20, 25 І 45 років середній вік становить 30 років

(20+25+45=90; 90:3=30). Але серед них немає

жодного з таким віком.

Фальсифікація

результатів соціологічних

досліджень

набуває

сенсу, коли журналісти

не помічають

її, і брехливу

інформацію використовують

ЗМІ.

У таких випадках

журналісти стають

знаряддям (найчастіше

сліпим) у

руках маніпуляторів.

Щоб уникнути

цього, журналіст

має володіти

достатньою кількістю

соціологічних

знань

Анекдот до теми:

багач щодня

з'їдає курку, бідняк

її роками і в

очі не бачить. Але

в середньому вони

обоє, також I

бідняк, з'їдають

по півкурки

Шубкин В. Предельї // Новьш мир. - 1978. - № 2. - С. 206.

Використання матеріалів КСД у журналістиці

•

Отже, на журналіста, який здебільшого йде (і веде за собою аудиторію)

від конкретного до абстрактного і який вирішив на цьому шляху

використати соціологію, чекають труднощі й розчарування. Соціологічна

інформація йому знадобиться не на початкових етапах, а як засіб підтвер-1

дити правильність його узагальнень і абстрагувань'. Саме тому, до речі, і

не можуть стати щоденними за всієї значущості та ефективності соціальні

нариси, мета і характерна риса яких - щонайвищий рівень узагальнення.'

Адже щоденна журналістика має завдання відображати конкретні події,

вчинки конкретнихлюдей і лише на підставі аналізу мозаїки цих конкретних

фактів простежувати якісь тенденції.

І все ж сучасні ЗМІ України використовують результати КСД недостатньо.

Причин кілька: по-перше, соціологи справді не завжди встигають

за потребами часу, і деякі важливі, актуальні проблеми залишаються поза

їхньою увагою; по-друге, економічне становище редакцій не завжди дає змогу

замовити соціологам потрібну інформацію (тим паче, окреме дослідження).

Усе ж зауважмо, що КСД на замовлення редакцій проводять. «Високий

Замок», наприклад, замовив Центрові з інформаційних проблем територій

НАН України дослідження про ставлення електорату до політичних партій2.

Є й суб'єктивні причини. Журналісти не завжди налагоджують із

соціологами ділові стосунки, часто навіть не знають про діяльність

соціологічних центрів у своєму регіоні3. А соціологи ж найчастіше зацікавлені

в популяризації результатів своєї роботи. Часто вони готові віддати

редакції інформацію безоплатно або за цілком прийнятний гонорар.

Чимало періодичних видань (наприклад, журнали: «Соціологія: теорія,

методи маркетинг», «Філософська і соціологічна думка», «Бизнес-ин-

форм», українсько-канадський щоквартальник «Політологічні читання»)

регулярно друкує соціологічну інформацію або списки нової соціологічної

літератури. Цікаві матеріали з моніторингу готує Центр мар-:

кетингових досліджень видавництва «Бліц-інформ».

Є ще одна, суто психологічна, причина. За радянських часів чи не всі

соціологічні дослідження мали гриф «ДСК» - «для службового користування

». Цілком закономірне обмеження, оскільки КСД - справді не для розва-"

ги. Однак гриф «ДСК» не стільки обмежував циркулювання інформації,

скільки засекречував її. І журналісти, яким соціологія та інформація