300 Рядків. Або кількість років навчання: 9 років,

10-11, 13 років, 16 років, 19, більше 19. Інтер-

вальну шкалу використовують для фіксації й аналізу

інформації про вік, стаж, зарплату, час, який

витрачається на конкретну діяльність, тощо.

Відтак можливості застосувати числа в ін-

тервальній шкалі значно ширші. Тому зрозуміле

бажання соціологів використовувати замість

Числа у шкалах

найменувань мають

абсолютно

умовне значення.

Завдання такої

шкали - віднести

одиницю спостереження

до певної

групи чи класу.

Зробити це не

завжди просто

За допомогою

шкали найменувань

та шкали порядку

фіксують та

вимірюють якісні

ознаки, а за допомогою

інтерваль-

ної шкали - кількісні

Скажімо, соціолог вивчає ціннісні орієнтації в системі ЗМІ. Тоді його

завдання - спочатку інтерпретувати цю теоретичну категорію («ціннісні

орієнтації у системі ЗМІ»), а потім огіераціоналізувати її, тобто з'ясувати, як

вона реалізується на рівні конкретного ставлення конкретної аудиторії до

конкретних ЗМІ у конкретних умовах. У чому таке ставлення може виявитися?

У накладах, кількості телеглядачів і радіослухачів,

у регулярності сприймання інформації, уявленні

про авторитетність, інтересі до тем, мірі

довіри аудиторії до конкретних ЗМІ. Ці поняття називають

операційними і означають вони ті явища,

які безпосередньо вивчатиме дослідник.

Однак і ці явища не завжди доступні безпосередньому

спостереженню і вимірюванню. Щоб

говорити про них, треба визначити соціальні індикатори,

які здатні об'єктивно їх відобразити. Скажімо,

про інформаційні інтереси людини можна судити,

спостерігаючи за її поведінкою і фіксуючи її вчинки.

Якіцо людина переглядає низку передач певної

тематики, регулярно читає публікації преси на щб

тему, то відповідний інформаційний інтерес можна вважати встановленим.

Тобто потрібна сукупність різнобічних соціальних індикаторів.

Крім того, використання о п е р а ц і й н и х п о н я т ь у польових документах

(анкетах, протоколах спостережень тощо) може призвести до

викривлення інформації через неоднозначне їх-1

тлумачення. Хоча б тому, що дослідник оперує;

поняттями, які характеризують певну соціальну

групу, а запитання анкети адресовані окремій людині.

Тому соціологові доводиться переводити

операційні поняття на мову конкретних запитань.

Замість запитання «Чи регулярно Ви читаєте:

газету?» ставити два: «Як часто Ви читаєте газету?»

і «Як давно...» (читати раз на місяць - це теж читати

регулярно). Замість запитання «Чи газета авторитетна?

» - «За що Ви цінуєте цю газету?» з відповідним

переліком варіантів відповіді.

Наступний етап, який має бути відображений

у програмі, пов'язаний із потребою якось зафіксувати

і систематизувати одержану в ході КСД інформацію.

Програма має містити обгрунтування системи

відношення між числами, які позначають конкретні

соціальні факти, тобто між індексами. Такі системи

в соціології та в інших науках називають шкалами.

Програма соціологічного дослідження. Процедурний розділ

шкали порядку і н т е р в а л ь н у шкалу. У багатьох випадках таке

бажання виправдане. Адже питання «Як часто Ви читаєте газету?» з

варіантами відповіді «читаю кожен номер», «1-2 рази на тиждень»,

«кілька разів на місяць», «дуже рідко» дасть значно більше точнішої інформації,

ніж те саме запитання з такими варіантами відповіді: «nocJ

тійно», «інколи», «дуже рідко», «зовсім не читаю».

