1 Див.: Фомичева и. Д. Методика конкретних социологических исследований и печать.

- С. 73. Тут йдеться про правила, пов'язані з одержанням об'єктивної інформації.

Цими правилами методика журналістського спілкування не обмежується. І

журналіст, і соціолог, наприклад, не можуть нехтувати «шістьма способами прихилити

до себе людину» Д. Карнеп (див. про них: КарнегіїД. Как приобретать друзей и

оказьівать воздействие на людей. - К., 1989. - С. 53-98).

При всіх відмінностях

журналістське

інтерв'ю

має аналогічну із

соціологічним мету:

одержати точну,

неспотворену

інформацію, яка

доповнює уявлення

про світ або

про співрозмовника.

І оця спільність

змушує жур-

на-лістів приглядатися

до досвіду

соціологів-інтер-

в'юерів, запозичаючи

найкорисніше,

прийнятне

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГИ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ жл

Можна, звичайно,

ставши неподалік

церкви, запитувати

людей, які

йдуть на Службу

Божу, до якої конфесії

вони належать.

Можна розпитувати

відвідувачів

фірмового

магазину «Адідас»

чи «Пежо» про їхнє

уявлення щодо

середнього рівня

життя. Однак і в

першому, і в другому

випадках відповіді

всіх опитаних

(скільки б іх не було)

не можна вважати

типовими,

такими, які характеризують

населення

всього міста

неможливо, і потім виступають на цю тему з однією або й серією публікацій.

Найчастіше такі дослідження проводять у вигляді анкетування. У

цьому випадку, звичайно, ліпше співпрацювати із соціологом. Утім за

належного готування і деякого досвіду редакція таке дослідження можо

провести самостійно. Саме таке дослідження провів автор «Молоді Ук»

' Див.: Єжижанська О. 10 дзвінків на схід // Експрес. - 2004. - 22 жопт.

до кількох простих мешканців Донецька, Харкова, Дніпропетровськії)

Сум, Лисичанська, навіть кількох сіл цього регіону і порозмовляли з

НИМИ на цю тему. У результаті в неї ВИЙШОВ цікавий матеріал'.

Результати таких опитувань лише створюють враження наукошіх

(недарма самі журналісти називають їх «своєрідне соціологічне дослідження

», «наші опитування», «суспільний барометр» тощо). А наукові

аргументи - особливо дієві для аудиторії.

Утім ця, цілком природна в журналістиці, «білянауковість» таких

опитувань і ефективність їхніх результатів як засобів впливу небезпечна -

вона може ввести в оману і аудиторію, і самого журналіста. Так буває, коли

автор опитування забуває забезпечити його репрезентативність, правильно

сформулювати запитання та інші, важливі із соціологічного погляду речі.

Для проведення масового опитування слід

вибирати таке місце, де однаково часто бувають

представники усіх верств населення, або ж кілька

місць, кожне з яких є традиційним для тієї чи іншої

соціальної групи. Важливим є й час проведення

опитування. Опитування вранці в бібліотеці,

або в коридорах інституту в передвечірній час чи

під час занять не дадуть об'єктивної картини студентської

думки, бо в кожному випадку журналіст

матиме справу зі специфічною, нетиповою

частиною студентства. З тієї ж причини ризикує

одержати нерепрезентативні відповіді і журналіст,

який проводитиме інтерв'ю на вулицях у робочий

час. Отже, щоб уникнути звинувачень у

фальсифікації і маніпулюванні громадською думкою

у проведенні масових опитувань, зрештою,

щоб одержані результати не обманули його самого,

журналіст має дотримуватися основ соціологічної

методики.

Досить часто ЗМІ проводять опитування,

іцоб мати докладне уявлення про деякі явища суспільного

життя, про які інакше дізнатися просто