2. Інтерв'ю слід проводити за заздалегідь

складеним запитальником або принаймні планом

бесіди.

3. Треба створити сприятливі для бесіди

умови: узгодити зі співрозмовником місце і час

зустрічі, а потім підтримувати в нього інтерес до

бесіди, виявляти інтерес до його відповідей.

4. Запитання слід задавати в логічній послідовності,

цілеспрямовано (стадійне розгортання

запитань), допоміжними запитаннями знімати

напругу, додатковими - перевіряти одержану

інформацію1.

Порушення цих правил призводить до серйозного

браку в журналістській роботі - одержання

неповної або й неправдивої інформації (характерно,

що найчастіше такі «проколи» трапляються

з молодими журналістами або студентами-

практикантами, які ще не освоїли методики і

правил інтерв'ювання).

У журналістиці важливі й етичні правила соціологічного опитування.

У соціології інтерв'ю завжди анонімне (крім експертних, де може

мати значення особа інтерв'юйованого). У журналістиці ж - навпаки.

Тому журналістові важче розраховувати на швидку довіру співрозмовника

в особистісних чи їм подібних запитаннях. Щоб не втратити

такої довіри в майбутньому, він має строго дотримуватися обіцянок, які

дав співрозмовникові з приводу конфіденційності, інших етичних норм.

Масові опитування в журналістиці використовують для, хоч і

приблизного, але фіксування громадської думки з приводу певного

питання. Не претендуючи на високу точність, такі опитування дають

змогу оперативно з'ясувати громадську думку, а саме окремих верств

населення. їхня перевага - у можливості поєднати в журналістському

тексті узагальнену думку з висловлюваннями окремих людей. Тож не

дивно, що інтерв'ю на вулиці, у коридорах, прямі лінії та анкети досить

активно використовують і преса, і радіо, і телебачення.

Скажімо, обравши тему упередженості мешканців Заходу до

«східняків» і Сходу - до «бандерівців», О. Єжижанська зателефонувала

Вплив соціологічних методів збору інформації на журналістську методику

раїни» С. Баранов1. Вивчаючи проблеми вищої школи, він опитав 138

київських студентів. У результаті в газеті з'явилася журналістська за

формою подачі й соціологічна за системою аргументації публікація.

С. Баранов не переповідає одержаних результатів опитування і, тим па-

1 Че, не подає їх як істину в останній інстанції. Він аналізує їх. Утім це

тільки частина змісту публікації. Автор здійснює і суто журналістський

аналіз проблеми. Від такого поєднання, підсилення журналістського

аналізу соціологічним цінність публікації суттєвозростає. Однак автор

не вказує, наскільки репрезентативне його опитування.

Добрий соціологічний (а відтак і фаховий журналістський вишкіл

продемонстрували автори журналу «ПІК», опублікувавши результати

власних експертних опитувань із приводу найбільш і найменш притаманних

сучасному прем'єрові функцій2 та з приводу стану сучасної

української культури3.

У будь-якому разі ні підготовка, ні проведення соціологічного дослідження

без участі журналіста - автора майбутніх публікацій - просто неможливі.

Щоб одержати результати, придатні для використання у ЗМІ, йому

доводиться брати участь у розробленні програми дослідження, визначенні

виду опитування, генеральної сукупності, побудові вибірки і складанні

польових документів. А це означає, що журналіст має освоїти соціологічну

методику. Інакше у «саморобних» анкетах можна допустити помилки, про

яку згадує Т. Шуміліна4. В одній з анкет обласної газети було таке запиг

тання: «У нашій заочній читацькій летючці торік ви назвали найпопулярні-

шими рубрики... (далі йдуть назви рубрик). Ці рубрики продовжують виходити.

Але з'явилося багато нових (далі йдуть назви рубрик)...

Яку із названих рубрик ви назвали б найцікавішою? Які з них ви читаєте

постійно? Чи повинна газета зберегти їх (всі, або кілька - які саме)?»

Окрім того, що в цьому запитанні є, по суті, три, і на яке з них

відповідати читачеві - невідомо, для відповіді на нього було виділено

лише п'ять рядків в одній колонці. Тобто йдеться про приклад елементарної

соціологічної неграмотності у формулюванні й подачі запитань.

Застосування соціометричного опитування важливе у вивченні

конфліктних ситуацій у малих соціальних групах, написанні колективних

портретів, соціальних нарисів. Інколи це просто єдиний можливий

спосіб з'ясувати справжню суть і причини конфлікту, реальні стосунки в

бригаді, класі, студентській групі. Суть конфлікту на автотранспортному

' Баранов С. Для кого тепер вузи? // Молодь України. - 1997. - 7 лют.