Надзвичайно важливим елементом програми КСД є обгрунтування

вибору і опис вибірки. Проблема в и б і р к и не стоїть перед соціологом,

коли він має справу з порівняно невеликою сукупністю і проводить

суцільне обстеження. Не стоїть ця проблема і перед статистиком чи демографом,

який проводить перепис населення. Для них, навпаки, важливо

не пропустити жодної людини чи жодного документа, показника. Однак

той же перепис населення (зауважмо, дуже дорогий) дає тільки найголовнішу

інформацію про населення. Соціолог постійно потребує значно

глибшої, ґрунтовнішої інформації і проводити такі «переписи» йому

просто не до снаги, та й нема потреби.

Соціологічне дослідження, як відомо, враховує

соціальні закони, виходить із них. Будь-яке

суспільство, навіть будь-яка соціальна група і

соціальні дії членів конкретного суспільства чи

соціальної групи - настільки різноманітні, що соціальні

закони реалізуються в діяльності людей як

закони-тенденції. Тобто суспільна потреба прокладає

собі дорогу через масу випадковостей, масу

відхилень від закономірного шляху розвитку. Ось

чому, щоб виявити закон чи правильно оцінити

явище, треба враховувати всю сукупність фактів. У

зв'язку з цим чи не найголовнішою методичною'

проблемою соціології є проблема добору одиниць

спостереження: як зробити так, щоб висновки,

побудовані на аналізі не всіх фактів, поширювались

на сукупність фактів і явищ.

Розв'язуючи цю проблему, соціологи звернулись

до закону великих чисел, згідно з яким закономірності

об'єктивного світу формуються і чітко

виявляються лише в масовому процесі й

лише за достатньо великої кількості елементів

сукупності. А сукупна дія великої кількості випадкових чинників - за

цим законом - за певних достатньо загальних умов приводить до результату,

майже не залежного від випадку. Це означає, що маючи достатньо

велику кількість подібних елементів сукупності, можна, вивчаючи час-

Можна абсолютно

впевнено

стверджувати,

що маючи і правильно

проаналізувавши

всю

сукупність фактів,

ми можемо

абсолютно точно

спрогнозувати як

завгодно віддалене

майбутнє.

Та річ у тому, що

вся сукупність

фактів - це настільки

астрономічно

велике

число, що її не те

що проаналізувати

- увібрати

не зможе жоден

комп'ютер

КОНКРЕТНЕ СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

L •

тину елементів, зробити висновок про властивості й тенденції сукупності.

Головне в тому, щоб вибрати ті об'єкти, ті одиниці спостереження, які дають

уявлення про масу собі подібних. У цьому - суть вибіркового методу.

Отже, вибірка - це добір таких одиниць спостереження

із усієї маси, які разом дають досить точну

характеристику сукупності. Сукупність, яку соціолог

досліджує і на яку хоче поширити результати

дослідження, називають генеральною сукупністю.

Частина генеральної сукупності, яка, дібрана

за спеціальними правилами, відображає риси

генеральної сукупності, називають вибірковою

сукупністю. Часто для зручності соціологи вибіркову

сукупність називають вибіркою. Властивість

вибіркової сукупності відображати риси генеральної

називають репрезентативністю. Репрез

е н т а т и в н і с т ь вибірки залежить від правильності її побудови та обсягу.

Будуючи вибірку, виходять із того, наскільки високий рівень репрезентативності

вона має забезпечити. Якщо перед соціологом стоїть

завдання відобразити лише загальні тенденції, без точної", до десятих

відсотка, фіксації певних ознак, він створює вибірку меншого обсягу.

Якщо ж потрібно забезпечити високу точність, відповідно, зростає і обсяг

вибірки. Він, однак, залежить і від можливостей кадрового, фінансового

забезпечення дослідження, його часових рамок тощо. Будуючи вибірку,

соціолог враховує заданий - мінімально допустимий рівень репрезентативності

та власні фінансово-економічні можливості.

Загалом обсяг вибірки - досі дискусійне питання. Існують розрахунки