1 Обізнаний із соціологією журналіст мав би зауважити, що в цьому прикладі говорити

про загальний середній вік не зовсім доречно. Продуктивнішим і об'єктивнішим

було б розділити цю уявну сукупність на дві вікові групи (20-25 і 45 років).

Прагнення завжди і скрізь усереднювати свідчить або про непрофесійність, або ж

про намагання за середніми цифрами приховати реальний стан речей.

Див.: Як львів'яни ставляться до політичних партій // Високий Замок. - 1996.

J Про головні соціологічні центри див. 1.4.

ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ У ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

погрібні були справді для службового користу-

іиіння, просто її не одержували - не тільки секрет-

, мої (наприклад, на військову тематику), а взагалі

ніякої. Результатами КСД користувалися лише за-

і мовник (і то не завжди) і самі виконавці.

Така секретність призвела ще й до того, що інколи

значні кошти витрачали на фікцію, а громадськість

про це не знала.

Тепер ситуація змінюється, але в деяких журналістів,

особливо місцевих видань, залишається установка:

така інформація не для нас, її треба «здобувати по секрету». До

суб'єктивних чинників належить і острах, психологічна, а часом і

професійна неготовність працювати із результатами КСД. Таку професійну

неготовність із печальною неухильністю демонструють всі ведучі всіх теле-

ііізійних каналів, коли їм в ефірі доводиться розмовляти із соціологами.

Прикладом такого непрофесійного використання соціологічної інформації є

публікація у львівському «Колегіумі» «Чим далі в ліс, тим своя сорочка

ближче до тіла» (1995. - №2). По-перше, тут немає й згадки про масштаб і

репрезентативність дослідження, а така згадка - обов'язкова умова фахової

публікації. По-друге, зазначивши, що за відомостями соціологів кількість

прихильників радикальних ринкових стосунків зменшилась від 57 у 1994 р.

до 45%, а прихильників надання іноземному капіталові свободи дій у нашій

економіці - вдвічі, до 19%, автор обмежується цитуванням розпливчастого

висновку соціологів: «Результати свідчать про певне розчарування мешканців

України ходом перетворень». А тут потрібні були відомості про причини

такого розчарування (вони навіть важливіші за саму констатацію розчарування).

Якщо ж таких показників у соціологів немає, то це свідчить про

поверховість соціологічного дослідження. Однак для того, щоб помітити

гаку поверховість, як і для того, щоб зрозуміти мову соціолога, потрібні

відповідні знання. Значній частині журналістів таких знань бракує. Звідси й

острах, про який йшлося вище.

Запитання для самоконтролю

1. Під якими типовими рубриками ЗМІ публікують соціологічну

інформацію?

. Які головні особливості використання соціологічної інформації

у ЗМІ?

3. У чому головні відмінності соціологічного і журналістського

досліджень?

4. Які головні причини недостатнього та некваліфікоШШО

використання соціологічної інформації у ЗМІ?

КСД - справді HO І

для розваги, а для

службового користування.

Біда лишо

в тім, що журналісти

часто не знають,

як скористатися

соціологічною інформацією

для

своєї роботи

Вплив соціологічних методів збору інформації на журналістську методику

4.2. Вплив соціологічних методів збору інформації

на журналістську методику

Процес готування журналістського твору багато

в чому схожий на КСД. Як і для соціолога, для

журналіста обов'язковим є етап постановки проблеми

та її теоретичного вивчення - ознайомлення з

літературою, думками спеціалістів, вивчення громадської

думки (редакційної пошти). Як і соціолог,

журналіст формулює для себе цілі та завдання свого

виступу. Тільки в журналіста цей процес частіше

проходить підсвідомо. Чимало схожого є і в організації

роботи редакції та соціологічної групи. Та

найбільша і найсуттєвіша — подібність методів збору

інформації. І в журналіста, і в соціолога вони називаються

однаково: аналіз документів, опитування,

спостереження, експеримент. Однак ідентичності

тут якраз і немає, оскільки соціолог використовує

суто наукову методику, а журналіст майже ніколи

не обмежується нею. У журналістиці арсенал методів,

технологій набагато ширший, ніж у соціології.

Журналіст прагне (має прагнути) точно,

об'єктивно відображати дійсність чи її аспекти. Для

цього йому потрібна точна, об'єктивна інформація.

А одержати її можна лише за допомогою точних і

об'єктивних наукових методів. Ось чому журналістські

пошуки об'єктивної інформації - це, по суті,

усвідомлене чи підсвідоме намагання наблизитися

до соціологічної методики збору інформації. Очевидно,

що свідоме застосування в журналістиці основних

елементів соціологічної методики збору

інформації підвищує рівень журналістських виступів,

робить їх аргументованішими, об'єктивнішими.

Усе ж зовнішня

подібність методів

збору інформації

очевидна. Тільки

журналіст не ставиться

до них, як

до наукових. Його

цікавлять передусім

деталі, які

соціолог «обстругує

», для нього

важливі особисті

враження і відчуття,

від яких соціолог

просто зобов'

язаний ізолюватися,

застрахуватися.

Соціолог досягає

надійності

інформації завдяки

удосконаленню

того чи іншого методу,

а журналіст -

завдяки використанню

різних методів,

їх взаємодо-

повненню. Саме

тому ми говоримо

лише про зовнішню

подібність методів

роботи соціолога

і журналіста