2 Див.: Наступний прем'єр повинен знати й уміти//пік. - 1999. - № 35. - с. 14-15.

3 Див.: Павлів в. Державна культурна // Там само. - с. 46-48.

4 Див.: Шумилина т. Методи сбора информации в журналистике. - с. 22.

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

підприємстві журналіст І. Паславський зумів з'ясувати, лише застосуіміо-

ши методи соціометрії'. У результаті не тільки з'явився цікавий («читабельний

») матеріал - після того, як автор розповів про результати дослідження

на зборах підприємства, сам конфлікт було вичерпано. За будь-яких обставин

застосування соціометрії у таких випадках завжди дає змогу поглибити

й урізноманітнити аргументацію майбутньої публікації.

Великі можливості вивчення аудиторії мають інтернет-видання та

ЗМІ, у яких є свої веб-сайти. Лічильники, які стоять на таких сайтах, дають

змогу фіксувати, крім кількості заходів, ще й час, а лічильники на

кшталт bigmir.net фіксують також географію аудиторії, кількість звернень

до кожного розділу і тексту, час перебування в сайті тощо. Це дає

змогу редакції мати точне уявлення про аудиторію та її інтереси. Адже

йдеться, по суті, про постійне одержання соціологічної інформації. На

перший погляд, його важко назвати опитуванням, оскільки читачам запитань

ніхто не задає. Та все ж такі запитання є, їх передбачають комп'ютерні

програми. Тож такий облік хоча й своєрідне, та все ж опитування,

до того ж не вибіркове, а суцільне.

Запитання для самоконтролю

1. Які відмінності між соціологічним і журналістським

інтерв'ю Ви знаєте?

2. Які головні вимоги до організації та проведення журналістських

масових опитувань ?

3. У яких випадках журналістові варто самостійно проводити

масові опитування?

4. У яких випадках журналістові варто вдатися до соціометричного

опитування?

4.2.3. Спостереження

Багато, якщо не більшість, відомих і досвідчених фахівців визнають,

що спостереження - в підсумку найважливіший метод збору

інформації в журналістиці, принаймні в подієвій. Точність, повнота і

правдивість інформації, одержаної під час бесіди, значною мірою

залежать від співрозмовника. Документи, як уже згадувалося, теж

можуть бути «нещирими», приховувати або й спотворювати реальну

інформацію. Те ж, що журналіст зуміє побачити, залежить тільки від

нього, від його спостережливості (навіть тоді, коли журналістові

щось показують).

' Набувши доброї журналістської практики, І. Паславський тепер працює ДОЦСЩ»

том на факультеті журналістикиЛНУ ім. І. Франка.

1 2 ^ J ^ N Вплив соціологічних методів збору інформації на журналістську методику^

У журналістиці

потреба в спостереженні

виникає

ще й тоді, коли від

журналіста свідомо

приховують інформацію,

не допускаючи

її (цю

інформацію) до

ЗМІ. І тоді журналіст

«змінює професію

» або йде «у

поле», щоб побачити

те, про що йому

не захотіли

розповісти

Найбільша довіра

аудиторії - до

журналіста, який

має підстави

сказати: «Я там

був, я це бачив».

Є й інший

складник цієї довіри:

точність, об'єктивність

у відтворенні

побаченого.

А разом вони

ставлять перед

журналістом вимогу

бути спостережливим,

уміти

спостерігати

кувати спростування, у редакції змінилося ставлення

до автора як до досвідченого журналіста1.

Журналістська спостережливість потрібна

і у використанні інших методів, наприклад, інтерв'

ю. Планомірно і свідомо спостерігаючи за

співрозмовником, за тим, як він реагує на запитання,

можна не тільки коригувати план розмови,

а й скласти враження про людину, про її

стосунки з навколишніми тощо. У цьому випадку

йдеться про спостереження як допоміжний засіб.

Основним же спостереження стає у двох випадках:

якщо інакше одержати інформацію неможливо

та коли проблема чи явище постає

Див.: Високий Замок. - 1996.-20 серп.

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

перед автором у найзагальніших рисах і немає чіткого уявлення про

чинники, які впливають на ситуацію1.

Вирішивши провести спостереження, журналіст має передусім

визначитися, чи потрібне воно в конкретній ситуації, і якщо потрібне, то

за чим саме журналіст має спостерігати, - з користю для майбутньої публікації.

Адже в журналістській практиці чимало ситуацій, коли спостереження

просто не потрібне, або його предмет не має суспільно важливого

журналістського значення. Якось молода дівчина - кореспондент регіональної

газети пішла в загальну чоловічу лазню з єдиною метою: подивитися,

як миються чоловіки і як вони, голі, реагують у такій ситуації на

присутність юної представниці жіночої статі. У принципі, такий особистий

інтерес не є чимось неприродним, - неприродно, що подібними речами

цікавиться, а потім пише про це в газеті журналіст (сама публікація не

вийшла за рамки голого спостереження). У цьому випадку предмет спостереження

не вартував журналістської уваги. На відміну від

спостережень О. Мухіна, який підрахував кількість пасажирів у кожному

із 611(!) маршрутних таксі. Тут спостереження журналіста дало підстави

йому зробити справді цікаві, важливі і, зауважмо, обґрунтовані висновки2.

Наступний крок журналіста, який вирішив вдатися до спостереження,

- визначити його тип, прийнятний у цій ситуації. Вважають,

що найефективнішим у журналістиці є включене приховане спостереження.

Це не зовсім так. І не тільки з огляду на затрати великих зусиль

на організацію такого спостереження. У ситуації, коли люди зацікавлені,

щоб журналіст одержав потрібну інформацію, нема сенсу приховувати

свого «журналістського походження», та й «включатися» в подію - не

завжди вигідно. Палкий прихильник включеного прихованого спостереження

А. Рубінов, який вважав, що «навіть у важких ситуаціях не варто

без крайньої потреби діставати з кишені чи торбинки редакційне посвідчення

»3, все ж визнавав, що «зсередини» видно все-таки не все, на спра-

ну треба поглянути і «згори»4.

Якось кореспондент Львівського радіо потрапила на підприємство

за скаргою про неякісне харчування в дієтичному залі заводської

їдальні та про вишукане меню в залі для «начальства». На перший погляд,

ситуація передбачала використання включеного прихованого спостереження

в ролі працівника заводу. Однак, поміркувавши, журналістка