить

кожного пересічного

громадянина

Потрапивши мотористом на китобійне судно, російський журналіст

Г. Сафір, наприклад, досить швидко відчув себе більше китобійником, ніж

журналістом: «Записи я роблю вже вночі, після такої ж, як зараз, вечірньої

вахти. Поки що нічого не передав до газети. Боюся що-небудь перекрутити...

Та й план свій ми не виконуємо. Як каже капітан, хвалитися нічим.

Тільки й залишається, що записувати про все у зошит»1.

Змогу уникнути протоколізації спостереження,

перенасичення фактажем, і - з іншого боку -

недоглядів та надмірного впливу журналіста-спосте-

рігача дають чітко визначені засоби досягнення

наперед визначеної цілі. Саме відсутність цілі, а точніше,

неправильна ціль, зумовлює хиби так званих

«рейдових» матеріалів, у яких журналіст своїм

завданням бачить зібрати якнайбільше «блощиць» і

потім гамузом висипати їх на газетну сторінку.

Планування і формулювання цілі потребує

попереднього вивчення проблеми. Навіть розвідувальне

спостереження потребує певної «стартової

інформації», здобутої з літератури, бесід із

фахівцями тощо. А. Рубінов вважає, що «це тільки видимість, ніби

вивчення ситуації починається разом з «операцією». Зрештою... - це

своєрідне підбиття підсумків, коли предмет вивчено настільки, що

можна стати об'єктивним»2.

Звичайно, для журналіста було б помилкою думати насамперед

про наукову чистоту різновиду задуманої акції. Конкретні умови, журналістські

можливості та уподобання, інші обставини диктують правила

і прийоми поведінки. Однак, вдаючись до будь-якого різновиду спостереження,

розраховуючи на об'єктивний результат і фактологічне забезпечення

своїх «тилів'BB, журналіст має дотримуватись основних вимог до

соціологічного спостереження.

Запитання для самоконтролю

1. Яка роль спостереження в журналістиці?

2. Як аудиторія сприймає журналістські тексти, підготовані

з використанням спостереження?

3. У яких випадках слід вдаватися до спостереження?

4. Як журналістські спостереження поділяються за ступенем

включеності їх автора?

5. Наскільки і чому поширений в журналістській практиці

тип спостереження «журналіст змінює професію»?

6. Від чого залежить успіх журналістського спостереження?

4.2.4. Експеримент

Оскільки експеримент - комплексний метод, у якому завжди

можна знайти елементи інших методів збору інформації і який вважають

активно перетворювальним способом вивчення дійсності1, то він не міг

не знайти відображення в журналістиці. Особливо в тій її частині, яка

відходить від традиційного запитання «що відбувається?» і висуває

інше: «А що буде, якщо...?». Звичайно, не кожен журналіст ставить таке

запитання (хоча б тому, що не кожний настільки допитливий чи

експериментатор у душі) і, відповідно, експериментальний метод не став

і не може стати у журналістиці загальним.

Тележурналіст на людній вулиці розігрує

серцевий напад, а телекамера фіксує реакцію перехожих,

газетяр у період національного піднесення

запитує львів'ян російською: «Как пройти

на Русскую улицу?», вдаючи, що не розуміє

української. Ґ. Вальраф у ролі ревного католика і

власника хімічного підприємства у період війни у

В'єтнамі запитує двадцятьох діячів церкви: чи не

осквернить він Божих заповідей любові та миру,

якщо прийме термінове замовлення Пентагону на

виробництво напалму, А. Рубінов із різних куточків

Москви відправив собі самому 100 листів, а потім

зафіксував, коли він їх одержав. Усі ці експерименти були проведені,

матеріали за їх результатами підготували у різний час різні журналісти і в

різних державах. Однак їх об'єднує одне: безсумнівний журналістський

успіх. Причому залежав він не від літературного таланту авторів, бо - ще

одна спільна риса цих і подібних виступів - майже в усіх випадках форма

подачі зводилася до сухого, мало не протокольного викладу подій.

Як і кожен інший, експериментальнийметод має передумови застосування.

Перша і головна така передумова - латентність (прихо-

ваність) явища, яке привернуло увагу журналіста. У характері людини і

суспільства загалом є немало сформованих рис, які виявляються лише в

конкретних, досить рідкісних ситуаціях. Можна прожити все життя і не

мати нагоди продемонструвати свою мужність чи, навпаки, боягузтво.

Можна роками брати штурмом міський автобус і не знати, що заходити

у нього один за одним - швидше і спокійніше (дехто і не хоче цього

знати, бо не потребує спокою, а потребує демонструвати силу). Можно

згідно із заведеним порядком годинами вистоювати в черзі, щоб взяти ЧИ

Вплив соціологічних методів збору інформації на журналістську методику

віддати довідку. Як поведеться людина в іншій ситуації,

чи буде інший спосіб поведінки ліпшим?

Щоб відповісти на це запитання, потрібно провести

експеримент. Саме такий експеримент, та ще

й на собі, провела Т. Мешко, спробувавши «офіціантського

хліба» в одному із львівських барів ,

інший львівський журналіст - Дмитро Синяк із

«Високого Замку» - чи не найбільший серед журналістів

експериментатор у душі - провів кілька

десятків журналістських експериментів, продаючи

на базарі повітря, прикидаючись жебраком, пияком,

збираючи підписи на підтримку неіснуючої

партії і т. д.; усі його публікації про свої пригоди

мають значний успіх.

Часто трапляється, що журналіст «не здійснює

активного втручання у звичайний хід справ, а

лише спостерігає і чекає, поки в досліджуваному

процесі самостійно відбудеться чітко виражена

зміна, яка цікавить його»2 (йдеться про «природний

експеримент», який більше стосується спостереження,

ніж власне експерименту). І коли настає ота зміна

- справа за журналістською спостережливістю й

умінням аналізувати. Згадуваний уже Г. Сафір, який

працював мотористом китобійного судна, опинився,

до речі, саме в такій ситуації: його судно захопив

шторм, воно налетіло на риф і затонуло. Журналіст виявився мимовільним

свідком того, як команда дві доби боролася зі стихією .

Постановою Кабінету Міністрів і наказом Міністерства соціального

захисту населення Львівську область визначено експериментальною для

пошуку ефективних форм надання субсидій на оплату житлово-комунальних

послуг. Журналіст вирішив описати, як проходить експеримент . Тобто

у першому випадку йдеться про несподівану експериментальну ситуацію, а

в другому - про соціальний експеримент, проведений без участі ЗМІ, але

який вони висвітлювали.

Тому журналісти так прагнуть стати свідками незвичайних подій,

прагнуть передбачити їх (у журналістиці високо цінують «нюх на по-